Рішення № 29670893, 26.02.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.02.13р. Справа № 904/551/13-г

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

До відповідача: Комунального підприємства "Дніпродзержинський спецкомбінат", м. Дніпродзержинськ

Про: стягнення 24 225,91 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, договір № 07/12/12 від 07.12.2012 року, представник; ОСОБА_3, довіреність № б/н від 25.02.2013 року, представник.

Від відповідача: Плужник Н.В., довіреність № 271 від 13.11.2012 року, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом та просить стягнути з Комунального підприємства "Дніпродзержинський спецкомбінат" заборгованість за договором № 220401 від 22.04.2011 року у сумі 22 002,50 грн., 3% річних від простроченої суми боргу у сумі 633,30 грн., штрафні санкції за весь час користування чужими коштами у сумі 1 590,11 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3 000,00 грн., судовий збір у сумі 1 720,50 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що на виконання умов договору № 220401 від 22.04.2011 року позивач за видатковими накладними здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 181 245,33 грн., однак відповідач оплатив поставлений товар частково у сумі 159 242,83 грн., заборгованість складає 22 002,50 грн. За несвоєчасні розрахунки позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 633,30 грн. та штрафні санкції відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України у сумі 1 590,11 грн.

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги позову з наведених у ньому підстав.

Комунальне підприємство "Дніпродзержинський спецкомбінат" проти позову заперечує, посилаючись на недоведеність факту поставки товару за видатковими накладними саме за договором № 220401 від 22.04.2011 року, оскільки податкові накладні, які надав позивач, мають посилання на договір від 22.04.2010 року №220401. Крім того, умовами договору № 220401 від 22.04.2011 року передбачено, що загальна сума договору складає 60000,00 грн., яку відповідач оплатив ще у серпні 2011 року. Поставка товару понад 60000,00 грн. не може вважатися такою, що здійснена за договором № 220401 від 22.04.2011 року.

Позивач заперечує проти відзиву відповідача щодо поставки товару поза межами умов договору від 22.04.2010 року № 220401, зазначаючи, що крім указаного договору між сторонами відсутні будь-які інші договори.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення на позов із наведених у відзиві підстав.

Розгляд справи був відкладений із 07.02.2013 року на 26.02.2013 року.

У судовому засіданні 26.02.2013 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

22 квітня 2011 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Продавець) та Комунальним підприємством "Дніпродзержинський спецкомбінат" (надалі - Покупець) був укладений договір № 220401, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар промислової групи (надалі - товар) відповідно до накладних і за узгодженим асортиментом, а покупець прийняти та оплатити в установлений цим договором строк.

Відповідно до п. 2.1 договору поставлений товар вважається власністю покупця за фактом поставки. Ризик випадкової загибелі та випадкового пошкодження товару несе покупець з моменту отримання ним згідно накладної. Продавець надає наступні документи: рахунок, накладну, податкову накладну (п.п. 2.2, 2.3 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до виконання всіх його умов, зазначених у договорі (п. 7.1 договору).

Як убачається з матеріалів справи, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснив поставку Комунальному підприємству "Дніпродзержинський спецкомбінат" товару на загальну суму 181 245,33 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 2204 від 22.04.2011 року на суму 4 113,28 грн., № 1105 від 11.05.2011 року на суму 2 452,50 грн., №1605 від 16.05.2011 року на суму 4 200,00 грн., № 1905 від 19.05.2011 року на суму 3 347,86 грн., № 2005 від 20.05.2011 року на суму 4 200,00 грн., № 3105 від 31.05.2011 року на суму 13797,50 грн., № 0806 від 08.06.2011 року на суму 3 000,00 грн., № 1406 від 14.06.2011 року на суму 6 190,50 грн., № 2406 від 24.06.2011 року на суму 4 200,00 грн., № 2506 від 25.06.2011 року на суму 3 600,00 грн., № 0507 від 05.07.2011 року на суму 4 200,00 грн., №1207 від 12.07.2011 року на суму 2 210,40 грн., № 1307 від 13.07.2011 року на суму 4 200,00 грн., № 1807 від 18.07.2011 року на суму 2 993,28 грн., № 2607 від 26.07.2011 року на суму 4200,00 грн., № 1008 від 10.08.2011 року на суму 6 300,00 грн., № 2308 від 23.08.2011 року на суму 6 300,00 грн., № 0209 від 02.09.2011 року на суму 6 300,00 грн., № 0509 від 05.09.2011 року на суму 7 714,56 грн., № 1409 від 14.09.2011 року на суму 3 150,00 грн., № 2209 від 22.09.2011 року на суму 4 200,00 грн., № 2309 від 23.09.2011 року на суму 1 017,00 грн., №0310 від 03.10.2011 року на суму 6 300,00 грн., № 0610 від 06.10.2011 року на суму 2 876,39 грн., № 0710 від 07.10.2011 року на суму 4 200,00 грн., № 2510 від 25.10.2011 року на суму 3150,00 грн., № 0811 від 08.11.2011 року на суму 2 340,00 грн., № 0911 від 09.11.2011 року на суму 4 915,07 грн., № 1511 від 15.11.2011 року на суму 16 776,00 грн., № 1611 від 16.11.2011 року на сумі 3 643,39 грн., № 2111 від 21.11.2011 року на суму 5 319,50 грн., № 2811 від 28.11.2011 року на суму 453,00 грн., № 0112 від 01.12.2011 року на суму 2 724,00 грн., №0612 від 06.12.2011 року на суму 5 250,00 грн., № 0912 від 09.12.2011 року на суму 3 149,10 грн., № 1212 від 12.12.2011 року на суму 5 250,00 грн., № 1512 від 15.12.2011 року на суму 396,00 грн., № 1912 від 19.12.2011 року на суму 1 608,00 грн., № 2112 від 21.12.2011 року на суму 7548,00 грн., № 3012 від 30.12.2011 року на суму 3 460,00 грн. (а.с. 13-30).

Товар отриманий представником Комунального підприємства "Дніпродзержинський спецкомбінат" на підставі довіреностей, копії яких надано до матеріалів справи.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна за товар зазначена продавцем у рахунку після узгодження кількості та асортименту з покупцем. Ціна може бути змінена тільки після узгодження сторонами.

Загальна сума договору складає 60 000,00 грн. з урахуванням ПДВ 20% (ПДВ - 10 000 грн.). Вид розрахунків - безготівковий (п.п. 3.2, 4.1 договору).

На оплату поставленого товару Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 виставлені Комунальному підприємству "Дніпродзержинський спецкомбінат" рахунки-фактури, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 69 - 80).

Комунальне підприємство "Дніпродзержинський спецкомбінат" здійснило часткову оплату поставленого товару у сумі 159 242,83 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 31 - 57).

У зв'язку з несвоєчасною оплатою поставленого товару позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. № 1 від 02.02.2012 року, за якою вимагав погасити заборгованість за поставлений товар у сумі 29 002,50 грн.

Указану претензію отримано відповідачем, про що свідчить відмітка про її отримання за вх. № 08 від 02.02.2012 року (а.с. 86 - 87).

Несвоєчасна оплата відповідачем поставленого товару, несплата ним заборгованості в сумі 22 002,50 грн. і є причиною виникнення спору.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Про зазначену правозастосовчу практику йдеться в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2012 року у справі № 5002-8/481-2011.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар згідно вищезазначених видаткових накладних у сумі 22 002,50 грн.

З огляду на вищевикладене строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Доказів оплати поставленого товару у повному обсязі за спірними видатковими накладними, сплати заборговності у сумі 22 002,50 грн. відповідач до суду не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 22 002,50 грн.

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за період із 16.02.2012 року по 15.01.2013 року у сумі 1 590,11 грн.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договором № 220401 від 22.04.2011 року не передбачене стягнення штрафних санкцій, а відтак, ним не встановлюється і їх розмір. Законодавство України не визначає розміру штрафних санкцій, який підлягає стягненню із суб'єкта господарських правовідносин за порушення ним спірного господарського зобов'язання. Тому, оскільки розмір штрафних санкцій за порушення відповідачем зобов'язання не встановлюється ані договором, ані актом законодавства, то і стягнути її неможливо, незважаючи на доведеність факту порушення відповідачем зобов'язання.

Доводи позивача щодо необхідності застосування частини 6 статті 231 Господарського кодексу України не приймаються судом до уваги, оскільки, як вбачається з її змісту, дана стаття встановлює спосіб визначення штрафних санкцій, а не їх розмір за порушення грошового зобов'язання.

За викладеного позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій за період з 16.02.2012 року по 15.01.2013 року у сумі 1 590,11 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення оплати поставленого товару позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 16.02.2012 року по 15.01.2013 року у сумі 633,30 грн.

Оскільки при здійсненні розрахунку 3% річних позивачем помилково не враховано, що 2012 рік містить 366 днів, позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 633,09 грн. згідно наступного розрахунку:

- за період з 16.02.2012 року по 19.03.2012 року у сумі 75,74 грн.;

- за період з 20.03.2012 року по 21.08.2012 року у сумі 292,24 грн.;

- за період з 22.08.2012 року по 15.01.2013 року у сумі 265,11 грн.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 22 635,59 грн. (22 002,50 грн. - основний борг + 633,09 грн. - 3% річних).

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо відсутності прострочення оплати поставленого товару з огляду на наступне.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Про зазначену правозастосовчу практику йдеться в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року у справі № 9/252-10.

Відповідно до частини 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з послугами адвоката у сумі 3 000,00 грн.

Відповідно до пункту 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року (з подальшими змінами та доповненнями) № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Як убачається з матеріалів справи, 07.12.2012 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_5 був укладений договір № 07/12/12 про надання правової допомоги адвоката та представництво. На виконання умов договору № 07/12/12 від 07.12.2012 року сторонами був укладений акт виконаних робіт від 07.12.2012 року на суму 3000,00 грн. про надання юридичних послуг з питань стягнення заборгованості з Комунального підприємства "Дніпродзержинський спецкомбінат" за договором № 220401 від 22.04.2011 року. Згідно квитанції серії АА № 000015 від 15.01.2013 року позивачем оплачені юридичні послуги адвокату ОСОБА_5 у сумі 3 000,00 грн. (а.с. 96).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з послугами адвоката, у сумі 3 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 607,56 грн. та витрати, пов'язані з послугами адвоката у сумі 3 000,00 грн.

З огляду на викладене, керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Дніпродзержинський спецкомбінат" (51918, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Петровського, буд. 69-А, ідентифікаційний код 03341753) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основний борг у сумі 22 002,50 грн., 3% річних у сумі 633,09 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3 000,00 грн., судовий збір у сумі 1607,56 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.03.2013 року.

Суддя І.І. Колісник