Ухвала суду № 29673235, 28.02.2013, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

28.02.2013 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів :

Вотьканича Ф.А. (головуючого), Феєра І.С., Марчука О.П.,

з участю прокурора - Міцовди К.Д.,

засудженого - ОСОБА_4,

захисника - ОСОБА_5,

перекладача - ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_4 та прокурора прокуратури Тячівського району на вирок Тячівського районного суду від 22 жовтня 2012 року.

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новопавшино Дубенського району Тульської області (Російська Федерація), мешканця АДРЕСА_1, тимчасово проживаючого в АДРЕСА_2, не судимого, громадянина Росії,

засуджено за ч.2 ст.121 КК України на 10 років позбавлення волі; за ч.4 ст.187 КК України на 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_4 призначено 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 залишено взяття під варту, зарахувавши останньому в строк відбування покарання строк його тримання під вартою з 7 вересня 2009 року.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на 220 грн. 20 коп. судових витрат.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст.81 КПК України.

ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 30 жовтня 2006 року близько 24 години в АДРЕСА_3 умисно, відкрито, з метою заволодіння чужим майном, проник через відчинене вікно всередину будинку НОМЕР_1, де вчинив напад на подружжя ОСОБА_8, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я ОСОБА_8, при цьому утримуючи потерпілу ОСОБА_9 подушкою, наніс ОСОБА_8 удари ногами та руками по різних частинах тіла, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у Тячівській ЦРЛ.

Окрім цього, 30 жовтня 2006 року близько 24 години в АДРЕСА_3, ОСОБА_4, проникнувши всередину будинку НОМЕР_1, де проживали ОСОБА_8 та ОСОБА_9, під час розбійного нападу на ОСОБА_8 умисно наніс останньому удари руками та ногами по різних частинах тіла, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, які потягли за собою його смерть.

В апеляції прокурора порушується питання про скасування вироку суду й постановлення нового вироку, у зв'язку з м'якістю покарання призначеного засудженому ОСОБА_4. В обґрунтування апеляції прокурор посилається на те, що призначене ОСОБА_4 покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого, який винним себе не визнав і не розкаявся у вчиненому, що свідчить про відсутність намірів стати на шлях виправлення. Апелянт вважає, що призначений судом розмір покарання є необґрунтованим та занадто м'яким, тому до засудженого доцільно застосувати більш суворе покарання.

В апеляції засуджений ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що під час досудового і судового слідства було порушено його право на захист, оскільки він не володіє мовою, якаю ведеться судочинство. Окрім цього, ні на досудовому слідстві, ні в судовому засіданні не здобуто доказів, які підтверджують його вину у вчиненні злочинів, за які його засуджено. Показання потерпілої містять істотні суперечності, в яких вона прямо не вказує на нього як на особу, що вчинила розбійний напад, оскільки не бачила облич нападників. Зазначає, що до потерпілих додому він не заходив взагалі, ніяких тілесних ушкоджень, зокрема потерпілому ОСОБА_8 не наносив.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора, яка підтримала подану державним обвинувачем апеляцію, пояснення засудженого ОСОБА_4 та захисника, які підтримали, відповідно, подану засудженим апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи сторін, колегія суддів приходить до переконання, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, а апеляцію засудженого слід задовольнити частково з таких підстав.

У ході розгляду кримінальної справи в апеляційному порядку не встановлено порушень кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни вироку суду щодо ОСОБА_4.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у розбійному нападі, поєднаному із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент спричинення, що спричинило смерть потерпілого, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими в судовому засіданні і наведеними у вироку доказами.

З показань засудженого ОСОБА_4 в суді першої інстанції, вбачається, що він вину у пред'явленому йому обвинуваченні не визнав та показав, що 30 жовтня 2006 року він знаходився по місцю свого проживання в АДРЕСА_2 і того вечора ні ОСОБА_10, на ОСОБА_11 не зустрічав. Після 22 години з дому не виходив, а на наступний день до нього додому прийшли співробітники міліції відвезли до райвідділу. Кастета він не мав і до жодного злочину не причетний.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_4 вини у вчиненні інкримінованих йому злочинах, така доведена наступними доказами.

Зокрема, з показань потерпілої ОСОБА_9 вбачається, що 30 жовтня 2006 року близько 21 години вони разом з чоловіком позачиняли вікна і двері і лягли спати. Вночі вона прокинулась від того, що двері, які ведуть до спальної кімнати стукнули, а коли підвелась, то побачила, як до кімнати зайшов ОСОБА_4, а через кілька хвилин за ним зайшло ще двоє. Перший одразу накинувся на її чоловіка, який лежав у ліжку, почав його душити, наносити удари і просив гроші, після чого, накинув на неї подушку і утримував на голові, щоб вона нічого не бачила. Коли в будинку стихло, вона підняла подушку і побачила, що його тіло та голова закривавлені, а чоловік був без свідомості. Вранці до них додому прийшов сусід ОСОБА_19 разом з дружиною і їм вона повідомила про те, що трапилось вночі після чого останні викликали міліцію та швидку допомогу, яка доправила чоловіка до лікарні, де він і помер.

Свідок ОСОБА_12 показав, що наприкінці жовтня 2006 року ввечері він разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_4, йдучи на роботу в с. Кричево, підійшли до будинку ОСОБА_8 і ОСОБА_4 пішов придбати у останнього горілки, а він та ОСОБА_10 залишились чекати неподалік будинку. Простоявши деякий час, вони почули крики та стуки, що доносили з будинку і вирішили подивитись, що відбувається. Зайшовши всередину будинку до спальної кімнати, побачив як ОСОБА_4 наносив удари кастетом по тілу ОСОБА_8, в іншій руці він тримав ніж. Коли він намагався відтягнути ОСОБА_4 від потерпілого, ОСОБА_4 замахнувся на нього ножем та зачепив плече. Після цього він разом з ОСОБА_10 втекли з будинку ОСОБА_8.

З показань свідка ОСОБА_13 вбачається, що коли ОСОБА_4 відпустили з міліції, то він відразу прийшов до них додому та в присутності ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_15 розповідав як наносив удари кастетом ОСОБА_8 та погрожував їм фізичною розправою, у випадку, якщо вони кому-небудь обмовляться у вчиненні ним злочину.

Такі ж показання дали в судовому засіданні свідки ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_17.

Свідок ОСОБА_18 показав, що він є батьком ОСОБА_10, який пішов з дому в жовтні місяці 2006 року і з того часу він його не бачив. Про обставини події, що мала місце в будинку подружжя ОСОБА_8, якому стало відомо зі слів ОСОБА_15, який розповідав про те, що в той вечір, вони разом ОСОБА_10 та ОСОБА_4, йдучи на роботу в с. Кричево, проходячи біля будинку ОСОБА_8, який торгував горілкою на дому. ОСОБА_4 пішов придбати у останнього горілки, а він та ОСОБА_10 залишились чекати неподалік будинку. Простоявши деякий час, вони почули крики та стуки, що доносили з будинку і вирішили подивитись, що відбувається. Зайшовши всередину будинку до спальної кімнати, побачив як ОСОБА_4 наносив удари кастетом по тілу ОСОБА_8, в іншій руці він тримав ніж. Коли він намагався відтягнути ОСОБА_4 від потерпілого, ОСОБА_4 замахнувся на нього ножем та зачепив плече. Після цього він разом з ОСОБА_10 втекли з будинку ОСОБА_8.

Свідок ОСОБА_19 показала, що коли зранку того дня вона разом з чоловіком зайшли до ОСОБА_8, то ОСОБА_9 повідомила їм про те, що вночі побили ОСОБА_8, після чого вони з чоловіком викликали працівників міліції та швидку допомогу.

З показань свідка ОСОБА_11, даних ним під час досудового слідства, вбачається, що 30 жовтня 2006 року близько 1 години 30 хвилин, він знаходився на повір'ї будинку його тітки, а коли збирався додому, побачив на дорозі трьох хлопців, підійшовши до них упізнав своїх сусідів ОСОБА_10 та ОСОБА_15, які намагались позичити у нього гроші. Вони вели розмову про те, що когось пограбують та пропонували йому піти з ними.

Згідно протоколу огляду місця події від 31 жовтня 2006 року встановлено місце вчинення злочину - жилий будинок АДРЕСА_4, де на ліжку в спальній кімнаті, а саме: на подушці та на простині, виявлено сліди бурого кольору, схожі на кров.

З висновку судово-медичної експертизи №711 від 16 вересня 2009 року у ОСОБА_12 виявлено продовгуватої форми рівний рубець м'яких тканин задньо-бокової поверхні лівої половини грудної клітини, який може бути наслідком поверхневої різаної рани і по давності виникнення вкладається в строк події, що мала місце 30 жовтня 2006 року (т.1 а.с.231).

Таким чином суд дійшов обгрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_4 у розбійному нападі, поєднаному із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент спричинення, що спричинило смерть потерпілого і правильно кваліфікував ці його дії за ч.4 ст.187, ч.2 ст.121 КК України.

Твердження засудженого в апеляції про його непричетність до вчинення інкримінованих йому злочинів, є необґрунтованим і таким, що спростовано зібраними доказами, в тому числі і показаннями потерпілої ОСОБА_9. Згідно протоколу судового засідання та даних фіксування перебігу судового процесу технічними засобами, потерпіла в судовому засіданні прямо вказала на ОСОБА_4 як на особу, яка брала участь у розбійному нападі та заподіянні потерпілому ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть останнього.

Покарання засудженому ОСОБА_4 на підставі ст.70 КК України судом призначено відповідно з вимогами ст.65 КК України з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, пом'якшуючих та обтяжуючих обставин та даних, що характеризують особу винного і таке покарання є достатнім і справедливим для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

Тому доводи прокурора в апеляції про необхідність скасування вироку щодо ОСОБА_4 через м'якість призначеного покарання є необгрунтованими.

Між тим, як убачається з матеріалів справи, ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 26 січня 2012 року скасований вирок Тячівського районного суду від 4 жовтня 2011 року у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону.

Суд при новому розгляді справи за тим же обвинуваченням за ч.2 ст.121, ч.4 ст.187 КК України призначив ОСОБА_4 за ч.2 ст.121 КК України покарання у виді 10 років позбавлення волі, порушивши вимоги ст. 375 КПК України, оскільки при новому розгляді справи судом першої інстанції посилення покарання допускається лише за умови, якщо вирок було скасовано за апеляцією прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необхідністю застосування більш суворого покарання, а також коли при додатковому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення.

Такі підстави у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи те, що судом першої інстанції неправильно застосовано кримінальний закон, то вирок у частині призначення засудженому ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст.121 КК України підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

апеляцію прокурора прокуратури Тячівського району залишити без задоволення, а апеляцію засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Тячівського районного суду від 22 жовтня 2012 року в частині призначення ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст.121 КК України змінити.

Пом'якшити ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст.121 КК України до 9 років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим вважати ОСОБА_4 засудженим до покарання у виді 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

У решті вирок залишити без зміни.

Судді: