Постанова № 29687335, 19.02.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 року Справа № 5023/4412/12

(н.р. 5023/1431/12)

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М., суддя Плужник О.В.

при секретарі - Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Немченко Д.О., дов. №1083-07/26 від 22.01.2013р. (копія у справі)

відповідач - Лопатін В.В., дов. б/н від 17.01.2013р. (у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова (вх.№87 Х/3-10)

на рішення господарського суду Харківської області від 03.12.12р. по справі № 5023/4412/12 (н.р. 5023/1431/12) (суддя Ольшанченко В.І.)

за позовом Управління пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова

до Публічного акціонерного товариства "Точприлад", м. Харків

про стягнення 138488,06 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2012 року Управління пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ПАТ "Точприлад" 138488,06 грн. матеріальної шкоди, посилаючись на ст. 1166 ЦК України, ч. 2 ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.04.2012 р. у справі № 5023/1431/12 (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Точприлад" на користь Управління пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова 138488,06 грн. шкоди та 2769,76 грн. судового збору на користь Державного бюджету України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.12 (колегія суддів у складі: головуючого - Слободін М.М., суддів - Бабакова Л.М., Гончар Т.В.) апеляційну скаргу ПАТ "Точприлад" задоволено. Рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2012 року по справі № 5023/1431/12 скасовано та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ "Точприлад" 1384,88 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2012р. касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Харкова задоволено частково. Рішення від 23.04.12 господарського суду Харківської області та постанову від 21.06.12 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 5023/1431/12 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.12.2012р. по справі № 5023/4412/12 (н.р. 5023/1431/12) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач - Управління пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2012 р. по справі № 5023/4412/12 (н.р. №5023/1431/12) скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Зокрема, в апеляційній скарзі позивач наполягає на тому, що обов'язок витребування ним уточнюючих довідок не передбачений нормами чинного законодавства, а також не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність причинного зв'язку між діями відповідача та спричиненням шкоди, завданої позивачу.

Відповідач у відзиві та додатковому відзиві на апеляційну скаргу з наведеними позивачем доводами та вимогами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Звертаючись до господарського суду позивач послався на те, що відповідачем було безпідставно та неправомірно видано уточнюючі довідки про характер трудової діяльності 11 осіб товариства, чим Управлінню пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова було спричинено матеріальну шкоду в розмірі 138488,06 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ст. 1166 ЦК України, ч. 2 ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції під час нового розгляду справи, у період з 2007-2009 років відповідач видав своїм колишнім працівникам 11 довідок про характер трудової діяльності, а саме:

- Остапова О.В. -довідка № 126/03 від 30.03.09 за період роботи з 01.10.87 по 16.08.92;

- Гай В.К. -довідка від 27.08.08 за період роботи з 31.03.78 по 01.09.82;

- Овчаренко Н.С. -довідка № 472-03 від 26.03.07 за період роботи з 03.05.84 по 03.09.97;

- Манжос О.В. -довідка № 435-03 від 10.09.07 за період роботи з 08.12.82 по 02.10.96;

- Нежуріна В.Л. -довідка № 446-03 від 29.07.08 за період роботи з 02.08.82 по 21.08.92;

- Зинов'єв М.О. -довідка від 08.2008 за період роботи з 05.05.91 по 21.10.97;

- Дударєва Г.Ю. -довідка від 27.08.08 за період роботи з 01.05.87 по 07.07.97;

- Александров О.Г. -довідка № 526-03 від 19.11.09 за період роботи з 19.06.79 по 10.02.97.

Зазначеними довідками підтверджувалась можливість нарахування та призначення пільгових пенсій вказаним особам відповідно до п.п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідно до яких нарахування пенсій залежить від умов та стажу праці. Видані відповідачем довідки були залучені до матеріалів пенсійних справ і прийняті до уваги Управлінням пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова.

Так, ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими, та із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць. В силу п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності відповідних записів у трудової книжки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, у тих випадках, коли відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників відсутні, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

Тобто, право на пенсію та період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи, визначає підприємство шляхом надання уточнюючої довідки, або відповідний орган.

Згідно наданих відповідачем уточнюючих довідок, вказані працівники отримали пільговий стаж відповідно до Списку №2 за період роботи на Харківському заводі точного приладобудування до 21.08.1992 року.

Як було встановлено під час розгляду справи, Харківський завод точного приладобудування в якості структурного підрозділу входив до складу союзного підприємства - Виробничого об'єднання "Точприлад", що було створено та підпорядковано Міністерству приладобудування, засобів автоматизації та систем управління СРСР.

Так, відповідно до Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" все майно та фінансові ресурси союзних підприємств у зв'язку з розпадом Союзу РСР, були оголошені власністю України та передані Фонду державного майна України.

Наказом № 9 від 23.09.1992р. Регіонального відділення Фонду державного майна України було засновано Державне підприємство "Точприлад".(а.с.54 т.1)

26.10.1992р. Статут державного підприємства було зареєстровано виконкомом Дзержинської районної ради народних депутатів. Як було зазначено в статуті, ДП завод «Точприлад» є державним підприємством без будь-якого правонаступництва. (а.с.66 т.1)

В подальшому суб'єкта підприємницької ДП завод «Точприлад» було перереєстровано у відкрите акціонерне товариство «Точприлад» із зазначенням його правонаступником ДП завод «Точприлад».

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що оскільки ДП завод «Точприлад» не було визначено правонаступником Харківського заводу точного приладобудування, його не може бути віднесено до суб'єктів правовідносин, які мають повноваження підтверджувати наявний трудовий стаж, що дає право для призначення пенсій за відсутності відповідних записів у трудових книжках, як це встановлено п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності відповідних записів у трудової книжки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (надалі Порядку). Отже, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, не будучи правонаступником Харківського заводу точного приладобудування, не мав права видавати уточнюючі довідки про наявність пільгового стажу переліченим працівникам чим порушив пункт 20 Порядку. В той же час, матеріали справи свідчать, що уточнюючі довідки видавались відповідачем на підставі наказів по підприємству та особових карток працівників за період з 1978 року по 2003 рік. Зазначені документи знаходились на підприємстві відповідача та в подальшому були передані до архіву. Крім того, інформація надана відповідачем в уточнюючих довідках про стаж та період роботи повністю співпадає з записами у трудових книжках, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Позивач доказів невідповідності даних, викладених в уточнюючих довідках та в наданих копіях трудових книжок суду не надав.

В апеляційній скарзі позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не скористався своїм правом витребування уточнюючих довідок, підтверджуючих наявність пільгового стажу та вважає, що цей обов'язок не передбачений нормами чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з таким твердженням, оскільки статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що органи, які призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно пункту 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунки) пенсій відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 р. № 22-1 орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний з дня подання заяви прийнятих та подання додаткових документів.

Також, відповідно до діючої на момент державної реєстрації ВАТ «Точприлад» Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових зборів до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої Постановою правління ПФУ від 06 вересня 1996 р. № 11-1 для реєстрації в органах Пенсійного фонду підприємства, установи, організації подають заяву та завірен копії таких документів: свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницько діяльності; відповідного документа про присвоєння ідентифікаційного коду органом статистики; установчих документів. Аналіз встановлених обставин справи свідчить, що Свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) ВАТ «Точприлад», згідно якого товариство є правонаступником державного підприємства «Точприлад», а не підприємства, на якому пенсіонери отримали пільговий стаж, зареєстровано у Харківському обласному управлінні статистики 27 вересня 1996 р. та йому присвоєно ідентифікаційний код 05796222. Таким чином, документи про реєстрацію ВАТ «Точприлад» були надані до УПФУ у Дзержинському районі після набрання чинності вказаної інструкції, а тому твердження апелянта, що йому не було відомо, що ВАТ «Точприлад» не є правонаступником підприємства, на якому пенсіонери отримали пільговий стаж не відповідають дійсності. Викладені обставини підтверджують висновок місцевого господарського суду про те, що позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення шкоди після спливу строку позовної давності.

З урахуванням викладених обставин, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Здійснивши апеляційний перегляд зазначеного рішення, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом обґрунтовано, на підставі дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, із посиланням на відповідні норми матеріального права зроблено висновок про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача - Публічного акціонерного товариства "Точприлад" 138488,06 грн. - відшкодування матеріальної шкоди, завданої видачею недостовірних довідок.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що одним із способів захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання є відшкодування майнової шкоди.

Загальні положення про відшкодування шкоди закріплені у статті 1166 Цивільного кодексу України.

Так, правовою підставою заявлених позовних вимог позивачем визначено положення ст.ст. 1166 Цивільного кодексу України та ч.2 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з положеннями статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода може відшкодовуватися у вигляді відшкодування збитків, відшкодування в натурі.

Таким чином, норми ст. 1166 Цивільного кодексу України містять загальні положення про відшкодування шкоди, а умовами за яких на боржника покладається обов'язок відшкодувати збитки, є наявність складу цивільного правопорушення, тобто протиправної поведінки (дії чи бездіяльності), шкідливого результату цієї поведінки (шкоди, збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою й спричиненою шкодою та вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів відсутні підстави для настання цивільної відповідальності.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, завданою іншій стороні.

Проте, колегія судів вважає, що позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив про наявність вини у діях відповідача, оскільки уточнюючі довідки, видані підприємством, не містять недостовірних даних, а інших доказів недостовірності зазначених документів позивачем не надано. З огляду на зазначене, колегія суддів не вбачає наявності причинного зв'язку між діями відповідача щодо видачі уточнюючих довідок та шкоди, яку позивач вважає йому було надано. Більш того, обгрунтованого розрахунку суми завданої шкоди позивач до судів ні першої, ні апеляційної інстанції не надав.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу як обґрунтованості та правомірності своїх позовних вимог, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги позивача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 03.12.12р. по справі № 5023/4412/12 (н.р. 5023/1431/12).

На підставі викладеного та керуючись статтями ст..ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.12.12р. по справі № 5023/4412/12 (н.р. 5023/1431/12) залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 25.02.2013 року.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Плужник О.В.