Ухвала суду № 29672049, 20.02.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/1173/2013 Головуючий у 1-ій інстанції - Ільєва Т.Г.

Доповідач - Музичко С.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - судді: Музичко С.Г.,

суддів: Кравець В.А., Семенюк Т.А.,

при секретарі: Чайці І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» - Ярошенко Ганни Іванівни на заочне рішення Печерського районного суду м.Києва від 15 травня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в особі Київської філії Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» про стягнення суми депозитного внеску та відсотків за користування внеском, -

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Печерським районного суду м.Києва від 15.05.2012 позов ОСОБА_3 до ПАТ «Західінкомбанк» в особі КФ ПАТ «Західінкомбанк» про стягнення суми депозитного внеску та відсотків за користування внеском - задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу. Вказує, що рішенням суду кошти стягнуто з Київської філії ПАТ «Західінкомбанк», яка не є юридичною особою, не має цивільно-процесуальної дієздатності, тому стягнення повинно проводитись з ПАТ «Західінкомбанк». Також зазначає, суд неправомірно стягнув 3% річних, оскільки відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, договором встановлений інший розмір процентів.

Просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення 3% річних в розмірі 631 грн. та суми інфляційних витрат 511,70 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні вказаних позовних вимог відмовити. Також просить змінити резолютивну частину рішення, зазначивши боржника ПАТ «Західінкомбанк» (м.Луцьк, ДРПОУ 19233095).

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, осіб які приймали участь в cyдовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 24 квітня 2008 року між сторонами укладено договір банківського вкладу №ДС-3460, відповідно до якого відповідач отримав від позивача кошти на депозит в розмірі 200 000 грн. з виплатою 18% річних строком розміщення на 12 місяців та 5 днів, з датою вимоги коштів 29.04.2009 року (а.с.9-12).

05.01.2010 року між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, повідно до якої сторони продовжили термін дії Договору на 6 місяців (а.с.15).

07.07.2010 року між сторонами була укладена Додаткова угода №2 до Договору, було продовжено термін дії договору ще на 18 місяців і 2 дні з відсотковою ставкою 17% річних та з датою вимоги коштів 09.01.2012 року (а.с.16).

Відповідно до виписки про операції з 01 січня 2010 року по 03 лютого 2012 року по рахунку НОМЕР_1, відкритого на ім'я позивача вбачається, що за період дії договору банківського вкладу йому нараховувалися відсотки, загальний розмір яких шляхом підрахунку становить 55 885 грн. 84 коп.

Згідно п.4.2.2 Договору встановлено, що вкладник має право своєчасно та в повній сумі отримати суму вкладу та нарахованих відсотків за користування вкладом після закінчення терміну дії цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 договору банківського вкладу відсотки на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження коштів на депозитний рахунок позивача, включно до дня, який передує дню його повернення позивачу. За Договором банк зобов'язався сплачувати позивачу відсотки на суму вкладу щомісяця у порядку, передбаченому п. 2.4 Договору.

По закінченню строку дії даного договору позивачу не повернуто суму банківського вкладу та нараховані відсотки на нього, а лише 13 січня 2012 року відповідачем надана відповідь на лист позивача від 20.12.2011 року щодо повернення вкладу та нарахованих відсотків за вкладом, відповідно до якого відповідачем було запропоновано позивачу продовжити термін депозитного договору на 18-60 місяців під 14%-16% річних або укласти договір про поетапне погашення заборгованості по виплаті вкладу шляхом щомісячної сплати коштів у розмірі 10 000,00 грн. на місяць до повної виплати заборгованості.

За таких обставин, вірним є висновок суду щодо обґрунтованості позову в частині повернення 200 000,00 грн. вкладу та 55 885,84 грн. нарахованих відсотків.

Відповідно до п. 6.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки при простроченні виконання боржником грошового зобов`язання має місце неправомірне користування чужими грошовими коштами, адже боржник не передає кредиторові грошові кошти, щоб оплатити покладений на нього борг, ці кошти для нього є чужими. Вбачається, що проценти від простроченої суми (у розмірі трьох процентів річних) або іншому розмірі, встановленому договором або законом) слід розглядати як різновид неустойки і міру цивільно-правової відповідальності.

Таким чином доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновків суду щодо стягнення 3% річних за прострочку виконання взятого зобов'язання за період з 09.01.2012 по 09.02.2012 в розмірі 631,00 грн. ( 255885,84*3%/365*30) та інфляційні втрати в розмірі 511,70 гривень = (255885,84* 100,2%) - 255885,84 грн.

При вирішенні спору суд першої інстанції поклав обов`язок стягнути суму на користь позивача з ПАТ «Західінкомбанк» , яка за своїм статусом є юридичною особою, та є належним відповідачем в розумінні ч. 2 ст. 30 ЦПК України.

Отже, рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» - Ярошенко Ганни Іванівни - відхилити.

Заочне рішення Печерського районного суду м.Києва від 15 травня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: