Рішення № 29681999, 27.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.02.13 р. Справа № 905/272/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Приазовське автотранспортне підприємство 875002», відповідача-2 Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», за участю третьої особи, ОСОБА_2 про стягнення 16 078,03 грн.,-

За участю:

від позивача: Сукач Т.В. за довіреністю

від відповідача-1: не з'явились

від відповідача-2: не з'явились

від третьої особи: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приазовське автотранспортне підприємство 875002», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення 16 078,03 грн.

В правове обґрунтування вимог позивач посилається на статті 993, 1166, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, статтю 27 Закону України «Про страхування».

Ухвалою від 12.02.2013р. Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» виключено зі складу третіх осіб та залучено до участі у справі в якості відповідача - 2.

Представник позивача в судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Уточненою позовною заявою від 01.02.2013р. позивач просив стягнути з ТДВ «СК «Провіта» суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 15568,03 грн., з ТОВ «Приазовське АТП 875002» стягнути суму франшизи у розмірі 510 грн.

Представники відповідача-1, відповідача-2 до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У відзиві на позовну заяву від 24.01.2013року відповідач-1 просив визнати ТОВ «Приазовське АТП 875002» неналежним відповідачем та відмовити у задоволенні позовних вимог щодо відповідача-1 у повному обсязі.

Третя особа або її представник в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки ухвалами від 11.01.2013 року, від 24.01.2013 року, від 30.01.2013 року, від 12.02.2013 року, від 27.02.2013 року відповідачі були повідомлені про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористалися, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

04.06.2010р. між ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» та ОСОБА_4 (далі - Страхувальник) укладено договір добровільного страхування транспортного засобу №225/214-10 (а.с. 8-10). Об'єктом Договору страхування виступають майнові інтереси страхувальника пов`язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом «Hyundai Matrix», державний номер НОМЕР_1. Термін дії договору до 04.06.2011р.

13 листопада 2010 року в м. Маріуполь сталася дорожньо-транспрортна пригода за участю застрахованого автомобіля та автомобіля марки «Неоплан», державний номер НОМЕР_2, що належить ТОВ «Приазовське АТП 875002», під керуванням ОСОБА_2

Постановою Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 25.11.2010 року по справі № 3-3198/10 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с. 13).

ДТП визнано позивачем страховою подією, з настанням якої у страховика виник обов'язок виплатити страхове відшкодування. Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП власникові застрахованого автомобіля «Hyundai Matrix», ТОВ «Гарант-Асістанс» проведено дослідження № АН7494СМ-27.11/2 від 27.11.2010р. Згідно висновку дослідження - матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Hyundai Matrix» НОМЕР_1 склав 14971,48 грн. (а.с.14-16).

14.03.2011р. ТОВ «Гарант-Асістанс», відповідно до заяви складено додаткове дослідження № АН7494СМ-дод2-14.02/2, згідно якого матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Hyundai Matrix» НОМЕР_1 склав 17091,79 грн. (а.с.22-24).

15.11.2010р. до позивача звернулась застрахована особа ОСОБА_4 із заявою, в якій просила сплати страхове відшкодування шляхом перерахування грошових коштів за вказаними реквізитами вигодонабувача(а.с.11).

На підставі звіту про оцінку та Страхового акту №СТО-10-21257/1 від 08.02.2011 та № СТО- 10-21257/2 від 08.02.2011р. ПАТ НАСК «Оранта» здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 16078,03 грн. на користь страхувальника, що підтверджується платіжними дорученнями № 30291 від 11.05.11., № 30312 від 11.05.2011. (а.с. 32).

Матеріалами справи встановлено, що на час вчинення ДТП ОСОБА_2 працював водієм у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Приазовське автотранспортне підприємство 875002».

Законом передбачені випадки, коли особа, яка фактично володіє (управляє) об'єктами зі шкідливими властивостями, не визнається володільцем джерела підвищеної небезпеки та не несе відповідальності перед потерпілим на підставі ст. 1187ЦК.

Так, відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду № 6 від 27.02.1992 року не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки й перебуває в трудових відносинах з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, тощо). Така особа може бути притягнута до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися.

Згідно з роз'ясненнями п. 5 зазначеної вище постанови під час розгляду судами справи за позовами про відшкодування шкоди за ст. 1172 ЦК суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 1166 ЦК, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває в трудових відносинах із цією організацію, і шкоду було заподіяно нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків незалежно від того, яким саме працівником цієї організації (постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах) вона була. Господарські (підприємницькі) товариства, кооперативи відповідають за шкоду на підставі ст. 1172 ЦК у випадках її заподіяння як їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства (кооперативу), так і особами, які виконують роботу за трудовим договором.

З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку, що відповідальність за майнову шкоду, спричинену внаслідок ДТП ОСОБА_2 покладається на ТОВ «Приазовське автотранспортне підприємство 875002», оскільки він, на час вчинення ДТП, перебував у трудових відносинах з вказаним підприємством.

У судовому засіданні встановлено, що цивільно-правова відповідальність ТОВ «Приазовське автотранспортне підприємство 875002», на забезпечений транспортний засіб марки «Неоплан», державний номер НОМЕР_2, на час вчинення ДТП була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» полісом № ВЕ/0239781, яким встановлено ліміт відшкодування за майнову шкоду у розмірі 25500 грн., франшиза 510 грн. (а.с.80).

Абзацом 2 ч.1 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отже, з урахуванням приписів статей Цивільного кодексу України у позивача виникло право на відшкодування шкоди.

15.09.2011р. позивач звернувся з претензією до відповідача-1, про виплату страхового відшкодування в порядку регресу на суму 16078,03 грн. (а.с.37). 10.01.2012р. - з претензією до відповідача-2, про виплату страхового відшкодування в порядку регресу на суму 16078,03 грн. (а.с.38).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки.

Згідно з пункту 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до абз. г пп. 38.1.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умови визначених у пп. 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 цього Закону.

У відповідності до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до статей 999, 1194 Цивільного кодексу України, статей 9, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок відшкодування майнової шкоди заподіяної позивачу в межах лімітів лежить на відповідачеві-2, а у разі якщо шкода є більшою, то різниця між розміром фактично заподіяної шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням - сплачується відподвідачем-1.

Пунктом 2 полісу страхування № ВЕ/0239781 сторонами було визначено суму франшизи в розмірі 510,00 грн. Відповідно до частини 18 статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування, а нормою статті 12 Закону передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню із відповідача - 2 зменшується на розмір франшизи, тобто на 510,00 грн.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування шкоди в повному обсязі, тому суму франшизи слід стягнути з відповідача-1. Отже, розмір збитку, пов'язаний з пошкодженням автомобіля позивача, який підлягає стягненню з відповідача-1 складає 510,00 грн., з відповідача-2 - 15568,03 грн. (16078,03 грн. - 510,00 грн. - сума франшизи).

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позивач довів у повному обсязі заявлену до стягнення суму, а відтак позовні вимоги визнаються судом повністю обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Приазовське автотранспортне підприємство 875002», відповідача-2 Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», за участю третьої особи, ОСОБА_2 про стягнення 16 078,03 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (07300, м.Вишгород, вул.Набережна, 7, код ЄДРПОУ 33949788) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032,м.Киї, вул.Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) - 15568 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят вісім) грн. 03 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1665 грн. 93 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Приазовське автотранспортне підприємство 875002» (87504,м.Маріуполь, пров. Студентський, 1, код ЄДРПОУ 33949788) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032,м.Киї, вул.Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) - 510 (п'ятсот десять) грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 54 грн. 57 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 27 лютого 2013 року.

Повний текст рішення складено та підписано 1 березня 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Зекунов Е.В.