Рішення № 29665428, 29.01.2013, Приморський районний суд м. Одеси

29.01.2013

Провадження №2/522/2224/13

Справа № 1522/23837/12

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Івченко В.Б.,

при секретарі Січінава М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Альфа-Банк до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 03.12.2007 року між закритим акціонерним товариством Альфа-Банк та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №490052921 (далі - кредитний договір), згідно якого останньому був наданий кредит в сумі 31275,49 доларів США, строком до 03.12.2014 року зі сплатою 13 % річних на придбання транспортного засобу.

03.12.2007р. у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, між ОСОБА_2 та ЗАТ Альфа-Банк було укладено договір поруки № 490052921-П, за яким ОСОБА_2 зобов'язалася перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором.

Внаслідок зміни найменування на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» ЗАТ Альфа-Банк було перейменовано у ПАТ «Альфа-Банк», що не є реорганізацією або ліквідацією юридичної особи. ПАТ «Альфа-Банк» є правонаступником усіх прав і зобов'язань ЗАТ Альфа-Банк.

Позивач свої зобовязання за вказаним Кредитним договором виконав у повному обсязі.

Оскільки відповідачі ухиляються від виконання взятих на себе зобовязань, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ПАТ Альфа-Банк загальну суму заборгованості в розмірі 177001,28 грн., а також стягнути з відповідачів судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 1770,01 грн.

Представник ПАТ «Альфа-Банк», діючий за довіреністю від 09.10.2012р., надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що позовні вимоги підтримує та просив суд їх задовольнити в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачі у судове засідання не зявилися, про час, дату, місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки до суду не повідомили.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, повно і всебічно зясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства Альфа-Банк до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що ПАТ «Альфа-Банк» є юридичною особою, керується у своїй діяльності Статутом, має гербову та інші печатки.

У судовому засіданні встановлено, що 03.12.2007 року між закритим акціонерним товариством Альфа-Банк та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №490052921, згідно якого останньому був наданий кредит в сумі 31275,49 доларів США, строком до 03.12.2014 року зі сплатою 13 % річних на придбання транспортного засобу.

Відповідно до копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №306405, 19.08.2009 р. відбулася зміна найменування банку з закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», тобто Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» є правонаступником усіх прав та обовязків закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк», оскільки відповідно до ЦК України зміна найменування юридичної особи не є її реорганізацією або ліквідацією.

03.12.2007р. у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, між ОСОБА_2 та ЗАТ Альфа-Банк було укладено договір поруки № 490052921-П, за яким ОСОБА_2 зобов'язалася перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором.

Судом встановлено, що в порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ Альфа-Банк за кредитом згідно кредитного договору №490052921 від 03.12.2007 року станом на 03.09.2012 року складає: 77701,74 доларів США, а саме:

за кредитом 10711,96 доларів США,

по відсотках 4565,95 доларів США,

пеня 62423,83 доларів США.

В перерахунку на національну валюту за офіційним курсом НБУ станом на 03.09.2012 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №490052921 від 03.12.2007 року у розмірі 621070,06 гривень, а саме:

за кредитом 85620,70 гривень.,

по відсотках 36495,68 гривень,

пеня 498953,68 гривень.

Судом встановлено, що з огляду на принцип розумності та справедливості, ПАТ Альфа-Банк, користуючись своїми процесуальними правами, зменшив суму нарахованої неустойки до 11 %, у зв'язку з чим грошовою сумою коштів, яка підлягає сплаті у вигляді пені, є грошова сума коштів у розмірі 54884,90 грн., а не належна 498953,68 грн.

Відповідно до п.3 Кредитного договору відповідач зобовязувався належним чином виплачувати банку проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені договором платежі та виконувати інші обов'язки, що передбачені договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 533 ЦК передбачено, що грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті під час здійснення розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пункт 1 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає право банку здійснювати операції з валютними цінностями.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитор) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Позивач та відповідач, підписуючи кредитний договір, визначили, що кредитні кошти надаються в іноземній валюті.

Ст. 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. Разом з тим, вказана стаття Конституції України визначає правовий статус грошової одиниці України, але не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Суд вважає, що укладаючи кредитний договір, ОСОБА_1 усвідомлював та підтвердив, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Відтак, зазначення підпису у кредитному договорі свідчить про те, що ОСОБА_1 ознайомлений у письмовій формі з кредитними умовами, зокрема : цільове використання кредиту, загальні та особливі умови кредитування, форми забезпечення, строк та відсоткова ставка за кредитом, орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту тощо. Зміст умов кредитування відповідачу був зрозумілий.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

У разі порушення зобовязання відповідно до ст.611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що 13.09.2012 року ПАТ Альфа-Банк було направлено вимогу про досудове врегулювання спору ОСОБА_1, ОСОБА_2 з метою повідомлення про необхідність дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів за користування кредитом і нарахованих штрафних нарахувань у зв'язку з не виконанням відповідачами зобов'язань з виплати кредиту.

Суд вважає, що позивачем вчинено всі дії, згідно із законом та умовами Кредитного договору, для досудового врегулювання спірних правовідносин.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 3 ст. 554 ЦК України, особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, згідно зі ст. 554 ЦК України та договору поруки №490052921-П від 03.12.2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями за кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного рава у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства Альфа-Банк до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 99 Конституції України, ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 15,16, 524,526,533,549,554,610,1048,1050,1054 ЦК України, ст. ст.3,4,10,11,57,60, 88, 208,209,224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства Альфа-Банкдо ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ Альфа-Банк, ідентифікаційний код 23494714 суму загальної заборгованості в розмірі 177001,28 грн., яка складається із заборгованості: за кредитом: 85620,70 грн., по відсотках 36495,68, пеня 54884,90 грн. у солідарному порядку.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ Альфа-Банк, ідентифікаційний код 23494714 судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 1770,01 грн. у солідарному порядку.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя В.Б. Івченко