Вирок № 29673673, 28.02.2013, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Справа № 554/1020/13- к

ВИРОК

Іменем України

Дата документу 28.02.2013

28 лютого 2013 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Савченка А.Г.

при секретарі Дудка А.С.

з участю прокурора Альохіна О.І.

захисникаОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві кримінальне провадження № 12012180070000058 по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, директора ТОВ «Управлінська житлова компанія», не одруженого, не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України,

в с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_2, перебуваючи на посаді директора ТОВ «Управлінська житлова компанія» (код ЄДРПОУ 36274828) і являючись службовою особою юридичної особи приватного права, використовуючи при цьому надані йому повноваження директора товариства, діючи з прямим умислом та з корисливих мотивів, одержав неправомірну вигоду в сумі 15000 грн. від ОСОБА_3 за наступних обставин.

З 1998 року ОСОБА_3, не маючи особистого житла, проживає з двома неповнолітніми дітьми без реєстрації в кімнаті № 108 гуртожитку по пров. Шевченка, 11 в Полтаві, який знаходиться на балансі ТОВ «Управлінська житлова компанія».

В червні 2012 року від ТОВ «Управлінська житлова компанія», до компетенції якого згідно статуту Товариства (п. 2.2) входить ведення паспортного обліку, проведення оформлення реєстрації та зняття з реєстраційного обліку громадян у зазначеному гуртожитку надійшло письмове повідомлення до ОСОБА_3 про те, що вона незаконно займає кімнату № 108 вказаного гуртожитку.

У звязку з тим, що ОСОБА_3 потребує соціального житла вона, маючи на меті оформити документи на реєстрацію в кімнаті № 108, звернулася до директора ТОВ «Управлінська житлова компанія» ОСОБА_2 про надання їй ордеру на жиле приміщення кімнати вищевказаного гуртожитку, оскільки ордер згідно ст. ст. 128, 129 Житлового кодексу України та Типового положення про соціальний гуртожиток для осіб, які потребують соціального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 року №783 є єдиною підставою для вселення у надане вільне приміщення і в подальшому необхідний для здійснення реєстраційних дій в паспортному відділі.

Останній, являючись службовою особою юридичної особи приватного права, наділеною повноваженнями щодо видачі спеціальних ордерів, діючи умисно, запропонував ОСОБА_3 передати йому грошові кошти в сумі 15000 грн. за надання їй відповідного ордеру на жиле приміщення, попередивши її при цьому, що в противному випадку вона буде виселена з гуртожитку. Маючи намір отримати житлове приміщення та ордер на нього, остання вимушено погодилась на пропозицію обвинуваченого, зібравши відповідну суму коштів.

17 грудня 2012 року, приблизно о 18 год., ОСОБА_3 відповідно до попередньої домовленості з ОСОБА_2 прийшла до приміщення ТОВ «Управлінська житлова компанія», що по вул. Фрунзе, 5 в м. Полтаві, щоб передати йому грошові кошти в сумі 15000 грн. за видачу ордеру на жиле приміщення в кімнаті гуртожитку.

З метою одержання неправомірної вигоди ОСОБА_2 попросив ОСОБА_3 вказані грошові кошти передати його знайомому ОСОБА_4, який знаходився в автомобілі біля виходу з ТОВ «Управлінська житлова компанія» по вул. Фрунзе, 5 у м. Полтаві, з яким він заздалегідь домовився про передачу через нього грошових коштів.

ОСОБА_3 згідно пропозиції обвинуваченого ОСОБА_2 передала ОСОБА_4С, який знаходився в автомобілі НОМЕР_1 біля виходу з ТОВ «Управлінська житлова компанія» вказану суму.

Зразу ж після передачі грошових коштів ОСОБА_4 останній та його автомобіль, який виявився таксі служби « 600900», були обшукані слідчими СУ УМВС України в Полтавській області, в ході чого було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 15000 грн., які ОСОБА_4 повинен був передати обвинуваченому ОСОБА_2

Допитаний в ході судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин та способом, викладених вище, визнав повністю, відмовившись при цьому давати показання в силу статті 63 Конституції України. Щиро розкаявся у вчиненому та просив його суворо не карати.

Крім повного визнання обвинуваченим вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, його винуватість у цьому підтверджується сукупністю доказів, які були досліджені в суді.

Так, свідок ОСОБА_3 в суді показала, що приблизно 26 листопада 2012 року їй зателефонував обвинувачений ОСОБА_2, який представився директором УЖК та запропонував їй зустрітися з ним по питанню її подальшого проживання в гуртожитку. Під час зустрічі, яка відбулася через два дні після цієї розмови, вона запитала у нього, чи не можна придбати кімнату, в якій вона проживає. На це він спочатку відповів, що кімнати не продаються, а потім сказав, що це буде дорого. При цьому в своєму блокноті написав щось олівцем і передав їй. На одному із аркушів було написано цифрами 15000 грн. Після розмови вона пішла в банк «Руський Стандарт» і там дізналась, що їй можуть видати лише 11000 грн. Наступного дня вона знову зустрілася з ОСОБА_2 і розповіла йому, що не може отримати кредиту на більшу суму і запропонувала заплатити йому 11000 грн., на що він пообіцяв подумати. Через день в телефонній розмові він сказав їй, що тільки за 15000 грн. продасть їй кімнату і що гроші вона повинна передати йому, а не в касу товариства. Приблизно о 17 год. 00 хв. того ж дня він зателефонував їй і запитав, чи згодна вона передати йому названу суму, на що вона відповіла ствердно, зазначивши, що шукає гроші. Про це вона розповіла своїм знайомим і ті її застерегли, що ОСОБА_2 може її обманути і взявши гроші не виконати своєї обіцянки. З тим, щоб уникнути цього і викрити його у вчиненні незаконних дій, вона вирішила звернутися в СБУ. Там написала заяву і працівники служби дали їй кошти в сумі 15000 грн. для передачі обвинуваченому, які при ній помітили. В призначений обвинуваченим час 17 грудня 2012 року, приблизно о 17 год. 20 хв., вона зустрілась з ним в його службовому кабінеті. Там вона показала ОСОБА_2 гроші, а він роздрукував їй ордер. Вона написала заяву на отримання ордеру, після чого він його видав і сказав, щоб гроші віднесла до автомобіля таксі, який стоїть внизу біля входу в приміщення, і віддала їх водію. Вона так і зробила, розуміючи, що водій взяв у неї гроші на прохання обвинуваченого, з яким перед цим домовився.

Допитаний в ході судового розгляду справи свідок ОСОБА_4 показав, що 17 грудня 2012 року, приблизно о 17 год., він на власному автомобілі НОМЕР_1, який використовує як таксі, привіз обвинуваченого ОСОБА_2 на його прохання до ТОВ «УЖК», що по вулиці Фрунзе, 5 в м. Полтаві. Останній пішов до свого службового кабінету, а його попросив почекати, сказавши, що зараз до нього підійде якась жінка і передасть гроші, які він потім повинен буде повернути йому. При цьому ОСОБА_2 зазначив, що в разі якоїсь незвичайної ситуації він повинен сказати, що вказані гроші жінка передавала через нього як борг. Через деякий час до автомобіля підійшла ОСОБА_3 і передала йому гроші. Як тільки но вона це зробила і пішла, то до автомобіля підійшли працівники правоохоронних органів і почали проводити обшук, в ході якого в його присутності і присутності понятих вилучили 15000 грн. При ультрафіолетовому освітленні вилучених купюр було видно жовто-зелене світіння. З його рук було зроблено змиви.

Із показань свідка ОСОБА_5, які він дав в суді, слідує, що 17 грудня 2012 року він та його знайомий ОСОБА_6 були запрошені понятими для проведення слідчих дій в СБУ України в Полтавській області. В його присутності громадянці ОСОБА_3, яка повідомила, що у неї вимагають хабара за видачу ордера, було вручено грошові кошти в сумі 15000 грн. купюрами номіналом по 50 та 100 грн. Перед врученням гроші були оглянуті, їх серії та номера переписані в протокол огляду та з них виготовлені ксерокопії. Грошові купюри були оброблені спеціальним порошком, який при освітленні його ультрафіолетовою лампою світився жовто-зеленим кольором. На одній із купюр номіналом 100 грн. спеціальним люмінесцентним олівцем було зроблено напис: «Хабар СБУ». Ввечері того ж дня, приблизно о 17 год. 30 хв., він був присутнім при огляді автомобіля НОМЕР_1 біля будинку № 5 по вулиці Фрунзе в м. Полтаві, в ході якого були вилучені 15000 грн. ті, які перед цим були вручені ОСОБА_3 Особа, яка знаходилася в автомобілі, повідомила, що ці гроші їй були передані останньою. Він також був присутнім в якості понятого при проведенні обшуку в службовому кабінеті обвинуваченого, в ході якого був вилучений блокнот на одній із сторінок якого містилася запис « 15000 грн.».

Свідок ОСОБА_7, в суді показала, що вона являється підлеглою обвинуваченого і в ТОВ «УЖК» займається питаннями юридичної діяльності товариства. Зазначила, що на балансі товариства знаходиться гуртожиток по вулиці Шевченка, 11 в м. Полтаві, в кімнаті № 108 якого мешкає ОСОБА_3, яка орендувала цю кімнату у громадянки ОСОБА_8 до виселення останньої з неї у судовому порядку. У грудні 2012 року ОСОБА_3 зверталася до неї з проханням про видачу їй ордера на проживання в даній кімнаті і вона їй порадила звернутись з цим питанням до директора, яким на той час був ОСОБА_2 Їй відомо, що ОСОБА_3 приходила на прийом до директора і з ним вирішувала це питання.

Відповідно до протоколу обшуку автомобіля НОМЕР_1 від 17 грудня 2012 року, який був досліджений в суді (том 1 а. с. 99-102), в ході його проведення було вилучено 15000 грн., які ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_9

Згідно з висновками експертизи спеціальних хімічних речовин № 195 від 28 грудня 2012 року (том 1 а. с. 111-122) на всіх наданих на експертизу грошових купюрах в сумі 15000 грн., двох банківських стрічках виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини (люмінофору).

На наданих на експертизу марлевих тампонах - змивах з рук ОСОБА_4, виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини (люмінофору).

Спеціальна хімічна речовина виявлена на марлевих тампонах, грошових купюраx, збігається з наданим на експертизу зразком люмінофору за фізико-хімічними властивостями та мають спільну родову належність.

Відповідно до протоколу обшуку від 17 грудня 2012 року в службовому кабінеті обвинуваченого ОСОБА_2 в ТОВ «УЖК» було вилучено блокнот, в якому останнім олівцем здійснена запис « 15000 грн.» (том 2 а. с. 4-8).

Цей блокнот було впізнано ОСОБА_3 в ході досудового розслідування справи як такий, що належить обвинуваченому та в якому останнім було виконано цей запис, протокол про що був досліджений під час розгляду справи в суді (том 1 а. с. 171-175).

Згідно з протоколом огляду від 27 грудня 2012 року (том 1 а. с. 158-159) 17 грудня 2012 року обвинуваченим ОСОБА_2 був виписаний ордер на жиле приміщення № 10 на імя ОСОБА_3 на право зайняття жилого приміщення жилою площею 13,39 кв. м, яке складається з однієї кімнати в гуртожитку за адресою м. Полтава, провулок Шевченка,11, кімната № 108.

Вина обвинуваченого також підтверджується:

протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій в рамках кримінального провадження № 1201210070000058 (том 2 а. с. 140-141, 142, 143-144, 145-146, 147-148, 149-150, 151-152, 153-154, 155-157, 158-160, 161-162, 163-164), які були досліджені в ході розгляду справи в суді;

DVD-дисками, на яких містяться відеозаписи подій, зазначених в вищеназваних протоколах і які були переглянуті під час розгляду справи в суді;

іншими матеріалами справи в їх сукупності.

Наведені докази зібрані у визначеному законом порядку, вони прямо підтверджують існування обставин, які мають значення для кримінального провадження та вказують на винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а тому відповідно до статей 85 та 86 КПК України суд визнає їх належними та допустимими.

Отже, виходячи з наведеного суд вважає доведеною вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінується.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2, які виразились в одержанні службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми неправомірної вигоди за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто передає чи надає таку вигоду, суд кваліфікує за ч. 3 ст. 368-3 КК України.

Суд вважає недоведеною вину обвинуваченого у вимаганні неправомірної вигоди, оскільки цей факт не доводиться доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження та були досліджені в суді.

Так, відповідно до абзацу 2 примітки до статті 368-3 КК України вимаганням згідно з частиною четвертою статей 368-3 та 368-4 цього Кодексу визнається вимога надання, передачі неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого службового становища стосовно особи, яка надає, передає неправомірну вигоду, або умисне створення особою, яка виконує управлінські функції в юридичній особі приватного права, умов, за яких особа вимушена надати, передати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

В ході розгляду справи в суді не встановлено факту вимоги, яку б висловлював обвинувачений з погрозою вчинення дій або бездіяльності щодо громадянки ОСОБА_3, яка б загрожувала порушенню її прав або їх ущемленню. Судом встановлено, що ОСОБА_2 висловив пропозицію ОСОБА_3 передати йому гроші в сумі 15000 грн. за видачу ордера на жиле приміщення, яку вона прийняла і на яку погодилась, маючи намір отримати ордер, звернувшись зразу ж до установи банку для отримання кредиту. Її незгода в цьому, яку вона спочатку висловила обвинуваченому, полягала лише в висловленні побажання зменшити суму до 11000 грн., яку вона могла отримати в якості кредиту, не шукаючи інших джерел придбання коштів для цієї мети. Наполягання ОСОБА_2 на передачі йому суми в 15000 грн., яку він назвав спочатку, суд розцінює як підтвердження його наміру на отримання саме такого розміру вигоди без згоди її зменшити, що було обумовлено ним, коли він висловлював пропозицію надання йому такої неправомірної вигоди.

Виходячи з наведеного, суд виключає з обвинувачення ОСОБА_2 таку кваліфікуючу ознаку його діянь як вимагання неправомірної вигоди.

Обставинами, які помякшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують його покарання, суд не знаходить.

Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що впливають на призначення покарання.

При цьому суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 вперше вчинив злочин та притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненому, виключно позитивно характеризується за місцем роботи, його поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи, його матеріальний стан, наявність обставин, що помякшують покарання та відсутність тих, які його обтяжують, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді штрафу у мінімальному розмірі, визначеному в ч. 3 ст. 368-3 КК України, яке, на думку суду, буде необхідним й достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів та соціальної реабілітації.

Зважаючи на майновий стан обвинуваченого, суд вважає за можливе відповідно до ч. 4 ст. 53 КК України призначити штраф із розстрочкою виплати рівними частинами поквартально до одного року.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Процесуальні витрати, повязані з залученням стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ для проведення судових експертиз по справі, відповідно до ч. 2 ст. 122 КПК України, відносяться на рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 373 та 374 КПК України, суд,

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у предявленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368-3 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу пять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85000 грн. з позбавленням права займатися діяльністю, повязаною з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в органах управління строком на один рік.

На підставі ч. 4 ст. 53 КК України розстрочити виплату штрафу рівними частинами поквартально до 29 березня, до 27 червня, до 30 вересня та до 25 грудня 2013 року по 21250 грн. за кожним разом.

Речові докази: блокнот ОСОБА_2 та копію ордера на жиле приміщення, які приєднані до матеріалів кримінального провадження, - зберігати при ньому; гроші в сумі 15000, які визнані речовими доказами по справі відповідно до постанови слідчого від 14 січня 2013 року і які зберігаються в фінансовому відділі УМВС України в Полтавській області, - повернути за належністю; зразок барвника «Люмінор», зразок люмінесцентного олівця, змиви із правої та лівої рук ОСОБА_4, контрольний зразок бинта, які приєднані до матеріалів справи, - знищити (том 1 а. с. 123-126).

Процесуальні витрати відповідно до ч. 2 ст. 122 КПК України віднести на рахунок коштів Державного бюджету України.

Арешт, накладений на майно обвинуваченого, а саме: 623 грн., 206 болгарських лева, 400 Євро, 2 долари США (том 2 а. с. 70-74), - зняти, повернувши йому вказані кошти, які зберігаються на депозитному рахунку в фінансову відділі УМВС України в Полтавській області відповідно до постанови слідчого від 14 січня 2013 року (том 2 а. с. 72-75).

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді застави, обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_2, залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено в Апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

СуддяОСОБА_10