Рішення № 29690499, 26.02.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" лютого 2013 р. Справа № 906/202/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Вальчук А.В. - представник за довіреністю від 04.01.2013р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський край" (м. Вінниця)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" (м.Бердичів)

про стягнення 321585,96 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський край" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" заборгованості за договором поставки №0112 від 01.01.2012р. в сумі 321585,96грн., із яких: 281519,81грн. основного боргу, 32584,39грн. пені, 6481,76грн. 3% річних та 1000,00грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 11.02.2013р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський край" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/202/13-г та призначено розгляд справи на 26.02.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву від 26.02.2013р. про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача на користь позивача 320585,96грн. заборгованості, із яких: 281519,81грн. основного боргу, 32584,39грн. пені, 6481,76грн. 3% річних (а.с.26, т.2).

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, господарський суд вважає, що заява позивача про зменшення позовних вимог від 26.02.2013р. не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Представник позивача підтримав зменшені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві з урахування заяви про зменшення позовних вимог від 26.02.2013р.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав.

26.02.2013р. через канцелярію господарського суду Житомирської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направити в судове засідання представника відповідача Ткачук І.С. через хворобу останнього.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, за змістом наведених положень, право на представництво юридичної особи пов'язане не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.

При цьому, слід зазначити, що ГПК не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи, які є штатними працівниками юридичної особи, можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи.

Судом враховується, що саме клопотання від імені ТОВ "Бердичівський хлібозавод" підписане директором підприємства, що підтверджує можливість забезпечення відповідачем (за його бажання) участі його представника при здійсненні розгляду справи.

Суд звертає увагу, що про призначення справи до розгляду відповідач був повідомлений завчасно (ухвалою 11.02.2013р. розгляд справи призначено на 26.02.2013р.), тобто, мав час та можливість як для вибору представника своїх інтересів під час розгляду справи, так і для реалізації своїх прав як відповідача по справі, зокрема, для ознайомлення з матеріалами справи, подачі письмового відзиву на позов (ст.59 ГПК України) та письмових доказів (ст.33 ГПК України).

Метою судового представництва є необхідність забезпечення реалізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі. Суд зауважує, що відповідач мав можливість здійснити повний та професійний судовий захист своїх інтересів не лише направивши представника товариства в засідання суду (з урахуванням положень ст.28 ГПК України) для надання усних пояснень, а й підготувавши письмові пояснення по суті господарського спору та надавши (за наявності) відповідні письмові докази у спростування позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський край".

Суд також зауважує, що позивачем до заяви про відкладення розгляду справи не подано документальних доказів в підтвердження поважності неявки представника відповідача Ткачук І.С. Саме лише посилання позивача в клопотанні на дані обставини не може бути оцінене судом як об'єктивно поважна причина та підстава для відкладення розгляду справи. До того ж, доказів на підтвердження повноважень Ткачук І.С. представляти інтереси ТОВ "Бердичівський хлібозавод" до клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не надано. Додана до клопотання копія довіреності від 12.10.2012р. за вих.№1013, видана на ім'я Рибак І.С., а не Ткачук І.С. При цьому, будь-яких доказів неможливості направлення в судове засідання представника Рибак І.С. до клопотання ТОВ "Бердичівський хлібозавод" не надано.

Водночас, відсутність представника товариства відповідно до ст.77 ГПК України не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

За таких обставин, господарський суд здійснює розгляд справи за наявними матеріалами справи, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільський край" (позивач/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" (відповідач/покупець) було укладено договір поставки №0112 (далі - договір, а.с.20-21, т.1), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність у зумовлений строк другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього визначену цим договором грошову суму.

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору є передача у власність покупця товару - борошна пшеничного вищого та першого ґатунку, загальна кількість в заліковій вазі, ціна за одну тонну (з урахуванням ПДВ) та загальна вартість (з урахуванням ПДВ) якого визначається згідно накладних (розділ 1 договору).

Згідно 2.1 договору, поставка товару здійснюється постачальником на підставі заявок, що надходять від Покупця на адресу Постачальника.

Строк поставки товару - три робочих дня з моменту отримання постачальником заявки від покупця (п.2.3 договору).

Відповідно до 2.4 договору, поставка товару здійснюється на умовах ІНКОТЕРМС 2010: СРТ (склад покупця: м.Бердичів, вул. Червона, 4). Приймання передача проводиться за кількістю згідно товарно-супровідних документів, а за якістю - згідно із відповідним посвідченням якості товару.

У випадку порушення покупцем умов оплати товару, передбачених п.3.1. даного договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати та штраф у розмірі 1000,00грн. (п.5.2 договору).

Згідно п.5.3. договору, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012 року, але в будь-якому випадку до його остаточного виконання (п.7.2 договору).

На виконання укладеного 01.01.2012р. між сторонами договору поставки товару №0112 позивач у період з 03.01.2012р. по 11.12.2012р. поставив відповідачу товар на загальну суму 5047599,81грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними: №1/0001 від 03.01.2012р. на суму 42174,00грн., №1/0026 від 05.01.2012р. на суму 41418,00грн., №1/0027 від 05.01.2012р. на суму 49555,20грн., № 1/0031від 06.01.2012р. на суму 49448,40грн., № 1/0039 від 11.01.2012р. на суму 45176,40грн., №1/0046 від 12.01.2012р. на суму 48700,80грн., №1/0047 від 12.01.2012р. на суму 36864,00грн., №1/0052 від 13.01.2012р. на суму 49929,00грн., №1/0067 від 18.01.2012р. на суму 39996,60грн., №1/0072 від 19.01.2012р. на суму 52278,60грн., №1/0081 від 23.01.2012р. на суму 49662,00грн., №1/0091 від 24.01.2012р. на суму 18106,80грн., №1/0106 від 25.01.2012р. на суму 49288,20грн., №1/0107 від 25.01.2012р. на суму 17964,60грн., №1/0118 від 27.01.2012р. на суму 49875,60грн., №1/0127 від 30.01.2012р. на суму 51691,20грн., №2/0026 від 02.02.2012р. на суму 49982,40грн., №2/0029 від 03.02.2012р. на суму 36192,00грн., №2/0030 від 03.02.2012р. на суму 46564,80грн., №2/0038 від 06.02.2012р. на суму 49929,00грн., №2/0041 від 07.02.2012р. на суму 49181,40грн., №2/0063 від 09.02.2012р. на суму 48594,00грн., №2/0080 від 13.02.2012р. на суму 17964,60грн., №2/0089 від 14.02.2012р. на суму 62946,00грн., №2/0099 від 15.02.2012р. на суму 45924,00грн., №2/0109 від 16.02.2012р. на суму 46778,40грн., №2/0143 від 17.02.2012р. на суму 45710,40грн., №2/0173 від 21.02.2012р. на суму 48720,00грн., №2/0190 від 23.02.2012р. на суму 51688,00грн., №2/0202 від 24.02.2012р. на суму 46984,00грн., №2/0212 від 27.02.2012р. на суму 49224,00грн., №2/0216 від 28.02.2012р. на суму 41440,00грн., №3/0020 від 02.03.2012р. на суму 49638,40грн., №3/0034 від 05.03.2012р. на суму 50358,60грн., №3/0050 від 09.03.2012р. на суму 50580,20грн., №3/0072 від 12.03.2012р. на суму 51189,60грн., №3/0095 від 14.03.2012р. на суму 48973,60грн., №3/0101 від 15.03.2012р. на суму 91195,01грн., №3/0124 від 19.03.2012р. на суму 49416,80грн., №3/0156 від 21.03.2012р. на суму 50691,00грн., №3/0162 від 22.03.2012р. на суму 46090,20грн., №3/0164 від 23.03.2012р. на суму 51300,40грн., №3/0196 від 28.03.2012р. на суму 47754,80грн., №3/0213 від 30.03.2012р. на суму 45815,80грн., №4/0026 від 02.04.2012р. на суму 52269,00грн., №4/0077 від 12.04.2012р. на суму 48222,00грн., №4/0091 від 13.04.2012р. на суму 46398,00грн., №4/0117 від 19.04.2012р. на суму 50388,00грн., №4/0139 від 25.04.2012р. на суму 53979,00грн., №5/0008 від 03.05.2012р. на суму 52080,00грн., №5/0023 від 04.05.2012р. на суму 97528,00грн., №5/0038 від 08.05.2012р. на суму 51688,00грн., №5/0041 від 10.05.2012р. на суму 44880,00грн., №5/0048 від 11.05.2012р. на суму 51408,00грн., №5/0078 від 17.05.2012р. на суму 51688,00грн., №5/0084 від 18.05.2012р. на суму 87976,00грн., №5/0123 від 25.05.2012р. на суму 51296,00грн., №5/0167 від 31.05.2012р. на суму 52752,00грн., №6/0030 від 05.06.2012р. на суму 38832,00грн., №6/0042 від 06.06.2012р. на суму 51205,00грн., №6/0047 від 07.06.2012р. на суму 49940,00грн., №6/0061 від 11.06.2012р. на суму 34464,00грн., №6/0065 від 12.06.2012р. на суму 51040,00грн., №6/0108 від 18.06.2012р. на суму 94242,00грн., №6/0158 від 21.06.2012р. на суму 50814,00грн., №6/0183 від 25.06.2012р. на суму 45072,00грн., №6/0198 від 26.06.2012р. на суму 49734,00грн., №7/0032 від 04.07.2012р. на суму 19557,00грн., №7/0039 від 05.07.2012р. на суму 62181,00грн., №7/0056 від 06.07.2012р. на суму 49608,00грн., №7/0091 від 10.07.2012р. на суму 44784,00грн., №7/0094 від 11.07.2012р. на суму 49131,00грн., №7/0102 від 13.07.2012р. на суму 48707,00грн., №7/0127 від 17.07.2012р. на суму 40944,00грн., №7/0130 від 18.07.2012р. на суму 48707,00грн., №7/0158 від 20.07.2012р. на суму 19822,00грн., №8/0006 від 01.08.2012р. на суму 46512,00грн., №8/0018 від 03.08.2012р. на суму 45747,00грн., №8/0052 від 06.08.2012р. на суму 52920,00грн., №8/0111 від 14.08.2012р. на суму 52360,00грн., №8/0181 від 22.08.2012р. на суму 19600,00грн., №8/0219 від 29.08.2012р. на суму 46100,00грн., №9/0019 від 04.09.2012р. на суму 106980,40грн., №9/0096 від 11.09.2012р. на суму 57133,20грн., №9/0102 від 12.09.2012р. на суму 47545,00грн., №9/0135 від 18.09.2012р. на суму 85758,00грн., №9/0176 від 25.09.2012р. на суму 57020,40грн., №10/0016 від 01.10.2012р. на суму 52104,00грн., №10/0057 від 05.10.2012р. на суму 56088,00грн., №10/0090 від 09.10.2012р. на суму 52468,00грн., №10/119 від 11.10.2012р. на суму 56715,00грн., №10/0142 від 12.10.2012р. на суму 56886,00грн., №10/0193 від 19.10.2012р. на суму 57627,00грн., №11/0010 від 01.11.2012р. на суму 35316,00грн., №11/0051 від 05.11.2012р. на суму 56700,00грн., №11/0073 від 07.11.2012р. на суму 54216,00грн., №11/0148 від 15.11.2012р. на суму 54378,00грн., №11/0212 від 21.11.2012р. на суму 21654,00грн., №11/0294 від 28.11.2012р. на суму 21114,00грн., №12/0017 від 03.12.2012р. на суму 50820,00грн., №12/0076 від 10.12.2012р. на суму 42185,00грн., №12/0092 від 11.12.2012р. на суму 57360,00грн. (а.с. 24-39, 42-57, 60-71, 74-78, 81-89, 92-100, 103-111, 114-119, 122-126, 129-134, 137-142, 145-147, т.1), перелік яких відображено у позовній заяві та розрахунку суми позовних вимог (а.с.3-5, 11-13,т.1), та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №00001 від 01.01.2012р., №00064 від 01.02.2012р., №00129 від 01.03.2012р., №00217 від 01.04.2012р., № 00298 від 01.05.2012р., №00373 від 01.06.2012р., №00447 від 02.07.2012р., №00539 від 01.08.2012р., №00602 від 03.09.2012р., №00669 від 01.10.2012р., №00744 від 01.11.2012р., №00819 від 01.12.2012р. (а.с. 22-23, 40-41, 58-59, 72-73, 79-80, 90-91, 101-102, 112-113, 120-121, 127-128, 135-136, 143-144, т.1).

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний здійснити оплату кожної партії товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу терміном до 7 календарних днів.

Проте, у встановлений договором строк відповідач зобов'язання щодо проведення з позивачем розрахунків за отриманий у період з 03.01.2012р. по 11.12.2012р. по накладним товар у повному обсязі не виконав.

З наявної в матеріалах справи довідки Вінницької філії ПАТ "Кредитпромбанк" №15 від 25.01.2013р. (а.с.149-154, т.1) вбачається, що у період з 01.01.2012р. по 25.01.2013р. на поточний рахунок ТОВ "Подільський край" від ТОВ "Бердичівський хлібозавод" надійшли грошові кошти з призначенням платежу "оплата за борошно згідно договору №0112 від 01.01.2012р." на загальну суму 4508392,00грн.

Згідно довідки відділення "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "МІБ" вих.№22/111 від 28.01.2012р. (а.с.155, т.1) на поточний рахунок ТОВ "Подільський край" за період з 14.05.2012р. по 25.01.2013р. від контрагента ТОВ "Бердичівський хлібозавод" надійшли кошти з призначенням платежу "оплата за борошно згідно договору №0112 від 01.01.2012р." на загальну суму 257688,00грн. При цьому, остання проплата була здійснена відповідачем 23.01.2013р. на суму 10000,00грн.

Отже, відповідачем у період з 01.01.2012р. по 25.01.2013р. було перераховано на користь позивача грошові кошти на загальну суму 4766080,00грн. (4508392,00грн. + 257688,00грн.).

Таким чином, станом на час звернення позивача з позовом до господарського суду, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 281519,81грн. (5047599,81грн. - 4766080,00грн.).

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, вв силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На час розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" не надало суду доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар на суму 281519,81грн.

З наявного в матеріалах справи підписаного обома сторонами акту звірки взаємних розрахунків вбачається, що станом на 31.12.2012р. сума боргу відповідача перед позивачем становила 291519,81 грн., що визнається відповідачем (а.с. 36, т.).

Як зазначалось вище та вбачається з банківських довідок (а.с. 149-155, т.1) у 2013 році відповідачем була здійснена остання проплата на суму 10000,00грн. Інших проплат у 2013р., станом на час розгляду спору, відповідачем проведено не було (в матеріалах справи відсутні докази які підтверджують протилежне).

Згідно з довідкою позивача №37 від 26.02.2013р. (а.с.37, т.2) заборгованість відповідача перед ТОВ "Подільський край" становить 281519,81грн.

Таким чином, стосовно позовних вимог в частині стягнення 281519,81грн. основного боргу, суд дійшов висновку, що вони є підтвердженими поданими до справи належними доказами, повністю законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню господарським судом.

Отже, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №0112 від 01.01.2012р.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми та умов п.5.1 договору, відповідно до якого у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 6481,76грн. (розрахунок, а.с.13-18, т.1).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд вважає його обґрунтованим, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6481,76грн. - 3% річних є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також, у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як уже зазначалось, в пункті 5.2. договору, сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем умов оплати товару, передбачених п.3.1. даного договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Перевіривши розрахунок суми пені, здійснений позивачем виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (а.с.13-18, т.1), господарський суд встановив, що останній відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а тому сума пені в розмірі 32584,39грн. є правомірною та підлягає стягненню з відповідача.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним вище нормам та вимог ухвали відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 281519,81грн. основного боргу, 6481,76грн. 3% річних та 32584,39грн. пені є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 6, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 627, 628, 655, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 175, 193 ГК України та керуючись ст.ст. 22, 28, 32, 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" (13304, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Червона, 4 ідентифікаційний код 33394612) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський край" (21100, м.Вінниця, вул. Тарногродського, 44, ідентифікаційний код 31189358)

- 281519,81грн. основного боргу,

- 32584,39грн. пені,

- 6481,76грн. 3% річних,

- 6411,72грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.03.13

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - позивачу (рек. з пов.)

3 - відповідачу (рек. з пов.)