Постанова № 29686371, 21.02.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2013 р. Справа № 5021/1626/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3993 С/3 ) на рішення господарського суду Сумської області від 10.12.12 р. у справі № 5021/1626/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" м. Суми

до Приватного виробничого підприємства "Валео+" м. Суми

про стягнення 385 050,39 грн

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року Публічне акціонерне товариство «СУМИХІМПРОМ» м. Суми звернулось до господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з Приватного виробничого підприємства «Валео +» Сумська обл. 385050,39 грн. боргу: по дистриб’юторській угоді № 17-2И від 26.03.2012 року основний борг у сумі 2235,00 грн., по дистриб»юторській угоді № 21-0202/2010 від 14.04.2010 р. основний борг у сумі 316756,20 грн., інфляційні у сумі 40228,03 грн., 3% річних у сумі 25831,16 грн. та судового збору.

У листопаді 2012 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з заявою про зменшення позовних вимог, в якій посилаючись на помилковість здійсненого розрахунку щодо стягнення інфляційних та 3% річних, просить стягнути з відповідача по дистриб’юторській угоді № 17-2И від 26.03.2012 року основний борг у сумі 2235,00 грн., по дистриб’юторській угоді № 21-0202/2010 від 14.04.2010 р. основний борг у сумі 316756,20 грн., інфляційні у сумі 10136,20 грн., 3% річних у сумі 16302,44 грн., а також судовий збір.

26.11.2012 року відповідач звернувся з заявою про застосування позовної давності до вимоги про стягнення боргу у сумі 2234,66 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 10.12.2012 року по справі №5021/1626/12 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 345 42,84 грн. заборгованості, в тому числі: по дистриб"юторській угоді№17-2И від 26.03.2009 р. основний борг в розмірі 2235,00 грн., по дистриб"юторській угоді №21-0202/2010 від 14.04.2010 р. основний борг в розмірі 316 756,20 грн., інфляційні збитки в розмірі 10136,20 грн.; 3% річних в розмірі 16302,44 грн. та судовий збір в розмірі 6908,60 грн.

Повернуто позивачу з державного бюджету України судовий збір в розмірі 792,45 грн.

Відповідач не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині стягнення заборгованості по дистриб»юторській угоді № 17-2И від 26.03.2009 р., а саме 2235 грн., 10136,20 грн. інфляційних, 16302,44 грн. 3% річних та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в цій частині, посилаючись на те, що при ухвалені рішення в зазначеній частині судом порушено норми матеріального права, а висновки, викладені в рішенні в оскаржуваній частині не відповідають обставинам справи. Відповідач вказує на те, що дистриб»юторська угода №17-2И укладена 26.03.2009 р., останній рахунок-фактура виставлено 16.10.2009 року та станом на 26.10.2012 р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 2234,66 грн., тобто позивачем заявлена до стягнення сума – 2234,66 грн., строк позовної давності якої вже минув.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду Сумської області від 10.12.2012 р. по справі №5021/1626/12 без змін, посилаючись на те, що зазначене рішення є законним, обґрунтованим, таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Позивач також вказує на те, що конкурсна заборгованість ПАТ «СУМИХІМПРОМ» перед ПВП «Валео +» в розмірі 968267,43 грн. станом на вересень 2012 року є погашеною. Стосовно пропущення строку позовної давності, на чому полягає відповідач, позивач вказує на те, що відповідач направив листа №2009/11-25 від 25.11.2009 р. з проханням передплату в сумі 552,12 грн. за вапняні відходи вважати передплатою по договору № 17-2И від 26.03.2009 р. за вапно будівельне фасоване, тому на підставі цього листа було зменшено дебіторську заборгованість ПВП «Валео+» на суму 552,12 грн.. Таким чином позивач вважає, що перебіг строків позовної давності минув 25.11.2012 р., тобто після того як ПАТ «СУМИХІМПРОМ» звернувся з позовною заявою до господарського суду Сумської області.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 р. по справі №5021/1626/12 прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження, розгляд скарги призначено на 10.01.2013 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2013 р. по справі №5021/1626/12 задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 07.02.2013 року.

07 лютого 2013 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 21.02.13 року 12 год., про що повідомлено сторін, однак 21.02.13 р. у судове засідання сторони не з’явились, причин неявки суду не повідомили.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористались своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 21.02.2013 року за відсутності представників сторін.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено господарським судом Сумської області 26.03.2009 року між сторонами було укладено дистриб’юторську угоду № 17-2И, у відповідності до вимог якої, а саме згідно пунктів 1.3 та 1.4 позивач на протязі строку дії даної угоди передає відповідачу для оптової торгівлі або іншої реалізації третім особам - споживачам та посередникам - вапно будівельне негашене комове ДСТУ Б В.2.7-90-99, фасовану в пакети 5 кг.

Сторонами було погоджено про те, що поставка товару здійснюється згідно з графіком залізничним транспортом на підставі письмових заявок відповідача. Відпуск партії товару здійснюється з моменту отримання позивачем оплати в розмірі 100 % вартості товару. Строк поставки березень-грудень 2009 року, але не раніше отримання попередньої оплати (підпункти 2.1, 2.2, 3.1, 3.7 дистриб’юторської угоди № 17-2И від 26.03.2009р.).

Позивач прийняті на себе зобов"язання у відповідності до умов укладеної угоди виконав належним чином, поставив відповідачу товар на загальну суму 388 856,49 грн., що підтверджується накладними, письмовими заявками відповідача на відпуск продукції, рахунками – фактур (а.с. 21-57).

У відповідності до пункту 3.7 дистриб’юторської угоди № 17-2И від 26.03.2009р., оплата товару відповідачем здійснюється на умовах 100% передоплати виставленого рахунку позивача в розмірі загальної вартості заявленої партії товару та транспортних послуг. Форма розрахункових документів – банківське платіжне доручення.

Свої вимоги позивач обгрунтовував, вказуючи на те, що зобов’язання по оплаті вартості товару за вказаною угодою відповідачем виконано частково, а саме сплачено 386 621 грн. 83 коп., і станом на 26.10.2012р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 2 235 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків за період з 01.01.2009р. по 01.03.2010р., копія якого наявна в матеріалах даної справи .

Відповідно до вимог частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

12.10.2012р. позивач направив до відповідача претензію № 15-8260 з вимогою негайно сплатити заборгованість.

14.04.2010 між Відкритим акціонерним товариством «Сумихімпром» (на даний час – Публічним акціонерним товариством «СУМИХІМПРОМ») та відповідачем укладено дистриб’юторську угоду № 21-0202/2010 на поставку вапна будівельного негашеного комового фасованого в п/е пакетах.

Виконуючи умови даної угоди позивач виконав свої зобов’язання, поставивши відповідачу товар, на загальну суму 316 756 грн. 20 коп., що повністю підтверджується матеріалами справи, зокрема, письмовими заявками відповідача на відпуск продукції, накладними, рахунками – фактури, довіреностями на отримання матеріальних цінностей.

Згідно з пунктом 3.1 зазначеної угоди, оплата за поставлену партію товару здійснюється дистриб’ютором (відповідачем) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача в розмірі 100% передоплати вартості товару на протязі 5-ти календарних днів з моменту виставленого рахунку. Форма розрахункових документів - банківське платіжне доручення.

Зобов’язання по оплаті одержаного товару за даною угодою ПВП «Валео+» виконало частково, а саме сплатило 57 999 грн. 77 коп., сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 316 756 грн. 20 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач свої зобов’язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати поставленого товару не виконав, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 612 названого Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідач зазначав, що заявлені в позовній заяві вимоги є передчасними і не підлягають задоволенню оскільки відповідно до вимог статті 6 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією. Відповідна претензія №15-8260 від 12.10.2012 року підписана з боку позивача особою, яка не має на це повноважень, а тому відповідно не спричиняє юридичних наслідків. Окрім того, відповідно до статті 7 цього ж Кодексу, претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії. Відповідач одержав претензію 17.10.2012 року, при тому, що позивач звернувся до суду з позовною заявою 30.10.2012р., чим позбавив відповідача можливості у досудовому порядку врегулювати спір.

Суд першої інстанції правомірно вказав на те, що згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.7 дистриб’юторської угоди № 17-2И від 26.03.2009р., укладеної між сторонами у справі, визначено умови оплати товару, зокрема, відповідач здійснює попередню оплату товару в розмірі 100% вартості договору та вартості послуг перевезення залізничним транспортом наступним чином: платежами в розмірі 100% вартості партії товару та вартості послуг перевезення залізничним транспортом, зазначених в рахунку, а пунктом 3.1 дистриб’юторської угоди № 21-0202/2010 від 14.04.2010р. визначено, що відповідач здійснює попередню оплату товару в розмірі 100% вартості договору та вартості послуг перевезення залізничним транспортом, зазначених в рахунку протягом 5 календарних днів з моменту отримання відповідного рахунку.

Статтею 6 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення претензії.

Обмеження у праві на судовий захист фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов’язком особи, яка потребує такого захисту.

Крім того, в обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідач зазначав, що листом № 20 від 10.09.2012 року позивачу було повідомлено, що між ПВП «ВАЛЕО+» та ПАТ «СУМИХІМПРОМ» існує дебіторська заборгованість у розмірі 968 267 грн. 43 коп. та кредиторська заборгованість у розмірі 965 135 грн. 57 коп., в зв’язку з чим запропоновано здійснити розрахунки шляхом взаємозаліку заборгованості на суму 965 135 грн. 57 коп. Листом № 08-7511 від 17.09.2012 року позивач надіслав підписані акти звіряння за період 01.01.2012року - 10.09.2012року, чим підтвердив існування заборгованості на користь ПВП «ВАЛЕО+» станом на 10.09.2012року. Листом № 24 від 26.09.2012року відповідач повторно звернувся до позивача з пропозицією здійснити розрахунки шляхом взаємозаліку заборгованості на суму 965 135 грн. 57 коп. Зважаючи на існування протягом тривалого часу взаємної заборгованості, відповідач розраховував, що розрахунки з позивачем будуть проведені шляхом взаємозаліку заборгованості.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011року було порушено провадження у справі № 5021/2509/2011 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Промислові інвестиції», м. Київ, про банкрутство публічного акціонерного товариства «СУМИХІМПРОМ». Пунктом 5 зазначеної ухвали введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

21 лютого 2012року в газеті «Голос України» № 33 (5283) було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство позивача.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори – це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Статтею 14 названого Закону визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

З посиланням на зазначену норму, у відповідь на лист відповідача № 24 від 26.09.2012року, позивач листом від 16.10.2012року повідомив про те, що не має можливості та законних підстав для здійснення розрахунків шляхом проведення взаємозаліку.

Колегія суддів погоджується з висновками до яких дійшов місцевий господарський суд про те, що оскільки ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011року було порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «СУМИХІМПРОМ», відповідачем вимоги, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство не заявлені, а відповідно до положень статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» такі вимоги є погашеними, господарський суд не прийняв до уваги посилання відповідача на взаємозалік заявленого до стягнення боргу.

Відповідачем в порядку вимог статті 267 Цивільного кодексу України подано заяву № 29 від 26.11.2012р. про застосування позовної давності, відповідно до якої позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимоги за дистриб’юторською угодою № 17-2И від 26.03.2009р. (останній рахунок-фактуру виставлено позивачем 16.10.2009р.).

Колегія суддів погоджується з тим, що дана заява відповідача задоволенню не підлягає з мотивів наведених господарським судом Сумської області, а саме:

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 цього ж Кодексу, яка визначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тобто строк позовної давності обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися позивач.

Відповідач своїми діями перервав перебіг позовної давності за вимогою про стягнення по дистриб’юторській угоді № 17-2И від 26.03.2009р. основного боргу в розмірі 2 235 грн., оскільки між позивачем та відповідачем укладено протокол-угоду про залік зустрічних однорідних вимог на суму 10 753 грн. 22 коп. Відповідач направив листа № 2009/11-25 від 25.11.2009 з проханням передоплату в сумі 552 грн. 12 коп. за вапняні відходи вважати передоплатою по договору № 17-2И від 26.03.2009р. за вапно будівельне фасоване. На підставі зазначеного листа позивачем зменшено дебіторську заборгованість відповідача на суму 552 грн. 12 коп.

Відповідно до частини третьої статті 264 Цивільного кодексу України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, перебіг строків позовної давності вданому випадку почався заново та минув 25.11.2012 року, тобто після того як позивач звернувся з позовною заявою до Господарського суду Сумської області.

Враховуючи викладене, зокрема те, що факт передачі позивачем та прийняття відповідачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідач, в свою чергу, доказів оплати в повному обсязі отриманого товару або обгрунтованих заперечень проти позовних вимог не подав, господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача по дистриб’юторській угоді № 17-2И від 26.03.2009р. основного боргу в розмірі 2 235 грн. та по дистриб’юторській угоді № 21-0202/2010 від 14.04.2010р. основного боргу в розмірі 316 756 грн. 20 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом, або договором не встановлений інший розмір процентів.

Враховуючи, що право позивача на стягнення 3 % річних та інфляційних збитків в зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України, господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 16 302 грн. 44 коп. 3% річних та 10 136 грн. 20 коп. інфляційних збитків.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Сумської області від 10 грудня 2012 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного виробничого підприємства "ВАЛЕО +" м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 10.12.2012 року по справі № 5021/1626/12 залишити без змін.

Повний текст Постанови складено 25 лютого 2013 року.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Гребенюк Н. В.