Ухвала суду № 29688924, 28.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2370/4684/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Чубар Т.М. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

28 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року, позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої позовні вимоги мотивував тим, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки №191/17-307/НОМЕР_1 від 12.10.2012 року щодо укладення між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Ком» угоди без мети реального настання правових наслідків, що обумовлені ним, спростовуються наданими під час перевірки первинними документами, зокрема: належним чином оформленими актами приймання-передачі виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями та рахунками, що свідчить про реальне виконання правочину по перевезенню вантажів з боку позивача в частині отримання, оплати та використання у власній господарській діяльності. Крім того, зазначав, що контрагент позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Ком» на дату здійснення господарської операції був зареєстрований платником податку на додану вартість і мав право на виписку податкових накладних; документи ж, якими оформлювались господарські операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Ком» були підписані з боку контрагента уповноваженими особами та скріплені печаткою товариства. Щодо відсутності товарно-транснортних накладних на перевезення вантажів, зазначив, що відповідний обов'язок оформлення вказаних документів обумовлений умовами договору, згідно якого в разі необхідності надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, та відстань меншу ніж 30 км, об'єм виконаних робіт рахується погодинно, та в кінці поточного місяця сторони підписують акт виконаних робіт. Всі вантажі товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Ком» перевозило на відстань до 30 км.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року у задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований як суб'єкт господарювання виконавчим комітетом Черкаської міської ради 16.06.2005 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1; свідоцтво платника податку на додану вартість» НОМЕР_2 від 25.07.2005 року.

12 жовтня 2012 року інспекторами державної податкової інспекції у м.Черкасах Черкаської області Державної податкової служби було проведено позапланову документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо документального підтвердження та реальності здійснення господарських операцій із платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Ком», код ЄДРПОУ 36283352, за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р. (акт №191/17-307/НОМЕР_1). Перевіркою встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого, позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по придбанню товару у постачальника-товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Ком» та завищено сутму податкового кредиту на суму ПДВ 7 166 грн, 67 коп.

Па підставі зазначеного акту перевірки державна податкова іипекція у м.Черкасах Черкаської області Державної податкової служби прийняла податкове повідомлення-рішення №0003321730 від 26.10.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7 166 грн. 67 коп. за основним платежем та в розмірі 1 791 грн. 67 коп. за штрафними санкціями.

Згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних леї лапаній на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися де уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999р., господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються па підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарір/послут, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 Податкового кодексу України (п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Таким чином, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господареькій діяльності.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податкам на прибуток або податкового кредиту з податку па додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Грошові зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 7 166 грн. 67 коп. нараховані фізичній особі-підприємпю ОСОБА_2 згідно оскаржуваного в судовому порядку податкового повідомлення-рішення, є наслідком відображення в податковому обліку результатів господарських відносин позивача з контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Ком»(код ЄДРПОУ 36283352, свідоцтво платника податку на додану вартість №100158623 від 31.12.2008 р.). Означені господарські відносини підтверджуються наступними наявними в матеріалах справи первинними документами: - договором перевезення вантажів автомобільним транспортом № 010711 від 01.07.2011р.; - рахунком-фактурою № 68 від 15.07.2011р., актом здачі-прийняття робіт (послуг) № 68 від 15.07.2011 p. на загальну суму з ПДВ 30 600 грн.; - рахунком - фактурою №78 від 29.07.2011 року, актом здачі - прийняття робіт (послуг) №78 від 29.07.2011 року, податковою накладною №78 від 29.07.2011 року на загальну суму з ПДВ 12 400 грн.; - платіжним дорученнями від 10.08.2011р. на загальну суму 20 000 грн., від 23.08.2011р. на загальну суму 23 000 грн.

В той же час, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Ком» договір, як і рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні, з боку останнього підписані директором Кіреєвим А.І., який згідно відібраних 30.09.2011р. у нього пояснень зазначив, що зареєстрував підприємство за грошову винагороду, статутні внески до підприємства не здійснював, з директорами інших підприємств не зустрічався, договори на поставку товарів (надання послуг) не готував та не заключав. На роботу до підприємства нікого не приймав та не звільняв. Вид діяльності та місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Ком» йому не відоме. До ведення фінансово-господарської діяльності даного підприємства не має жодного відношення. Ніяких документів щодо ведення фінансово-господарської діяльності підприємства не підписував, місцезнаходження печаток та фінансово-господарських документів йому не відоме. Декларацій з податку на додану вартість та інших документів податкової звітності не складав та те підписував.

Отже, виписані від імені товариства з обмеженою відповідальністю «Техногорг-Ком» податкові накладні, підписані від імені цього товариства особою, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності даного товариства, в тому числі у підписанні будь-яких первинних документів.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011р.. усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Таким чином, виписані від імені суб'єкта господарювання податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності даного суб'єкта господарювання, звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг), а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 05.03.2012 р. у справі №21 -421а11.

Крім того, як вбачається з наданих позивачем актів здачі-прийняття робіт (послуг) №68 від 15.07.2011р. та №78 від 29.07.2011р., останні не містять, як того вимагає стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: зміст та обсяг господарських операцій, одиниці виміру господарських операцій, відсутній детальний опис наданих послуг, не має можливості встановити вид транспорту, відомості про дату завантаження, маршрут перевезення, пункти відправлення, місце завантаження та пункт призначення тощо. Не зміг пояснити стосовно змісту та обсягу господарських операцій, одиниці виміру господарських операцій, детального опису наданих послуг, позивач і в ході судової о розгляду.

В той же час, згідно договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01071 і від 01.07.2011р., перевізник зобов'язується доставити автомобільним транспортом звірений йому замовником вантаж (відповідно із транспортною накладною) до пункту призначення у встановлений договором чи замовленням строк. Обов'язковість наявності товарно-транспортної накладної не залежно від складання сторонами акту виконаних робіт підтверджується також п. 2.4 вищезазначеного договору, та є обов'язковою умовою оплати за перевезення. Відсутність товарно-транспортних накладних, з свого боку, також позбавляє можливості встановити вид транспорту, відомості про дату завантаження, маршрут перевезення, пункти відправлення, місце завантаження та пункт призначення тощо.

Разом з тим, як вбачається з акту за результатами невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Ком» №2228/23-04/36283352 від 21.10.2011 р. перевіркою встановлено, що суб'єкт господарювання за адресою, визначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: АДРЕСА_1 не знаходиться; основний вид діяльності суб'єкта господарювання - інші види оптової торгівлі; загальна чисельність працюючих - 0 осіб; відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, що ставить під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання задекларованого основного виду діяльності.

Таким чином, оцінюючи у сукупності первинну документацію, пояснення позивача, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що доведеним є висновок відповідача про те, що господарські операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Ком» з надання послуг фактично не здійснювались та оформлені лише документально з метою безпідставного формування і податкового кредиту з податку на додану вартість.

Формування витрат, які беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту за господарськими операціями, які фактично не здійснювались, а відбувся виключно обмін податковими накладними, видатковими накладними тощо, чинним законодавством не передбачене, тому внаслідок відображення у податковому обліку господарських операцій з придбання товарів та послуг у товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Ком» позивачем порушено вимоги статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого, безпідставно віднесено до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по придбанню послуг у товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Ком» та завищено суму податкового кредиту на суму ПДВ 7 166 грн. 67 коп.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, довів правомірність своїх дій та діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 05 березня 2013 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.