Рішення № 29678128, 25.02.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

25.02.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц/797/382/13 Головуючий у першій

інстанції Рубан М.В.

Категорія 42 Доповідач у апеляційній

інстанції Володіна Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2013 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Володіна Л.В.,

суддів - Птіціної В.І., Лівінського С.В.,

секретар - Мазнєв Ю.М.,

за участю:

представника позивача - Олійникової Я.В.,

представника відповідачів

ОСОБА_5, ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

представника відповідача

ОСОБА_8 - ОСОБА_9,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „ПриватБанк" в особі Севастопольської філії Публічного акціонерного товариства „ПриватБанк" до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 про виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 30 листопада 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 про виселення відповідачів з квартири АДРЕСА_1 в якій вони зареєстровані та проживають із зняттям їх з реєстраційного обліку.

Вимоги мотивовані тим, що рішенням суду від 11.08.2011 року, яке набрало законної сили, звернено стягнення на майно відповідачів, а саме спірну квартиру, у зв'язку з невиконанням останніми умов кредитного, іпотечного договорів та виникненням заборгованості. Незважаючи на письмові звернення позивача, відповідачі в добровільному порядку не виселяються з квартири, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду за захистом свого права.

Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 30 листопада 2012 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5 ставить питання про скасування зазначеного рішення суду, як постановленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідачів, які підтримали апеляційну скаргу, представника позивача, яка просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з частиною 3 статті 109 ЖК УРСР звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 40 Закону України «Про іпотеку» (далі Закон) звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо:1)договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку; 2)договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.

Відповідно до статті 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», чинним на момент звернення позивачів до суду, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог як виселення, позбавлення права власності або права користування на житлове приміщення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

З роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного суду України від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вбачається, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що заочним рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 11.08.2011, яке набрало чинності, звернуто стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру АДРЕСА_1 належну на праві власності ОСОБА_5 (а.с.10-11).

Згідно відомостей ГУДМС УДМС України в м.Севастополі відповідачі зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.124, 125,136). Зі справи вбачається, що відповідачам були направлені повідомлення про виселення з вимогами про звільнення в тридцятиденний строк квартири АДРЕСА_1 котрі отримані особисто ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 10.08.2012 року (а.с.5-9), однак до теперішнього часу відповідачі не звільнили у добровільному порядку займаного приміщення.

З договору іпотеки від 16.11.2006 року укладеного між Банком та ОСОБА_5 вбачається, що відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_8 надали згоду на укладення договору (а.с.23). В судовому засіданні апеляційної інстанції оглянута заява ОСОБА_6, ОСОБА_8 від 16.11.2006 року, яка засвідчена приватним нотаріусом Бойко, відповідно до змісту якої останні, у випадку звернення стягнення на квартиру, яка є предметом іпотеки, вони зобов'язались не перешкоджати знятися з реєстраційного обліку, матеріальних претензій не матимуть.

Посилання відповідача на те, що рішення суду суперечить п.13.1 договору іпотеки з наявності речових прав на майно ОСОБА_6, ОСОБА_8, являються безпідставними, оскільки останні були повідомлені про укладення ОСОБА_5 договору іпотеки у виконання нею обов'язків по кредитному договору від 16.11.2006 року, повідомлені про можливість їх виселення з квартири у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки, в порушення ст.60 ЦПК України не надали докази укладення договорів найму спірного житла.

Враховуючи викладені обставини справи, наведені вимоги закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, та наявність правових підстав для їх задоволення.

Доводи апеляційної скарги про неможливість виселення ОСОБА_5 у зв'язку з непорушністю її права власності, порушення судом норм Конституції України та ст.17 Загальної декларації прав людини, не спростовують висновків суду. ОСОБА_5, як власник нерухомого майна, вільно та на власний розсуд здійснила свої цивільні справа відносно належного їй майна, виявивши своє волевиявлення на укладення договору іпотеки. Отже доводи відповідача щодо порушення прав власника є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, а саме про те, що суд був зобов'язаний зупинити провадження у справі до розгляду справи за позовом ОСОБА_5 про визнання кредитного договору недійсними, являються необґрунтованими, оскільки неможливість розгляду даної справи не встановлена, суд при розгляді справи встановив всі обставини, що мають суттєве значення по цій справі.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не спростовують висновків суду та встановлених ним обставин, а зводяться до незгоди з висновками суду та особистого тлумачення відповідачем норм права.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду про стягнення з відповідачів на користь позивача суми судового збору в солідарному порядку, оскільки це не відповідає вимогам ст.88 ЦПК України, тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 30 листопада 2012 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 судовий збір в сумі по 35,76 грн. з кожного.

В решті рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 30 листопада 2012 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: /підпис/ Л.В. Володіна

Судді: /підпис/ В.І. Птіціна

/підпис/ С.В. Лівінський

З оригіналом згідно

Суддя Апеляційного суду

міста Севастополя Л.В. Володіна