Постанова № 29681867, 26.02.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 р. Справа № 804/1403/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріМофі І.В., за участю: представника позивача представника відповідача Тараско О.П. ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська до ОСОБА_6 про стягнення коштів у сумі 2455,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Лівобережний районний центр зайнятості м.Дніпропетровська звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення коштів у сумі 2455,00 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч вимогам Законів України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року за № 803-XII, «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року за № 1533-III, Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20 листопада 2000 року за № 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136, відповідач, перебуваючи на обліку в Лівобережному районному центру зайнятості м.Дніпропетровська як безробітний з 22.02.2010р. по 16.02.2011р., проте, фактично у період з 19.03.2010р. по 26.08.2010р. відповідач перебував у трудових відносинах з Монтажним технікумом м.Дніпропетровська та отримував дохід, не інформувавши про це позивача, та незаконно отримував допомогу по безробіттю. На вимогу позивача відповідачем було повернено 500,00 грн., проте, залишок коштів у розмірі 2455,00 грн. залишається несплаченим.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову тим, що позивачем пропущено строк звернення із позовом до суду, адже, згідно ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012р. по справі № 2а-4086/11 позивач звертався з даним позовом до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська - позовна заява була повернена. Представник відповідача підтвердив, що особа, яка мала статус безробітного дійсно працювала.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року за № 803-XII безробітними визнаються, зокрема, працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року за № 1533-III передбачено, що видом виплат за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю.

Пунктом 6.6 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20 листопада 2000 року за № 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136, встановлено, що допомога по безробіттю нараховується до дня останнього відвідування центру зайнятості включно.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22.02.2010 року до Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська звернувся ОСОБА_6 із заявою про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю у відповідності до Законів України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року за № 803-XII, «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року за № 1533-III.

Як вбачається з акту № 16 від 18.04.2011р. з 22.02.2010 року відповідачу було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу відповідно до п.п.1,3,4 статті 22, п.1 статті 23 Закону України за № 1533-III та п. 2.1 Порядку за № 307.

18.04.2011 року у відповідності до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009р. за № 60/62, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12 березня 2009 р. за № 232/16248 та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року за № 1533-III було проведено звірку даних Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська та ДПА за перший квартал 2010 року з метою перевірки обґрунтованості призначення та виплати матеріального забезпечення по безробіттю ОСОБА_6.

За результатами перевірки був складений акт № 16 від 18.04.2011 року про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким встановлено, що безробітний ОСОБА_6, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості як безробітний і в цей же час був у період з 19.03.2010р. по 26.08.2010р. перебував у трудових відносинах з Монтажним технікумом м.Дніпропетровська та отримував дохід.

Тобто відповідачем було приховано факт того, що він у період з 19.03.2010р. по 26.08.2010р. перебував у трудових відносинах з Монтажним технікумом м.Дніпропетровська та отримував дохід.

Безробітні зареєстровані - це громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших, передбачених законодавством доходів, і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи (наказ Державного комітету статистики України «Про затвердження Методологічних положень щодо класифікації та аналізу економічної активності населення» (Методологічні положення, розд. Визначення термінів) від 19.01.2011р. за № 12).

Факт перебування відповідача у трудових відносинах з Монтажним технікумом м.Дніпропетровська та отримування ним у зв'язку з цим доходу у період з 19.03.2010р. по 26.08.2010р. підтверджується наказами Монтажним технікумом м.Дніпропетровська від 19.03.2010р. за № 21-к про прийняття ОСОБА_6 на посаду викладача підготовчих курсів предмета «Малюнок» на 2009-2010 навчальний рік, за сумісництвом, з оплатою за фактично відпрацьовані години (кваліфікаційна категорія «Спеціаліст», тарифний розряд 9) та від 26.08.2010р. за № 64-к про звільнення ОСОБА_6 з посади викладача підготовчих курсів предмета «Малюнок» 26.08.2010р. у зв'язку із закінченням терміну трудового договору.

Таким чином, у період з 19.03.2010р. по 26.08.2010р. відповідач не підпадав під категорію безробітних осіб.

Довідкою Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська підтверджується, що з 22.02.2010р. по 04.11.2010р. ОСОБА_6було отримано дохід у розмірі 2955 грн. 00 коп. у вигляді допомоги по безробіттю. При цьому про те, що у період з 19.03.2010р. по 26.08.2010р. перебував у трудових відносинах з Монтажним технікумом м.Дніпропетровська та отримував дохід відповідач Лівобережний районний центр зайнятості м.Дніпропетровська не повідомляв.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що за період з 22.02.2010р. по 04.11.2010р. відповідачем була безпідставно отримана за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття допомога по безробіттю у сумі 2955 грн. 00 копійок.

У відповідності до частини 3 статті 36 Закону України за № 1533-III сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 N 60/62 постанова Управління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009р. за № 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12 березня 2009р. за № 232/16248 у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку, а саме рішення про повернення коштів особою оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

У порядку виконання зазначеної вимоги Новомосковським міськрайонним центром зайнятості було видано наказ № 254 від 20.04.2011 року про повернення безпідставно виплачених відповідачу коштів.

Претензія про необхідність повернення коштів було направлено відповідачу 20.04.2011 року.

Відповідачем було повернено кошти у сумі 500,00 гривень, однак, станом на дату розгляду справи у судовому засіданні відповідач не надав суду доказів про відшкодування безпідставно виплаченої йому допомоги по безробіттю у залишковій сумі 2455 грн. 00 копійок.

Твердження відповідача щодо того, що позивачем пропущено строк звернення із позовом до суду суд вважає необґрунтованим з огляду на таке. Згідно ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012р. по справі № 2а-4086/11 позивач звертався з даним позовом до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська - позовна заява була повернена.

Згідно із ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до п. 4 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р. за № 1533-III строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення», адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем - суб'єктом владних повноважень була доведена правомірність та обґрунтованість підстав стягнення з відповідача суми безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю, натомість відповідачем не було надано суду доказів щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому адміністративному позові, та доказів добровільної сплати означеної суми боргу на момент розгляду справи.

Згідно ч.4 ст. 94 КАС України в справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська до ОСОБА_6 стягнення коштів у сумі 2455,00 грн. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська (розрахунковий рахунок 37173001012050 в ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, ЄДРПОУ 37274485) кошти в загальній сумі 2455, 00 грн. (дві тисячі чотириста п'ятдесят п'ять гривень 00 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 01 березня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили СуддяВ.В Ільков 01.03.2013р. В.В. Ільков