Ухвала суду № 29684545, 07.02.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

УХВАЛА

іменем України

"07" лютого 2013 р. Справа № 2а/1770/3999/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Майора Г.І.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін: представник позивача Яковлєв Ю.В.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" листопада 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УК-Транзит" до Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УК-Транзит" (далі - позивач, ТОВ "УК-Транзит") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002672342 №0002682342 від 06.07.2012 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.11.2012 р., адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, винесені Державною податковою інспекцією у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 06.07.2012 р. №0002672342 та №0002682342.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджуються обставини щодо товарності (фактичного виконання) господарської операції позивача з ПП "Укрторгпартнер".

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що господарські операції позивача та ПП "Укрторгпартнер" є нікчемними та безтоварними, не підтверджуються по ланцюгу постачання.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0002682342 від 06.07.2012, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 130874 грн.

- №0002672342 від 06.07.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 150505 грн.

Названі податкові повідомлення - рішення, винесені позивачем на підставі висновків акту перевірки від 20.06.2012 №214/22-100/36524549 ( далі - акт перевірки) про безтоварність господарських операцій позивача з ПП "Укрторгпартнер",

Вказані висновки зроблені відповідачем на підставі аналізу господарської діяльності контрагента позивача ПП "Укрторгпартнер", що міститься у висновках ДПС Полтавської області, викладених в акті перевірки 06.04.2012 №19/22/36693415, проте, що в ході досудового слідства УПМ ДПС в АР Крим встановлено створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ПП "Укрторгпартнер", з метою прикриття незаконної діяльності. На підставі обумовленого, відповідачем зроблено висновок про те, що взаємовідносини ТОВ "УК-Транзит" з ПП "Укртогпартнер" здійснені без мети реального настання правових наслідків, лише з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків. На підставі статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік" відповідачем також зроблено висновок про те, що надані позивачем при проведенні перевірки первинні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку у зв'язку із відсутністю фактичного здійснення господарських операцій.

Дослідивши матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ "УК-Транзит" та ПП "Укрторгпартнер" укладено договір купівлі-продажу №04/07/11/256 від 04.07.2011року, №09/06/11/134 укладеного між ТОВ "УК-Транзит" та ПП "Укрторгпартнер" 09.06.2011 року. Предметом яких є поставка для позивача овечої шерсті.

Обставини щодо поставки названих ТМЦ, відображені позивачем та названим контрагентом у видатковій накладній №1588 від 03.08.2011, №РН -1306 від 20.06.2011; рахунку-фактурі №1266 від 04.07.2011, №1016 від 09.06.2011, податкових накладних №108 від 07.07.2011року, №52 від 03.08.2011 року, №270 від 20.06.2011. Розрахунки за поставлені ТМЦ проведені у безготівковій формі шляхом переказу позивачем коштів на банківський рахунок ПП "Укрторгпартнер" відповідно до платіжних доручень від 07.07.2011року, 08.08.2011року, від 10.06.2011року та від 20.06.2011року.

Окрім наведеного, матеріали справи містять первинні документи на підтвердження перевезення вантажу (вовни), а зокрема: товарно-транспортну накладну від 02.08.2011 виписану ПП "Укрторгпартнер", договір-заявку №25 на перевезення від 01.08.2011 укладено між ТОВ "УК-Транзит" та перевізником -ТОВ "Олімпія-Гал"; акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №08/08, договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом по території України №20/06.11, укладеного між ТОВ "УК-Транзит" та перевізником -ТОВ "Седан-Транс"; заявку на перевезення вантажу від 20.06.11, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) до названого договору, з яких вбачається, що перевізниками були надані транспортні послуги по маршруту АР Крим смт. Воїнка - смт. Млинівка Рівненської області.

Отож, формування сум валових витрат та податкового кредиту здійснювалось на підставі зазначених первинних бухгалтерських документів.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні, платіжні доручення, рахунки- фактури, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що зазначені первинні документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

Матеріали справи також містять первинні документи щодо подальшого руху названої продукції, а зокрема: контракти №14/2011 від 21.06.2011 року та №15/2011 від 03.10.2011року, укладені між СТОВ "Ільїчевська шерстемийка" (Республіка Білорусь) та ТОВ " УК-Транзит" (Україна) ; рішення міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 23.08.2012 (Справа АС №45б/2012) з яких вбачається, що придбана позивачем у ПП "Укрторгпартнер" вовна в подальшому була в реалізована позивачем для СТОВ "Ільїчевська шерстемийка" (Республіка Білорусь).

Судом встановлено, що (на момент здійснення господарської операції з позивачем) ПП "Укрторгпартнер" був зареєстрований платником податку на додану вартість . Зазначена обставина сторонами не заперечується та підтверджується відомостями, відображеними на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search), про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Отож, з наведених у справі доказів вбачається, що господарські операції позивача та обумовленого контрагента є фактично виконані, ТМЦ транспортувалися та є такими, що фактично отримані позивачем та в подальшому реалізовані ним іншим суб'єктам господарювання.

Формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту позивач здійснив відповідно до приписів п. 138.2, 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, п.п14.1.181 пункту 14.1 статті 14, п. 198.1, п. 198.3, 198.4, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 статті 201 ПК України та на підставі податкових накладних та первинних документів, що містять усі обов'язкові реквізити та за господарськими операціями, що є фактично виконані.

Що ж до доводів відповідача, про те, що правочини позивача з названим контрагентом є нікчемними та такими, що порушують публічний порядок і направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість та податку на прибуток, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

В супереч обумовленому, жодних доказів того, що позивач та/або ПП "Укрторгпартнер" під час укладання договору завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства, суду відповідачем не надано, як і не надано відповідного вироку суду щодо посадових осіб позивача чи ПП "Укрторгпартнер", постановленого у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Поряд з тим, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань та його контрагентом.

Згідно із статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Особа не може нести відповідальності за неправомірні дії інших осіб (за умови необізнаності щодо їх протиправної поведінки). Відповідачем не встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 р., є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Можливі порушення з боку ПП "Укрторгпартнер" податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності (відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів тощо) не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків (позивача) права на валові витрати та на податковий кредит.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки відповідача про нікчемність та безтоварність правочинів, укладених позивачем з ПП "Укрторгпартнер", безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" листопада 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Г.І. Майор Є.В.Одемчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "07" лютого 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "УК-Транзит" вул.Д.Галицького,19,оф.215,м.Рівне,33023

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023