Постанова № 29679941, 20.02.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2013 року 810/83/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Роздобудько Я.В., за участю представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд Україна"

до

Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про

визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд Україна" (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень №7092/10/15-2 від 19.12.2012 та №7375/10/15-2 від 24.12.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем до податкового органу подані декларації з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2011 року у відповідності до вимог Податкового кодексу України, однак, відповідачем безпідставно не визнано вказані декларації як податкова звітність. Позивач вважає такі дії податкового органу неправомірними та такими, що порушують чинне законодавство, у зв’язку з чим просив суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача №7092/10/15-2 від 19.12.2012 та №7375/10/15-2 від 24.12.2012, згідно з якими податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2012 року не визнані як податкова звітність.

У ході судового розгляду представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, його представник у призначений день і час до суду не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ч. 4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливим розглянути справу за відсутністю відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд Україна" є юридичною особою та зареєстроване Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області, місцезнаходження: 09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Офіцерська, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 35591588.

12 грудня 2012 року позивачем засобами електронного зв’язку направлено декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, яку відповідачем отримано 12.12.2012 о 15:04:51, про що свідчать дані наявної в матеріалах справи копії квитанції №1.

Цього ж дня о 15:04:51 вказана податкова декларація позивача доставлена до районного рівня Державної податкової служби України із зауваженнями "попередження - закінчення подання форми 20.11.2012", про що свідчать дані наявної в матеріалах справи копії квитанції №2.

Листом від 19.12.2012 № 7092/10/15-2 відповідач повідомив позивача про те, що податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2012 року невизнана як податкова звітність у зв’язку з тим, що в декларації з ПДВ за жовтень 2012 року не відображено результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2012 року.

У подальшому, 20 грудня 2012 року позивачем засобами електронного зв’язку направлено декларацію з податку на додану вартість за листопад 2012 року, яку відповідачем отримано 20.12.2012 о 17:27:12, про що свідчать дані наявної в матеріалах справи копії квитанції №1.

Вказана податкова декларація позивача доставлена до районного рівня Державної податкової служби України 20.12.2012 о 17:27:12, про що свідчать дані наявної в матеріалах справи копії квитанції №2.

Однак, листом від 24.12.2012 № 7375/10/15-2 податковий орган повідомив позивача про те, що податкова декларація за листопад 2012 року заповнена всупереч правилам, визначеним ст. 48 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ та не визнана як податкова звітність, оскільки до декларації включені дані р.24 податкової декларації з ПДВ за жовтень 2012 року, якій присвоєно статус "не визнано як податкова звітність". Відтак, запропоновано надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином.

Позивач вважає дії податкового органу щодо невизнання податкових декларацій такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив їх рішення, звернувшись із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства належить до сфери дії Податкового кодексу України.

Відповідно до положень статті 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

В силу положень підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Таким чином, своєчасне подання податкової декларації встановленої форми є одним із основних обов'язків платників податків, їх представників та податкових агентів. Податковим кодексом України встановлено вимоги щодо форм податкових декларацій та порядку їх заповнення, визначено строки та спосіб їх подання, порядок їх прийняття органом державної податкової служби, підстави для відмови у прийнятті податкових декларацій та порядок надання такої відмови.

Так, згідно пункту 46.1 статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Порядок складання податкової декларації визначено у статті 48 Податкового кодексу України.

Пунктом 48.1 статті 48 ПК України передбачено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Поняття обов'язкових реквізитів наведено у пункті 48.2 статті 48 ПК України, згідно якого - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пунктом 48.3 статті 48 ПК України визначено перелік обов’язкових реквізитів податкової декларації, а саме: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків.

При цьому пунктом 48.3 статті 48 ПК України передбачено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Відповідно до 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 ПК України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Особливості порядку прийняття або відмови в прийнятті декларації посадовими особами органу державної податкової служби наведені в пунктах 49.8-49.14 статті 49 ПК України.

Згідно пункту 49.8 статті 49 ПК України, під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

В силу приписів вказаних норм законодавства вбачається, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Однак, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, про що платника податків письмово повідомляють про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Так, підпунктом 49.11.1 пункту 49.11 статті 49 ПК України передбачено, що у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Відповідно до пункту 49.15 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

При цьому, порядок подання податкових декларацій в електронному вигляді передбачений Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої Наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за №320/15011 (далі - Інструкція № 233), яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису. Ця Інструкція поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Так, пунктом 7.5 Інструкції № 233 передбачено, що підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

При цьому, пунктом 7.6 Інструкції № 233 встановлено, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем отримано квитанцію №2 про доставку документа - податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року та прийняття на районному рівні ДПС України 12.12.2012 о 15:04:51. При цьому, в даній квитанції не зазначено, як це передбачено п. 7.6 Інструкції № 233, що податкова декларація з ПДВ за жовтень 2012 року не прийнята податковим органом.

Отже, отримання позивачем зазначеної квитанції №2 свідчить про здійснення перевірки податкової декларації вимогам законодавства щодо заповнення та подання такої декларації та її прийняття, а також про відсутність будь-яких помилок зі сторони платника податку щодо заповнення усіх реквізитів податкової декларації.

Крім того, судом встановлено, що в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 рік позивачем вказано усі необхідні відомості та реквізити, як це визначено пунктами 48.3 і 48.4 статті 48 ПК України.

При цьому суд бере до уваги, що рішення відповідача від 19.12.2012 № 7092/10/15-2, яким податковий повідомив позивача про те, що податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року присвоєно статус "не визнано як податкова звітність", не містить відомостей щодо конкретних порушень правил заповнення вказаної звітності та не надає змоги платнику податків самостійно усунути виявлені податковим органом порушення, що суперечить вимогам п. 49.11 ст. 49 ПК України стосовно зазначення причин відмови у прийнятті звітності.

Як вбачається з даного рішення відповідача від 19.12.2012, підставою для невизнання податкової звітності за жовтень 2012 року і відмови у її прийнятті, зокрема, є не відображення в декларації з ПДВ за жовтень 2012 року результатів документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2012 року.

Суд зазначає, що дії податкового органу про зобов’язання позивача відобразити в декларації результати перевірки та невизнання податкової декларації як податкової звітності з цих підстав суперечать п. 49.8 ст. 49 ПК України, яка зобов’язує приймати податкові декларації та перевіряти лише наявність та достовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. При цьому інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають, а згідно з приписами п. 49.10 цієї ж статті відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин не визначених цією статтею, в тому числі, висунення будь-яких, не визначених цією статтею, передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань тощо) забороняється.

Отже, з урахуванням вищенаведених норм суд приходить до висновку, що рішення відповідача №7092/10/15-2 від 19.12.2012 є таким, що прийняте всупереч вимогам Податкового кодексу України, у зв’язку з чим підлягає скасуванню.

Крім того, позивачем було подано засобами електронного зв’язку декларацію з податку на додану вартість за листопад 2012 року, яку відповідачем отримано 20.12.2012 о 17:27:12, про що свідчать дані наявної в матеріалах справи копії квитанції №1.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем отримано квитанцію №2 про доставку документа - податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року та прийняття на районному рівні ДПС України 20.12.2012 о 17:27:12 без зауважень.

Так, податковий орган листом від 24.12.2012 № 7375/10/15-2 повідомив позивача про те, що податкова декларація з ПДВ за листопад 2012 року не визнана як податкова звітність, оскільки до декларації включені дані р.24 податкової декларації з ПДВ за жовтень 2012 року, якій присвоєно статус "не визнано як податкова звітність".

Але при цьому, суд звертає увагу на те, що рішення відповідача №7092/10/15-2 від 19.12.2012, згідно з яким податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року присвоєно статус "не визнано як податкова звітність", прийняте всупереч вимогам Податкового кодексу України.

Отже, беручи до уваги те, що рішення відповідача №7092/10/15-2 від 19.12.2012 є протиправним та прямо впливає на правомірність прийняття рішення № 7375/10/15-2 від 24.12.2012, суд приходить до висновку, що задоволення позову у первинній позовній вимозі є підставою для задоволення й похідної від неї вимоги.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Жодних доказів на підтвердження правомірності відмови у прийнятті податкової звітності, Білоцерківська об’єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби суду не надала.

Враховуючи наведене та виходячи з встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірності невизнання податкової звітності позивача, у зв’язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби №7092/10/15-2 від 19 грудня 2012 року.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби №7375/10/15-2 від 24 грудня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щавінський В. Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 25 лютого 2013 року.