Рішення № 29686412, 28.02.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2013 р. Справа № 7/104-12

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомЗаступника Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України; 2. Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський міськбуд»про стягнення 882 000, 00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача1: від позивача 2: не з'явились; Дудник А.В. - представник за довіреністю б/н від 20.11.2012 року;від відповідача: від прокуратури: Степанець Т.О. - представник за довіреністю №247 від 20.12.2012 року; Алексєєв А.А. - посвідчення № 011870 від 28.10.2012 року. секретар судового засідання: Сафонова О.Г.

Обставини справи:

03.12.2012 року заступник Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач 1) та Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт» (далі - позивач 2) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою № 4-1715 вих.-12 від 27.11.2012 року (вх. № 4221) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський міськбуд» (далі - відповідач) про стягнення 882 000,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог заступник прокурора посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди баштового крану № 20 від 09.06.2008 року щодо своєчасного та повного внесення орендної плати, а також повернення орендованого майна, а тому просить суд стягнути з відповідача на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт» 882 000,00 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.12.2012 року порушено провадження у справі № 7/104-12 та призначено розгляд справи на 20.12.2012 року.

20.12.2012 року через канцелярію господарського суду від Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт» клопотаннями б/н від 20.12.2012 року (вх. № 20907) та б/н від 20.12.2012 року (вх. № 20917) надійшли документи, на виконання вимог ухвали суду.

Одночасно через канцелярію господарського суду Київської області від прокуратури надійшла заява № 4-1780 вих. 12 від 19.12.2012 року (вх. № 20918 від 20.12.2012 року) про уточнення позовних вимог.

У судове засідання 20.12.2012 року представники позивача 1 та відповідача, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.12.2012 року заява про уточнення позовних вимог № 4-1780 вих. 12 від 19.12.2012 року, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, повернута прокурору та, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів, розгляд справи, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 77 ГПК України, відкладено на 24.01.2013 року.

25.12.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача 2 клопотаннями б/н від 20.12.2012 року (вх. № 21251) та б/н від 20.12.2012 року (вх. № 21252) надійшли документи, на виконання вимог ухвали суду.

24.01.2013 року, до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву вих. № 86 від 22.01.2013 року (вх. № 1271), в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на припинення дії договору оренди баштового крану № 20 від 09.06.2008 року з жовтня 2008 року.

У судове засідання 24.01.2013 року представник позивача 1, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

У судовому засіданні 28.12.2012 року представник відповідача по справі подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів. Подане клопотання господарським судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.01.2013 року продовжено строк вирішення спору з 05.02.2013 року по 19.02.2013 року та, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника позивача 1, розгляд справи, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України, відкладено на 07.02.2013 року.

31.01.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача 2 надійшло клопотання б/н від 28.01.2013 року (вх. № 1763 від 31.01.2013 року) про залучення до матеріалів справи документів, а також клопотання б/н від 28.01.2013 року (вх. № 1762 від 31.01.2013 року), у якому представник позивача 2 виклав пояснення щодо обставин справи.

07.02.2013 року, до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача супровідним листом б/н без дати (вх. № 2268 від 07.02.2013 року) надійшли документи для залучення до матеріалів справи.

У судове засідання 07.02.2013 року представник позивача 1, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив

У судовому засіданні 07.02.2013 року представник позивача 2 по справі подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів. Подане клопотання господарським судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.02.2013 року продовжено строк вирішення спору у справі № 7/104-12 на п'ятнадцять днів з 20.02.2013 року по 06.03.2013 року, розгляд справи відкладено на 28.02.2013 року.

Представник позивача 2 у судовому засіданні 28.02.2013 року позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні 28.02.2013 року представник відповідача по справі проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, однак, доказів на виконання ним своїх зобов'язань не надав.

У судовому засіданні 28.02.2013 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників позивача 2, відповідача та прокурора, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд встановив:

09.06.2008 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт» (орендодавець за договором, позивач 2 у справі) та Відкритим акціонерним товариством «Міськбуд», в подальшому перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський міськбуд» (орендатор за договором, відповідач у справі) був укладений договір оренди баштового крану № 20 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору № 12 орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове користування баштовий кран КБ - 403 А.

Згідно п.1.2 договору баштовий кран орендується з метою проведення будівельно-монтажних робіт на об'єктах орендаря.

Баштовий кран, що орендується, передається орендарю одразу після підписання даного договору та акту прийому - передачі (п.3.1 договору).

Пунктом 4.1 договору № 12 передбачено,що даний договір діє з 9 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

У відповідності до п.5.1 договору розмір орендної плати за даним договором складає 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень за 1 (один) календарний місяць.

Згідно п.7.1 договору орендар зобов'язується своєчасно здійснювати орендні платежі.

Повернення майна орендатором, відповідно до п.8.1 договору передбачає, що баштовий кран повинен бути повернутий одразу по закінченню терміну оренди.

Пунктом 8.2 договору баштовий кран вважається повернутий орендодавцю після підписання акту прийому - передачі.

Господарським судом встановлено, що на виконання вказаного договору Державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт» передало в оренду Відкритому акціонерному товариству «Міськбуд» баштовий кран КБ - 403 А зав. № 1131, рік випуску 1984, а також інші механізми та обладнання, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Акту б/н від 09.06.2008 року.

Про належне виконання позивачем 2 своїх зобов'язань за договором свідчить також і відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що за період з червня 2008 року по вересень 2008 року між позивачем 2 та відповідачем були підписані акти згідно яких відповідач виконав послуги по оренді баштового крану КБ - 403 А на загальну суму 66 600,00 грн.:

- Акт б/н від 27.06.2008 року на суму 11 400,00 грн.;

- Акт б/н від 31.07.2008 року на суму 18 600,00 грн.;

- Акт б/н від 31.08.2008 року на суму 18 600,00 грн.;

- Акт б/н від 30.09.2008 року на суму 18 000,00 грн.

Орендна плата за вказаними актами оплачена відповідачем у повному обсязі, що підтверджується поясненнями сторін та наявними в матеріалах справи копіями банківської виписки за 25.06.2008 року на суму 10 000,00 грн. та видаткових накладних на суму 56 664,00 грн. за період з 23.01.2009 року по 12.08.2009 року (а.с. 45-51).

Господарським судом встановлено, що за період з жовтня 2008 року по грудень 2008 року між позивачем 2 та відповідачем акти з орендної плати не складались та орендна плата за цей період відповідачем не сплачувалась.

При цьому, господарський суд звертає увагу на те, що складання таких актів не передбачено умовами договору, а тому не є обов'язковим.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що 13.10.2008 року ним було надіслано позивачу 2 лист вих. № 316 про припинення дії договору № 20 у зв'язку з тимчасовим припиненням робіт на об'єкті біля житлового будинку Леванського, 47/1 в м. Біла Церква та відсутністю в потребі подальшої оренди баштового крану. Даний лист, як стверджує відповідач, отриманий Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт» 14.10.2008 року, про що свідчить підпис та дата отримання на другому екземплярі листа.

Так, на думку відповідача, договір № 20 від 09.06.2008 року припинив свою дію, на підставі п. 9.1. договору, починаючи з жовтня 2008 року.

Проте, викладені у відзиві на позовну заяву, твердження відповідача не відповідають обставинам справи та не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і не можуть бути прийняті судом з огляду на наступне.

Договором оренди № 20 від 09.06.2008 року не передбачено розірвання договору в односторонньому порядку. Навпаки, згідно п.9.1 договору його дія припиняється за взаємною згодою сторін.

З матеріалів справи вбачається, що сторони не дійшли згоди про припинення дії договору починаючи з жовтня 2008 року.

Надана відповідачем до матеріалів справи копія листа вих. № 316 від 13.10.2008 року не може бути належним доказом дострокового розірвання договору оренди, оскільки є лише пропозицією однієї сторони припинити дію договору. Як вбачається з матеріалів справи, відповіді на лист від позивача не надходило.

Крім того, доказів направлення вказаного листа на адресу позивача 2 суду не надано, а напис «отримав» здійснений без зазначення прізвища та посади цієї особи. Таким чином, господарський суд не має можливості встановити факт звернення відповідача до позивача 2 з пропозицію припинити дію договору достроково.

Також, господарським судом встановлено, що предмет оренди - баштовий кран КБ - 403 А по закінченню терміну дії договору (31.12.2008 року) не був повернутий позивачу 2 та на час розгляду справи в суді знаходиться у користування відповідача.

Належних доказів повернення баштового крану Державному підприємству Міністерства оборони України «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт» , зокрема, передбаченого п. 8.2 договору Акту прийому-передачі, сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір оренди за своєю правовою природою відноситься до договорів найму (оренди).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Крім того, орендні відносини між суб'єктами господарювання регулюються ЦКУ, ч.1 ст.759 якого встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму передбачені ч.1 ст. 764 ЦК України, згідно з якою, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Таким чином, вказані норми ЦКУ передбачають можливість автоматичного продовження (пролонгації) строку дії договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так і зі сторони наймача. Бажання наймача (відповідача) продовжувати орендні відносини (відносини найму) підтверджується конклюдентними діями - шляхом продовження користування переданим в оренду (найм) по договору майном після закінчення встановленого в договорі строку дії договору. Підставою для продовження строку дії договору зі сторони наймодавця (позивача 2) є його мовчазна згода, яка виражається у відсутності вимог до наймача (відповідача) повернути орендовані приміщення та майно протягом одного місяця після закінчення строку дії договору. І після збігу одного місяця з моменту закінчення строку дії договору найму наймодавець зможе вимагати його припинення тільки після закінчення нового строку або в разі настання підстав для дострокового розірвання або відмови від договору.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди баштового крану № 20 від 09.06.2008 року було укладено строком на 206 днів (з 09.06.2008 року по 31.12.2008 року).

Доказів повідомлення про припинення дії договору оренди з боку позивача 2 та підписаного зі сторони відповідача Акту прийому-передачі орендованого майна суду не надано.

Оскільки відповідач продовжує користуватися майном, а позивач проти зазначеного не заперечує, судом встановлено факт продовження договору, а саме: з 01.01.2009 року по 25.07.2009 року, з 26.07.2009 року по 16.02.2010 року, з 17.02.2010 року по 10.09.2010 року, з 11.09.2010 року по 04.04.2011 року, з 05.04.2011 року по 27.10.2011 року, з 28.10.2011 року по 20.05.2012 року, з 21.05.2012 року по 12.12.2012 року та з 13.12.2012 року по 06.07.2013 року.

Таким чином, на час розгляду справи в суді договір оренди баштового крану № 20 від 09.06.2008 року є чинним.

Як встановлено господарським судом, у відповідності до умов договору оренди баштового крану № 20 від 09.06.2008 року, відповідач повинен був сплачувати на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт» 18 000,00 грн. за один календарний місяць.

Господарський суд зазначає, що за період з жовтня 2008 року по грудень 2008 року відповідач, як орендатор, повинен був сплатити на користь позивача 2, як орендодавця, орендну плату у розмірі 882 000,00 грн.(18 000,00 грн. х 49 місяців).

Проте, в порушення умов договору, орендна плата за вказаний період відповідачем не сплачувалась.

Відповідно до п.5.2. договору орендна плата сплачується у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця.

Жодних доказів в порядку вимог ст. 33, 34 ГПК України, які б підтверджували б оплату відповідачем орендної плати в порядку та обсязі, визначених умовами договорів, сторонами надано не було.

Надані до матеріалів справи відповідачем видаткові накладні, акти виконаних робіт (а.с.115-183) та банківські виписки (а.с. 113-114) не можуть бути належними доказами погашення відповідачем заборгованості по орендній платі з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічні правила містить і стаття 203 ГК України, у відповідності до якої господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

При цьому вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо).

Заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Зазначена позиція викладена також в листі Вищого господарського суду України, від 07.04.2008 року № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».

За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги - це односторонній правочин, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

При цьому господарський суд зазначає, що така заява повинна вчинятись у письмовій формі та містити назву документа (форму), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, підписи відповідальних осіб та інші дані (такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 02.09.2010 року у справі № 37/300).

Проте, у процесі розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський міськбуд» не надало суду доказів вчинення даного правочину - звернення до відповідача із заявою про зарахування сплачених Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт» коштів за іншими договорами в рахунок платежів за договором оренди баштового крану №20 від 09.06.2008 року.

Таким чином, відповідачем не спростовано, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем склала 882 000,00 грн.

У зв'язку з наявністю заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський міськбуд» перед Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт» відповідачу було надіслано лист № 41 від 17.10.2012 року з повідомленням про наявність заборгованості у розмірі 882 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідь Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський міськбуд» надіслало лист № 214 від 25.10.2012 року, в якому зазначило, що заборгованість у сумі 882 000,00 грн. не визнає.

24.10.2012 року Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт» на адресу відповідача було направлено претензію № 49 від 24.10.2012 року на суму 882 000,00 грн. (докази направлення наявні в матеріалах справи).

Однак, з матеріалів справи вбачається, що вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Частиною 1 ст. 286 ГК України закріплено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

У відповідності до п.5.1 договору розмір орендної плати за даним договором складає 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень за 1 (один) календарний місяць.

Як встановлено ч.ч.1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав взятих на себе за договором зобов'язань у встановлені строки. Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем 2 щодо внесення орендної плати за період з жовтня 2008 року по жовтень 2012 року доведено позивачем належними і допустимими доказами та не спростовано відповідачем.

Враховуючи, що Державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт» є складовою частиною Збройних Сил України, підпорядковане Міністерству оборони України, невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендних платежів порушує економічні інтереси держави.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що відповідач не подав належних доказів, що підтверджують виконанням ним своїх зобов'язань, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди баштового крану № 20 від 09.06.2008 року за період з жовтня 2008 року по жовтень 2012 року у сумі 882 000,00 грн. є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п.11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Приписами ч. 3 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський міськбуд» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Глиняна, б. 45-А, ідентифікаційний код 14352286) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківське управління військово-будівельних робіт» (09104, Київська область, м. Біла Церква, вул. Гайок, буд. 4, ідентифікаційний код 07554701) 882 000 (вісімсот вісімдесят дві тисячі) грн. 00 коп. заборгованості.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський міськбуд» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Глиняна, б. 45-А, ідентифікаційний код 14352286) в доход Державного бюджету України 17 640 (сімнадцять тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 04.03.2013 року