Постанова № 29689470, 29.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 січня 2013 року № 2а-7466/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Представництва "Ес-Ейч Кепітал Груп Лімітед" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Представництво «Ес-Ейч Кепітал Груп Лімітед», (далі по тексту -позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, (далі по тексту - відповідач), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003992204 від 17.11.2011 р., №0000611705 від 03.02.2012 р., № 0004002204 від 17.11.2011 р.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем неправомірно нараховано позивачу зобов'язання з податку, платником якого позивач не являється, безпідставно збільшена сума грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, необґрунтовано збільшено грошове зобов'язання з комунального податку, адже представництва нерезидентів, які не мають статусу юридичних осіб, не визначені платниками комунального податку, в силу чого, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та обґрунтованими, прийнятими на підставі акту перевірки, яким встановлено порушення позивачем вимог Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок з доходів фізичних осіб", Податкового кодексу України.

У судове засідання 12.11.2012 р. не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Представництво «Ес-Ейч Кепітал Груп Лімітед» зареєстровано 29.08.08 р. Міністерством економіки України, свідоцтво про державну реєстрацію від 29.08.08 за № ПІ - 4193, статусу юридичної особи не має.

Представництвом в установі банку України було відкрито поточний рахунок типу «Н», кошти з якого можуть бути зараховані та використані для здійснення розрахунків, пов'язаних з утриманням юридичної особи нерезидента та не пов'язаних з підприємницькою діяльністю в Україні.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено позапланову виїзну перевірку Представництва «Ес-Ейч Кепітал Груп Лімітед», код за ЄДРПОУ 26607892, (Британські Віргінські острови) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.09.2008 р. по 14.10.11 р.

За результатами перевірки відповідачем було складено Акт № 287/22-04/26607892 від 28.10.2011р. про результати позапланової виїзної перевірки Представництва з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.09.08р. по 14.10.11 р.

У вказаному Акті перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.13.8 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток всього в сумі 182 071,00 грн. у тому числі: за 4 квартал 2008 року в сумі 54782,00 грн., за 3 квартал 2009 року 60 049,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 17 833,00 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 17801,00 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 17 866,00 грн. за 2 квартал2011 року в сумі 13 740,00грн.; п.5.4. ст.5 Рішення № 81/1291, оскільки Представництво не подавало до ДПІ у Печерському районі м. Києва «Податковий розрахунок сплати комунального податку» за IV квартал 2008 року, за І квартал 2009 року, за II квартал 2009 року, за І квартал 2010 року, за I квартал2010 року, за II квартал 2010 року, за IIІ квартал 2010 року та за IV квартал 2010 року; п.п. 4.2.9 «е» п. 4.2 ст. 4, пп. 4.2.9 «г» п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 3.4 ст. З, п. 7.1 ст. 17.2 «а» п. 17.2 ст. 17 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті допущеного порушення занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 9104,00 грн., у тому числі: 4 кв. 2008р. 933,00 грн., 1 кв. 2009р. - 881,00 грн., 2 кв. 2009р. - 688,00 грн., З кв. 2009р. - 1110,00 грн., 4 кв. 2009 р.- 539,00 грн., 1 кв. 2010р. - 877,00 грн., 2 кв. 2010р. - 854,00 грн., 3 кв. 2010р. - 1429,00 грн., 4 кв. 2010р.-1793,00 грн., пп. «є» 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, пп. «е» п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 171.2 «а» ст. 171 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 2014,00 грн., у тому числі: 1 кв. 2011 р. - 597,00 грн., 2 кв. 2011р. - 662,00 грн., 3 кв. 2011р. - 755,00 грн., п. 44.1 ст. 44, п. 51.1 ст. 51, пп. 176.2 «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку в 1-2 кв. 2011 року.

Відповідачем на підставі вказаного Акту перевірки № 287/22-04/26607892 від 28.10.2011р. прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0003992204 від 17.11.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 219688,00 грн., з яких за основним платежем 182071,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 37617,00 грн,

- № 0004002204 від 17.11.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з комунального податку за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1530,00 грн.,

- № 0000611705 від 03 лютого 2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 12460,60 грн., з яких за основним платежем 9800,07 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2660,53 грн.

Статтею 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, визначено, що іноземні суб'єкти господарської діяльності, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України

Представництвом іноземного суб'єкта господарської діяльності відповідно до ст.1 вказаного Закону є - установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження;

Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, затвердженої наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі від 18.01.96 р. № 30, представництво суб'єкта господарської діяльності не є юридичною особою і не здійснює самостійно господарську діяльність, у всіх випадках воно діє від імені і за дорученням іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у свідоцтві про реєстрацію, і виконує свої функції відповідно до законодавства України. Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні може здійснювати функції, пов'язані з виконанням представницьких послуг, тільки в інтересах іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у Свідоцтві.

Відповідно до п.п.2.1.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, до складу платників податку на прибуток відносились постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.

Згідно з вимогами п.1.17 вказаного Закону, постійне представництво нерезидента в Україні - це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин.

У відповідності до п.1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У відповідності до п. 14.1.193 ст. 14 Податкового кодексу України, постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів.

З метою оподаткування термін "постійне представництво" включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об'єкт чи пов'язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов'язана з таким майданчиком, об'єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, нерезидентом через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов'язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження діяти від імені виключно такого нерезидента, що тягне за собою виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені цього нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу).

Постійним представництвом не є використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

Судом встановлено, що Представництво «Ес-Ейч Кепітал Груп Лімітед» не здійснювало господарську діяльність, не отримувало доходів з джерелом походження з України, утримувало місце діяльності (орендувало офісне приміщення) для збору інформації для нерезидента. Таким чином, його не можна вважати постійним представництвом нерезидента у розумінні п.1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Суд вважає додатковим підтвердженням того, що представництво створювалося і фактично функціонувало на території України без мети отримання доходів з джерелом походження з України відкриття уповноваженим банком поточного рахунку типу «Н» у національній валюті.

Відповідно до п.11.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 р. за № 1172/8493, поточний рахунок типу "Н" у національній валюті відкривається уповноваженим банком представництвам юридичних осіб - нерезидентів, які не займаються на території України підприємницькою діяльністю. Порядок зарахування і використання Представництвом коштів на рахунках типу «Н» регламентований пунктами 11.9, 11.10 Інструкції № 492.

Згідно з п.п.6.1.1 розд.6 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом ДПА України від 19 лютого 1998 р. № 80 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1998 р. за № 791/3231 (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), обов'язковій реєстрації платником податку на прибуток підлягали лише відокремлені підрозділи юридичних осіб - нерезидентів, які відповідають визначенню постійних представництв нерезидентів в Україні згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств":

При цьому, відокремлені підрозділи юридичних осіб - нерезидентів, які не здійснювали господарську діяльність в Україні та не підпадали під визначення постійних представництв нерезидентів в Україні відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", мали керуватися положеннями п.п.6.1.2 Порядку №80, а саме: п. 6.1.2., у якому визначено, що облік відокремлених підрозділів юридичних осіб - нерезидентів, які не здійснюють господарської діяльності в Україні та не підпадають під визначення постійних представництв нерезидентів в Україні відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", але відповідно до законодавства України зобов'язані сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), здійснюється відповідно до цього Порядку. Для взяття на облік в органах державної податкової служби такі відокремлені підрозділи подають документи згідно з пунктом 4.10 цього Порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Представництво «Ес-Ейч Кепітал Груп Лімітед» було безпідставно зареєстроване як платник податку на прибуток, а тому було вимушене надавати до податкового органу податкову звітність з податку на прибуток (Розрахунки оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента, що здійснюється податковим органом) за формами, затвердженими наказами ДПА України від 31.07.97р. № 274 та від 28.02.11р. №115.

Суд звертає увагу, що грошові кошти у сумі 363000 дол. США (2427616,00 грн.), що надійшли на рахунок позивача протягом періоду, коли проводилася перевірка, не відповідають критеріям валового доходу, що підлягав декларуванню у Розрахунках, в силу того, що надійшли такі кошти від головної компанії «SH Capital Group Limited» (Британські Віргінські острови) на фінансування потреб Представництва. Зазначені кошти не можуть вважатися доходом представництва з джерелом походження з України, тому що надійшли ці кошти із-за меж України від головної компанії нерезидента.

Суд також звертає увагу на те, що представництво «Ес-Ейч Кепітал Груп Лімітед» є відокремленим підрозділом головної компанії «SH Capital Group Limited» (Британські Віргінські острови) та не має статусу юридичної особи (Довідка АА №190158 ЄДРПОУ). Безпідставно перебуваючи у статусі платника податку на прибуток, представництво не мало обов'язку декларувати валовий дохід у сумі фінансування, отриманого в межах операцій між головним підприємством і його відокремленим підрозділом без статусу юридичної особи.

Згідно з висновками Акту перевірки, не утримано податок з доходів фізичних осіб з додаткового доходу фізичної особи - голови представництва ОСОБА_2 з коштів, відшкодованих представництвом згідно авансових звітів.

Відповідач зазначив, що отриманий головою представництва ОСОБА_2 дохід у вигляді додаткового блага складає 63026,22 грн. (62731,02 грн. з урахуванням Рішення ДПА у м. Києві), а саме: 4076,30 грн. - вартість авіаквитків, оплачена представництвом у безготівковому порядку (через відсутність відривної частини посадкового талону); 8257,49 грн. (7962,29 грн. - з урахуванням Рішення ДПА у м. Києві) - витрати на проїзд в таксі, відшкодовані ОСОБА_2 на підставі авансових звітів; 23629,27 грн. - вартість запчастин та автопослуг (послуг з технічного обслуговування і поточного ремонту автомобіля), оплачена Представництвом у безготівковому порядку на рахунки постачальників (виконавців робіт, послуг); 27063,16 грн. -витрати на бензин, мийку авто, тощо, відшкодовані ОСОБА_2 на підставі авансових звітів.

Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. № 59 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 р. № за 218/2658, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Пунктом 1.7 розділу І вказаної Інструкції передбачено відшкодування витрат на проїзд до місця відрядження і назад в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування.

Оплата вартості авіаквитків Київ -Симферополь -Київ була здійснена безпосередньо Представництвом шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок ТОВ «Трансавіа Тур». Перебування ОСОБА_2 у службовому відрядженні у м. Симферополі підтверджено первинними документами.

Відповідно до п.п.4.3.2 ст.4 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб», (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), та п.п.165.1.1 ст.165 Податкового кодексу України, сума грошових коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не включається до оподатковуваного доходу такого платника.

Оплата вартості проїзду в таксі здійснювалася ОСОБА_2 в межах представницьких витрат, а тому відшкодування таких витрат на підставі авансових звітів не повинно збільшувати оподатковуваний дохід ОСОБА_2

Суд бере до уваги, що автомобіль CHEVROLET AVEO, державний номерний знак НОМЕР_4, що належить фізичній особі ОСОБА_2, використовувався ним у службових цілях відповідно до Договору про використання особистого автомобіля у службових цілях від 07 жовтня 2008 року, укладеного ним із представництвом. Відповідно до вказаного Договору, представництво взяло на себе зобов'язання про відшкодування витрат, понесених при використанні автомобіля для службових поїздок.

Відповідно до ст. 125 Кодексу законів про працю України, працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію). Розмір і порядок виплати цієї компенсації, якщо вони не встановлені в централізованому порядку, визначаються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з працівником.

Оскільки автомобіль крім зношування потребує обслуговування та витратних матеріалів для роботи (ПММ), сторонами досягнута домовленість про те, що ці витрати буде нести представництво. Не вважаючи за необхідне придбання власного автотранспорту, представництво зобов'язалося нести ці витрати у відповідності до п.2.1. Договору.

Згідно з п. 14.1.47. Податкового кодексу України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Суд погоджується з доводами позивача, що відповідно до абз.3 п.15 «Правил державної реєстрації та обліку автомобілів…», затверджених постановою КМУ №1388 від 07.09.98р. (в редакції, що діяла на момент укладання Представництвом договору №01/Х-10/2008), наймачу транспортного засобу підрозділами ДАІ видавався тимчасовий реєстраційний талон на строк дії договору оренди. Але, якщо працівник-наймодавець і водій орендованого автомобіля збігалися в одній особі, то у цьому не було необхідності - адже згідно з п.2.1 «б» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306 (в редакції, що діяла до 05.03.2009р.) наявність тимчасового реєстраційного талону була обов'язковою лише у разі відсутності в транспортному засобі його власника. В зв'язку із внесенням змін до Правил дорожнього руху, починаючи з 05.03.2009 р. і до 14.10.2011р. у разі відсутності в транспортному засобі його власника мати тимчасовий реєстраційний талон вже не потрібно - достатньо було пред'явлення договору оренди на транспортний засіб; якщо за кермом перебував сам працівник, в якого орендується автомобіль, то йому було достатньо підтвердити право власності на нього.

Відповідні зміни були внесені і в Правила № 1388 - з 29.12.2009р.; у відповідності до абз. 4 п. 16 вищезазначених Правил, видача підрозділами ДАІ тимчасового реєстраційного талону здійснюється лише за бажанням юридичної особи.

Необхідність в проведенні експертної оцінки вартості автомобіля була відсутня в зв'язку з тим, що орендна та будь яка плата за використання автомобіля в службових цілях не сплачувалася.

Критерії належного стану для автомобільного транспорту визначені нормами Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 30.03.98р. №102, яке поширюється на юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють експлуатацію, технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, незалежно від форми власності.

Згідно з абзацом третім п.1.3 Положення №102 технічне обслуговування (ТО) - це комплекс операцій чи операція щодо підтримання роботоздатності або справності виробу під час використання його за призначенням, зберігання та транспортування. Перелік робіт з ТО транспортних засобів установлено пп. 3.5 - 3.11 Положення № 102. Проведення цих робіт є запорукою безпечної та надійної роботи автомобіля і не призводить до поліпшення автомобіля. Витрати на проведення ТО автомобіля не є доходом фізичної особи і не включаються до його оподатковуваного доходу.

Поточний ремонт полягає в заміні та (або) відновленні окремих агрегатів автомобіля, виконується за потреби, згідно з результатами діагностування технічного стану автомобіля або при виявленні несправностей та необхідний для забезпечення або відновлення його роботоздатності (п. 3.12 Положення №102). До поточного ремонту належать роботи, пов'язані з одночасною заміною не більше двох базових агрегатів автомобіля (крім кузова та рами). Перелік базових агрегатів автотранспортного засобу наведено в додатку Г до Положення №102.

У відповідності до ч. 1 ст.776 ЦК України, поточний ремонт речі, переданої в найм, здійснюється наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

На відсутність доходу вказує і ДПІ в м. Києві в п. 2 листа від 10.04.2006 р. № 250/10/31-106, пов'язуючи невиникнення доходу в орендодавця з установленим ЦК України обов'язком орендаря з проведення поточного ремонту, зазначаючи, зокрема, оскільки законодавство зобов'язує підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані (про що звичайно зазначається в умовах угоди), вартість технічного обслуговування та ремонту, здійсненого згідно з нормами Положення та в межах строку дії договору, не може розглядатися як дохід, отриманий фізичною особою у вигляді додаткового блага».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про систему оподаткування», в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, (далі - Закон № 1251), ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільги щодо оподаткування не можуть установлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Статтею 15 Закону № 1251 встановлено, що до місцевих податків і зборів належить і комунальний податок. Загальні норми та об'єкт оподаткування податком, платників, граничні розміри ставок визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.93 N 56-93 «Про місцеві податки і збори», (далі - Декрет).

Згідно із Законом України від 18.11.92 № 2796-XII «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання», Декрет діє на правах Закону України «Про оподаткування», положення якого щодо нарахування та сплати місцевих податків і зборів є обов'язковими для виконання на всій території України.

Згідно зі статтею 15 Декрету, комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Оскільки представництва нерезидентів, які не є юридичними особами не визначені платниками комунального податку, то Представництво «Ес-Ейч Кепітал Груп Лімітед» не мало обов'язку надавати до податкового органу Розрахунки сплати комунального податку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не доведено, порушення позивачем наведених норм законодавства України та не надано суду достатніх та належних доказів в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, ст.ст. 158-163, ст.ст. 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Представництва «Ес-Ейч Кепітал Груп Лімітед» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби № 0003992204 від 17.11.2011 р., № 0004002204 від 17.11.2011р. та № 0000611705.

3. Судові витрати в сумі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) присудити на користь Представництва "Ес-Ейч Кепітал Груп Лімітед" (ідентифікаційний номер 26607892) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко