Постанова № 29678328, 25.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2013 р. Справа № 5023/3484/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКота О.В. Кролевець О.А. (доповідач у справі) Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе"на рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 р. у справі № 5023/3484/12за позовом Прокурора Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі: 1. Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області; 2. Державного підприємства "Підприємство Диканівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 12)доПублічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе"простягнення 33 495,28 грн. за участю представників:

прокурора: Гудименко Ю.В.

позивача-1: Рогачевська С.А.

позивача-2: Черкашина С.Ю.

відповідача: Тюменцев В.Ю.

в с т а н о в и в :

Прокурор Червонозаводського району міста Харкова звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області та Державного підприємства "Підприємство Диканівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 12) (надалі - "Підприємство") з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (надалі - "Завод") на користь Підприємства 33 495,28 грн., що складаються з 31 092,23 грн. основного боргу, 2 403,05 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставленого за укладеним між сторонами договором товару, що зумовлює застосування до спірних правовідносин норм ст.ст. 526, 530, 655, 610 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.10.2012 р. (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено повністю, стягнуто з Підприємства на користь Заводу заборгованість в розмірі 31 092,23 грн., пеню в розмірі 2 403,05 грн. та судові витрати.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване виникненням між сторонами правовідносин купівлі-продажу, доведеністю в порядку ст.ст. 32 - 34 ГПК України як факту здійснення поставки товару позивачем, так і порушення відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого товару, що суперечить умовам укладеного між сторонами договору та нормам ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 р. (судді Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Плужник О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з підстав правильного застосування судом норм чинного законодавства.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами в частині стягнення заборгованості в розмірі 20 680,22 грн., пені в розмірі 2 403,05 грн., Завод звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 р. в цій частині і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Касаційна скарга обґрунтована порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників Генеральної прокуратури України, позивачів та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між Підприємством (продавець) та Заводом (покупець) 19.01.2009 р. укладено договір купівлі-продажу товарів № 15 (далі - "Договір"), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар - спеціальний одяг.

Відповідно до п. 1.2. Договору загальна кількість товару, його часткове співвідношення, одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у специфікації, що є додатком № 1 до цього договору.

Датою передання товару, згідно з п. 3.4. Договору, вважається дата вручення товару уповноваженій особі покупця, що підтверджується підписанням накладних.

При укладенні договору сторони дійшли згоди (п. 7.1. Договору), що оплата товару здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або в касу підприємства за кожну відвантажену партію товару в формі 50% передоплати.

Пунктом 7.2. Договору сторони обумовили зобов'язання покупця сплатити продавцю залишок загальної ціни товару протягом трьох банківських днів після відвантаження кожної партії товару шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок продавця, який визначений у цьому Договорі.

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Місцевим та апеляційним господарськими судами, з посиланням на залучені до матеріалів справи первинні документи, встановлено, що Підприємством свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі та поставлено відповідачу товар.

Відповідно, господарськими судами встановлено наявність заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 31 092,22 грн., яку правомірно задоволено до стягнення.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 2 403,05 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою від 31.05.2007 р. порушено провадження у справі № Б-39/109-07 про банкрутство Заводу.

Колегія суддів зазначає, що згідно з абзацом 2 частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, за змістом зазначеної норми, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, встановлених спеціальними нормами законодавства.

Враховуючи наведені вище положення законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 2 403,05 грн., нарахованої за неналежне виконання зобов'язань під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення, припинити провадження у справі.

Згідно зі ст. 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Судові рішення попередніх інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 403,05 грн. вказаним вимогам не відповідають.

Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки колегією суддів встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування в цій справі, з'ясовані судом першої та апеляційної інстанції з достатньою повнотою, але допущено помилки в застосуванні норм матеріального права, через що висновки місцевого та апеляційного судів в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в розмірі 2 403,05 грн. не відповідають цим обставинам, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню в цій частині.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 р. у справі № 5023/3484/12 в частині стягнення пені в розмірі 2 403,05 грн. скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 р. у справі № 5023/3484/12 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Кот СуддіО. Кролевець О. Попікова