Ухвала суду № 29677631, 12.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2013 р.Справа № 1570/5767/2012

Категорія: 9.5 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Вербицької Н.В.,

Кравченка К.В.

при секретарі: Абилгазіновій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012р. по справі за позовом Державного підприємства «Підприємство Одеської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області №14» до Державної фінансової інспекції в Одеській області про визнання протиправним та скасування пункту 2 та 9 Вимоги від 31.08.2012р. №810-28/1921,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2012р. Державне підприємство «Підприємство Одеської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області №14» (надалі ВК №14) звернулося в суд із позовом до Державної фінансової інспекції в Одеській області (надалі ДФІ) про визнання протиправним та скасування пункту 2 та 9 Вимоги від 31.08.2012р. №810-28/1921.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ДФІ проведено ревізію фінансово-господарської діяльності підприємства ВК №14 за період з 01.05.2010р. по 30.04.2012р. За результатами ревізії складено акт від 27.07.2012р. за №810-16/30 та надіслано вимогу від 31.08.2012р. за № 810-28/1921 про усунення порушень, встановлених ревізією фінансово-господарської діяльності. Позивач вважав пункти 2 та 9 даної вимоги протиправними та просив їх скасувати, оскільки ніяких порушень позивачем допущено не було. Посилаючись на зазначені обставини просить позов задовольнити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012р. позов задоволено.

Визнані протиправними та скасовані пункт 2 та пункт 9 вимоги Одеської об'єднаної державної фінансової інспекції від 31.08.2012р. № 810-28/1921.

Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області стягнути судові витрати у сумі 32,19 грн. (тридцять дві гривні 19 копійок) на користь Державного підприємства "Підприємство Одеської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№ 14)" (код ЄДРПОУ 08680572) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної фінансової інспекції в Одеській області (код ЄДРПОУ 20991151).

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволені позову, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарг без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ВК №14, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі проведеної ДФІ ревізії та акту складена вимога про усунення виявлених ревізією порушень фінансової дисципліни від 31.08.2012р. №810-28/192.

Враховуючи, що представником позивача доведено, що пункт 2 даної вимоги за яким вимагається провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво сплачених сум за вислугу років (безперервну роботу) у розмірі 151537,70грн. є безпідставним, оскільки нарахування та виплата такої надбавки повністю відповідає вимогам діючого законодавства та більш того, ніяким чином не погіршує становище працівників ВК №14.

Що стосується пункту 9 вимоги за яким вимагається провести донарахування та виплатити засудженим до позбавлення волі заробітну плату на загальну суму 1709,50грн., то суд виходив з того, що ДФІ в цьому пункті посилається на норми права, які регулюють працю найманих працівників, які працюють за трудовим договором, але ці вимоги не стосуються засуджених, які працюють на підставі письмових угод між ВК №14 та замовником, а відтак цей пункт вимоги також є безпідставним.

Вирішуючи правомірність пред'явленої вимоги, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що ДФІ проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності ВК №14 за період з 01.05.2010р. по 30.04.2012р. За результатами проведеної ревізії складено акт від 27.07.2012р. №810-16/30, яким встановлено ряд порушень, допущених з боку позивача. На підставі ст.10 Закону України "Про контрольно-ревізійну службу в Україні" 4 липня 2011р. ВК №14 було пред'явлено вимогу від 31.08.2012р. за № 810-28/1921.

В пункті 2 вимоги, стосується питання зайво сплачених 38 працівникам ВК №14 сум за вислугу років (безперервну роботу) у розмірі 151537,70грн., що в свою чергу призвело до зайвих відрахувань до державних цільових фондів на загальну суму 59130,01грн. та як наслідок завдано матеріальної шкоди (збитків) підприємству на загальну суму 210667,71грн.

Позивачем, як в суді першої інстанції, так і в судовому засіданні апеляційної інстанції наведено вичерпний перелік норм діючого законодавства України, відповідно до якого встановлюються мінімальні гарантії працівникам за безперервну роботу та доведено, що надбавка за вислугу років, яка виплачувалася працівникам повністю відповідає умовам колективних договорів, вона є додатковою гарантією, відповідно до вимог Конституції України. Що стосується такої надбавки, яка виплачувалася працівникам ВК №14, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, то її нарахування та виплата є неправомірною лише по відношенню до працівників, які працюють у бюджетних установах, а оскільки ВК №14 є госпрозрахунковим підприємством, то такі надбавки не суперечать вимогам законодавства.

В пункті 9 вимоги ставиться питання про необхідність проведення донарахування та виплату засудженим до обмеження та позбавлення волі заробітної плати на загальну суму 1709,50грн., оскільки в серпні, вересні 2011р. індексація заробітної плати 155 засудженим не проводилася.

Враховуючи, що позивачем доведено, що індексації підлягає лише оплата праці найманих працівників, які працюють за трудовим договором, а відповідно до вимог Кримінально-виконавчого кодексу України засудженні повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, тобто на них не розповсюджуються вимоги, які пред'являються до найманих працівників, які працюють за трудовим договором, засуджені працюють відповідно до письмових угод між ВК №14 та Замовником, а відтак і індексація заробітної плати засудженим не повинна проводитися.

Вирішуючи питання правомірності висновків ДФІ, суд першої інстанції виходив з наступного.

Статтею 7 ЗУ «Про колективні договори» визначений зміст колективного договору, яким, зокрема, передбачена система оплати працівників.

Частиною2 ст.97КЗпП України визначені форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, які встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Постановою КМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» встановлений вичерпний перелік грошових доходів громадян, які підлягають індексації.

Відповідно до ст.118 Кримінально-виконавчого кодексу України, засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії.

За правилами підпункту 6 пункту 2ст.13 ЗУ «Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні», трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Інструкцією з оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 04.10.2004р. №191, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.10.2004р. за №1328/9927, встановлено, що засуджені до обмеження волі залучаються до праці на виробництві (підприємствах або в майстернях) виправних центрів або на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності на підставі укладених письмових угод між установою та замовником за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою (підпункт 1.1 пункту 1 Інструкції).

Аналізуючи наведені норми діючого законодавства України, а також пояснення представника позивача, судова колегія вважає, що дії позивача щодо нарахування 38 працівникам ВК №14 надбавки за вислугу років та відсутності індексації заробітної плати 155 засудженим є цілком правомірними.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що спірні пункти 2 та 9 вимоги від 31.08.2012р. за №810-28/1921 є незаконними, такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивачем повністю спростовані доводи ДФІ щодо порушення з боку ВК №14 фінансової дисципліни.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,200,206КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Н.В. Вербицька

К.В. Кравченко