Постанова № 29665348, 22.02.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2013 року Справа № 803/184/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,

за участю представника відповідача Мельника С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Вестпрод" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 січня 2013 року № 0000012205,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємства "Вестпрод" (далі - ПП "Вестпрод", підприємство, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 січня 2013 року № 0000012205.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведено документальну виїзну перевірку ПП «Вестпрод» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) «Фінансова компанія «Фінанс-Інвест», Приватним підприємством (ПП) «Прем'єрпродукт-Львів», ПП «Агробудснаб-2» та ТзОВ «Фінансова компанія «Соларіс» за період 2010-2011 роки. За результатами розгляду заперечень на акт перевірки Луцькою ОДПІ проведено документальну виїзну перевірку ПП «Вестпрод» з питань, що становлять предмет заперечення. Перевіркою встановлено порушення підприємством цивільного законодавства в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; фінансово-господарські операції між ТзОВ «Фінансова компанія «Фінанс-Інвест», ПП «Агробудснаб-2» і ТзОВ «Фінансова компанія «Соларіс» мають ознаки нікчемності та є нікчемним в силу закону; також встановлено порушення Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, що призвели до заниження податку на додану вартість (ПДВ) по взаємовідносинах з вказаними контрагентами на загальну суму 44 204,00 грн.

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 03.01.2013 року № 0000012205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за з ПДВ на 61 505,50 грн. (44 204,00 грн. за основним платежем та 17 301,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Позивач вважає, що акт перевірки побудований на припущеннях відповідача про нікчемність правочинів ПП «Вестпрод» з його контрагентами. Висновки податкового органу зроблені не на основі первинних документів, зауваження до оформлення яких в акті перевірки відсутні. Господарські операції підтверджуються договорами, видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними, наданими для перевірки. Зазначені документи в силу норм податкового законодавства дозволяють формувати податковий кредит. При цьому чинним законодавством не передбачено обв'язку покупця здійснювати контроль за веденням господарської діяльності продавця.

Крім того, вказує, що форма та порядок заповнення товарно-транспортних накладних не передбачені. Безпідставними в акті є посилання на відсутність актів про приймання продукції, сертифікатів. Ці документи вимагаються у випадку спорів щодо якості та кількості товару. Водночас, факт відмови з боку посадових осіб ПП «Вестпрод» в наданні копій документів для перевірки в акті перевірки не зафіксований.

Стверджувати про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, з підстав відсутності умов для ведення господарської діяльності в останніх відповідач немає, оскільки такі підстави не передбачені чинним законодавством.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову позовні вимоги не визнав (а.с.232-236, том 1). В обґрунтування заперечення пояснив, що на підставі матеріалів, зібраних податковою міліцією, Ківерцівською міжрайонною державною податковою інспекцією (МДПІ) було встановлено, що ТзОВ "Фінансова компанія "Фінанс-Інвест" зареєстроване ОСОБА_2 (директор товариства) за винагороду. Довіреність на представництво інтересів фірми була видана на ОСОБА_3 Господарською діяльністю ОСОБА_2 не займався, лише підписував чекову книжку, за зняття готівки по якій отримував винагороду. Однак первинні бухгалтерські документи підписано за прізвищем ОСОБА_2, що свідчить про їх недостовірність. Податковою перевіркою цього підприємства встановлено відсутність об'єктів оподаткування.

Крім того, актом перевірки Державної податкової інспекції (ДПІ) в м. Чернівці з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ ПП «Агробудснаб-2» встановлено відсутність останнього за місцезнаходженням, а також відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності (управлінського, технічного персоналу, основних фондів, транспортних засобів тощо), ділової мети. Наведені в податковій звітності обсяги придбання та продажу є недійсними. Господарські операції не мали товарного характеру.

ПП «Вестпрод» під час перевірки не було надано жодних документів по взаємовідносинах із ТзОВ "Фінансова компанія «Соларіс». В свою чергу, актом невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Фінансова компанія «Соларіс» встановлено, що підприємством в декларації з ПДВ задекларовано операції з поставок, що реально не вчинялися; декларації з податку на прибуток за 2010 рік підприємством не подавалися.

Відображенню у податковій звітності підлягає лише та операція, яка фактично відбулася, а не та, зміст якої формально відображений у первинних документах. Ні позивач, ні його контрагенти не підтвердили факт вчинення господарських операцій, що відображенні в документах, які надав для перевірки позивач (по ПП «Соларіс» такі документи надані не були).

Оскільки перевірками податкових органів не встановлено факту передачі товару від ТзОВ "Фінансова компанія "Фінанс-Інвест", ПП «Агробудснаб-2», ТзОВ «Фінансова компанія «Соларіс» до ПП «Вестпрод», кошти перераховувались без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Позивачем занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 44 204,00 грн., що і слугувало підставою для прийняття Луцькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 03 січня 2013 року № 0000012205, яке є правомірним. В задоволенні позову з цих підстав відповідач просить відмовити.

У судове засідання представник позивача не прибув. Позивач у письмовому клопотанні просив судовий розгляд здійснювати за відсутності його представника та на підставі наявних доказів (а.с.213, том 1).

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнає з підстав, викладених у письмовому запереченні проти позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ПП «Вестпрод» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області 11 серпня 2006 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.27, том 1). Підприємство зареєстроване платником ПДВ з 07 вересня 2006 року згідно зі свідоцтвом серії НБ № 144528 (а.с.28, том 1).

Луцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Вестпрод» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інвест», ПП «Прем'єрпродукт-Львів», ПП «Агробудснаб-2» та ТзОВ «Фінансова компанія «Соларіс» за період з 2010 року по 2011 рік, про що складено акт від 26 листопада 2012 року № 6490/22-5/34524128 (а.с.60-82, том 1). Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, фінансово-господарські операції між ТзОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інвест», ПП «Агробудснаб-2» та ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» та ПП «Вестпрод», мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону. Також встановлено порушення пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6. пункту 7.2., підпункту 7.4.1. пункту 7.4., пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого ПП «Вестпрод» занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, по взаємовідносинах із зазначеними контрагентами на загальну суму 44 204,00 грн., в тому числі: за серпень 2010 року на 3 200,00 грн.; за листопад 2010 року на 16 002,00 грн., за липень 2011 року на 25 002,00 грн.

За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки від 26 листопада 2012 року № 6490/22-5/34524128 Луцькою ОДПІ на підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Вестпрод» з питань, що становлять предмет заперечення від 05 грудня 2012 року (а.с.84-92, том 1). За наслідками цієї перевірки складено акт від 25 грудня 2012 року № 7407/22-5/34524128 (а.с.10-25, том 1). Даним актом податковий орган підтвердив висновки, викладені в акті перевірки від 26 листопада 2012 року № 6490/22-5/34524128 (не знайшли підтвердження лише висновки про заниження податку на прибуток, однак ці обставини з огляду на предмет позову не підлягають перевірці судом).

На підставі акту перевірки від 25 грудня 2012 року № 7407/22-5/34524128 Луцькою ОДПІ прийняті податкове повідомлення-рішення від 03 січня 2013 року № 0000012205 (а.с.26, том 1), яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 61 505,50 грн., в тому числі за основним платежем - 44 204,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 301,50 грн. відповідно до розрахунку (а.с.197, том 1).

Враховуючи те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті Луцькою ОДПІ як суб'єктом владних повноважень, то при вирішенні даного спору вони перевірялись судом на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку суду, Луцька ОДПІ, заперечуючи проти адміністративного позову, довела правомірність податкового повідомлення-рішення від 03 січня 2013 року №0000012205, винесеного у зв'язку із порушенням позивачем податкового законодавства, з огляду на таке.

Статтею 83 ПК України визначено, що підставами для висновків під час проведення перевірок є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Судом встановлено, що у податковій декларації з ПДВ за серпень 2010 року позивач до складу податкового кредиту включив суму ПДВ за виданою ТзОВ «Фінансова компанія «Соларіс» податковою накладною від 30 серпня 2010 року № 30.08 на суму 19 198,20 грн., в тому числі ПДВ 3299,70 грн. (а.с.98-101, 111, 116, том 1). У податковій декларації з ПДВ за листопад 2010 року позивачем у складі податкового кредиту відображено ПДВ у сумі 16 001,66 грн. за податковими накладними, виписаними ПП «Агробудснаб-2», від 13 листопада 2010 року № 44 на загальну суму 37 250,00 грн. (ПДВ 6 208,33 грн.), від 15 листопада 20101 року № 58 на загальну суму 14 760,00 грн. (ПДВ 2 460,00 грн.), від 16 листопада 2010 року № 60 на загальну суму 44 000,00 грн. (ПДВ 7 333,33 грн.) - а.с.125-128, 134, 138, том 1. Також у липні 2011 року позивач сформував податковий кредит у сумі 25 002,00 грн. за рахунок податкової накладної від 04 липня 2011 року № 7, виписаної ТзОВ «Фінансова компанія «Фінанс-Інвест» на загальну суму 150 014,82 грн., з них ПДВ 25 002,47 грн. (а.с.154-156, 169, 190, том 1).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що був чинний до 01 січня 2011 року, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону підставою для відповідальності платника податку є саме непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника. За загальним правилом несплата податку на додану вартість постачальниками товару (підрядниками при надані робіт, послуг) по ланцюгу сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у бюджетному відшкодуванні зазначеного податку покупцю (замовнику), який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену разом із ціною товару (робіт, послуг). Проте у разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій (фіктивність робіт, послуг) визначення податкового кредиту є безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) доказів сплати постачальникам вартості товарів.

Аналогічні правила застосовуються з 01 січня 2011 року. Пунктом 198.1 -198.3 статті 198 ПК України визначено право на віднесення сум податку до податкового кредиту, яке виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом наведених правових норм необхідною умовою для включення ПДВ до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). При цьому, правові наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Відтак наявність податкової накладної, виданої платником податку на вимогу покупця при умові заповнення усіх обов'язкових реквізитів, є необхідною, але не безумовною підставою для відображення ПДВ у складі податкового кредиту за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Згідно з нормами статей 44 та 61 ПК України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Зважаючи на те, що відповідач заперечує настання реальних наслідків за договорами поставок ТзОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інвест», ПП «Агробудснаб-2» та ТзОВ «Фінансова компанія «Соларіс» та недотримання умов формування податкового кредиту, а позивач вказує на те, що мав право віднести до складу податкового кредиту ПДВ у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей, тому перевірці судом підлягають фактичні дані щодо реального здійснення операцій, зокрема, поставки товару їх учасниками з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення таких операцій, транспортних засобів, управлінського та технічного персоналу тощо, та набуття податкової вигоди (у вигляді зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за рахунок податкового кредиту).

Судом встановлено, що для перевірки позивач надав договір купівлі-продажу від 01 червня 2011 року № 15, укладеного між ним та ТзОВ «Фінансова компанія «Фінанс-інвест», договір переведення боргу з додатками від 20 липня 2011 року № 20/07, договір переведення поставки від 01 червня 2011 року № 1, податкову накладну від 07 червня 2011 року № 1, видаткову накладну від 07 червня 2011 року № РН-0000022, реєстр банківських виписок (а.с.62, том 1).

З договору купівлі-продажу від 01 червня 2011 року № 15 слідує, що ТзОВ «Фінансова компанія «Фінанс-Інвест» зобов'язується поставити для ПП «Вестпрод» товар, а останній прийняти його та оплатити вартість відповідно до накладних. Товар поставляється транспортом та за рахунок покупця (а.с.29, том 1).

З податкової накладної від 07 червня 2011 року № 7 вбачається, що номенклатуру товару складають ящики картонні (4 545 штук) та ящики м'ясо-молочні (13 340 штук) загальною вартістю 150 014,82 грн. (ПДВ 25 002,47 грн.); також на товар виписано видаткову накладну від 07 червня 2011 року № РН-0000022 (а.с.39-41, том 1).

Оплата за товар позивачем постачальнику не здійснювалася; відповідно до протоколу зарахування зустрічних однорідних грошових вимог № 1 та № 2 від 20 та 21 липня 2011 року (а.с.35-36) за першим погашено вимоги на 72 900,00 грн., а за другим - 70 100,00 грн. Таким чином, залишок боргу перед ТзОВ «Фінансова компанія «Фінанс-Інвест» має становити 7 014,82 грн. 20 червня 2011 року укладено договір № 20/07 з додатком № 1 від 21 липня 2011 року переведення боргу, за умовами якого ПП «Вестпрод» зобов'язувалося сплатити вартість товарів у сумі 72 900,00 грн. та 70 100,00 грн. (143 000,00 грн.) замість ТзОВ «Фінансова компанія «Фінанс-Інвест» новому кредитору - ПП «Росімпекс» (а.с.30-31, том 1). Як вбачається з акта перевірки від 26 листопада 2010 року № 6490/22-5/34524128, платіжними дорученнями від 16 вересня 2011 року № 2035 позивач перерахував кошти у сумі 72 900,00 грн. на користь ПП «Росімпекс», а 20, 26, 30 вересня, 03, 05, 11 жовтня 2011 року ще 60 600,00 грн. - по 10 100,00 грн. за кожним платежем, та 13 жовтня 2011 року - 9 500,00 грн. (а.с.62, том 1).

Для перевірки податковим органом фінансово-господарських операцій з ПП «Агробудснаб-2» позивач надав договір купівлі-продажу від 01 листопада 2011 року № 01.11-10, податкові накладні, видаткові накладні, реєстр банківських виписок (а.с.64, том 1).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 01 листопада 2010 року № 01.11-10 ПП «Агробудснаб-2» зобов'язувалося поставити ПП «Вестпрод» товар (зі складу постачальника транспортом покупця). На товар виписано податкову та податкові накладні від 13 листопада 2010 року № 44 на загальну суму 37 250,00 грн. (ПДВ 6 208,33 грн.), від 15 листопада 2010 року № 58 на суму 14 760,00 грн. (ПДВ 2 460,00 грн.), від 16 листопада 2010 року № 60 на суму 44 000,00 грн. (ПДВ 7 333,33 грн.) з номенклатурою стретч-плівка харчова і палетна, піддони для молочної продукції (а.с.43, 45, 46, 48-50, том 1). Документів, що підтверджують оплату товару під час перевірки не надано.

Актами від 30 червня 201 року списано товар - ящик картонний та ящик м'ясо-молочний на суму 87 002,42 грн.; 24 грудня 2010 року - стретч-плівку (палетну і харчову) на суму 36 675,00 грн., 14 березня 2011 року - піддони молочні на суму 43 333,34 грн. (а.с.52-54, том 1).

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі товарів, сертифікати (паспорти) якості під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, за результатами якої складено акт від 26 листопада 2012 року № 6490/22-5/34524128 не надані (а.с.61, 62, 64-65, 69-72, том 1). Позивач не заперечує, що акти приймання-передачі товарів, сертифікати (паспорти) якості не складалися через відсутність необхідності. Товарно-транспортні накладні надані разом із письмовими запереченнями на акт перевірки і вони досліджувалися Луцькою ОДПІ під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Вестпрод» з питань, що становлять предмет заперечення (акт від 25 грудня 2012 року № 7407/22-5/34524128 - а.с.124, том 1).

Разом з тим, вказані вище документи не можуть вважатися первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статтею 1 якого визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Наявні в матеріалах справи документи не підтверджують факт передачі товару від продавця до покупця з огляду на встановлені податковими органами обставини.

Так з акту перевірки Ківерцівської МДПІ від 23 лютого 2012 року № 148/2301/33919120 «Про результати документальної невиїзної перевірки «ТзОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інвест» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01 червня 2010 року по 31 липня 2011 року» (а.с.198-209, том 1), вбачається, що підприємство не надало документів для перевірки на письмовий запит податкового органу. За інформацією, отриманою від Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», Луцького відділення екзаменаційно-реєстраційної роботи Управління Міністерства внутрішніх справ України, об'єкти нерухомого майна, транспортні засоби за ТзОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інвест» не зареєстровані. Протягом 2010-2011 року на підприємстві працювала одна особа (директор ОСОБА_2.).

ОСОБА_2 при опитуванні працівниками податкової міліції Луцької ОДПІ пояснив, що став директором ТзОВ "Фінансова компанія "Фінанс-Інвест" на пропозицію громадянина ОСОБА_3 за винагороду; за винагороду підписував фактично лише чекову книжку для зняття готівки в банківських установах, господарською діяльністю не займався. На представництво товариства видана довіреність на термін з 10 червня 2010 року по 31 рудня 2013 року на ім'я ОСОБА_3 Останній у поясненнях (а.с.212-214, том 1) вказав, що підписував податкову звітність та бухгалтерські документи; на підприємстві наявні дві печатки (основна та з позначкою № 1 для видаткових накладних).

Разом з тим, надані позивачем документи підписані від імені ОСОБА_2, який, як зазначено вище, заперечив факт підписання будь-яких документів бухгалтерського обліку (крім чекової книжки).

Крім того, згідно з товарно-транспортною накладною від 07 червня 2011 року № 005352 ящики в кількості 17 885 штук перевозилися ПП «Вестпрод» автомобілем НОМЕР_2 за одним разом, що ставить під сумнів фізичну можливість транспортування такої кількості товару. Акт на списання - внутрішній документ, складений позивачем, не свідчить про передачу товару від продавця ТзОВ «Фінансова компанія «Фінанс-Інвест» (с. Клепачів Ківерцівського району Волинської області) до покупця ПП «Вестпролд» (м. Луцьк).

Тобто, можливість виконання поставки не підтверджено з огляду на асортимент, кількість товару, наявність складських та інших приміщень, трудового персоналу в ТзОВ "Фінансова компанія "Фінанс-Інвест".

Таким чином, слід прийти до висновку, що господарські відносини носили безтоварний характер.

Також актом перевірки ДПІ в м. Чернівці від 04 квітня 2011 року № 855/23-2/37369079 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Агробудснаб-2» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ за період з 01 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року» (а.с.2-17, том 2) встановлено відсутність у ПП «Агробудснаб-2» необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності.

Так загальна чисельність працюючих на підприємстві становить 1 особа (з 26 жовтня 2010 року) - директор ОСОБА_4 У періоді, що перевірявся, відкритих рахунків у банках ПП «Агробудснаб-2» не було. Декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік не подавалися. Подано декларацію з ПДВ за грудень 2010 року з податковим кредитом 2 395 764,00 грн. та з податковим зобов'язанням 2 521 858,00 грн. (перший податковий період, оскільки підприємство зареєстроване платником ПДВ з 08 листопада 2010 року).

З отриманих 15 січня 2011 року працівниками податкової міліції ДПІ у м. Чернівці пояснень встановлено, що ОСОБА_4 перебуває в слідчому ізоляторі. 21 жовтня 2010 року ним видано довіреність на ім'я ОСОБА_5 щодо реєстрації ПП «Агробудснаб-2».

Складські приміщення та можливості для зберігання товару в ПП «Агробудснаб-2» відсутні. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товару від продавця ПП «Агробудснаб-2» до покупців з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень тощо.

Як уже зазначалося, ПП «Агробудснаб-2» видано ПП «Вестпрод» на поставлений товар (стретч плівка харчова і палетна, піддони для молочної продукції) податкові та видаткові накладні в листопаді 2010 року на загальну суму 96 010,00 грн., в тому числі ПДВ 16 001,66 грн. Згідно з товарно-транспортними накладними від 16 листопада 2010 року № 3556, від 15 листопада 2010 року № 3553 та від 13 листопад 2010 року № 3536 товар був перевезений ПП «Вестпрод» автомобілем НОМЕР_2 на адресу позивача. Проте з огляду на встановлені податковими перевірками умовами, ці документи не можуть підтвердити факт реальної поставки.

Позивачем не надано ані податковому органу під час проведення перевірки, ані суду доказів, які б підтверджували реалізацію такого товару, а надано лише акти списання від 24 грудня 2010 року № СпТ-000068, від 30 червня 2011 року № СпТ-000095 та від 14 березня 2011 року №СпТ-000053. Також не надано доказів, які б підтверджували здійснення оплати за товар.

З урахуванням наведеного суд погоджується з доводами Луцької ОДПІ про те, що позивач не набув права на формування даних податкового обліку на підставі формально виписаних податкових накладних. Валові витрати за операціями з ТзОВ "Фінансова компанія "Фінанс-Інвест" , ПП «Агробудснаб-2», ТзОВ «Фінансова-компанія «Соларіс» не формував (а.с.92-94, том 1).

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. За правилами пунктів 44.5, 44.6 статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Позивач не заперечує факт відсутності первинних документів за господарськими операціями з поставки йому товару ТзОВ «Фінансова-компанія «Соларіс». В той же час позивач не надав доказів повідомлення податкового органу у встановленому порядку про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів (такий порядок діяв і до набрання чинності ПК України).

Таким чином, в силу підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит за липень 2010 року у сумі 3 200,00 грн. по взаємовідносинах із ТзОВ «Фінансова компанія «Соларіс» не підтверджено податковою накладною, а тому правильними є висновки Лууької ОДПІ, що завищення податкового кредиту призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на 3 200,00 грн.

Крім того, суд зауважує, що актом від 03 березня 2011 року № 726/2301/36685006 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Фінансова компанія «Соларіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28 вересня 2009 року по 31 грудня 2010 року», проведеною ДПІ у м. Вінниця (а.с.221-229, том 1) також не підтверджено можливість здійснення господарської діяльності цим підприємством через відсутність основних фондів, трудових ресурсів, основних засобів (на праві власності чи орендованих). Посадові особи ТзОВ «Фінансова компанія «Соларіс» за місцезнаходженням підприємства відсутні. На підприємстві під час виїмки документів були відсутні первинні документи, бухгалтерські регістри аналітичного та синтетичного обліку, оборотно-сальдові відомості руху товарів, а тому задекларовані показники податкової звітності не підтверджені у встановленому порядку.

Наведене також свідчить, що факт поставки не підтверджено ні з боку постачальника (ТзОВ «Фінансова компанія «Соларіс»), ні з боку покупця (ПП «Вестпрод»).

Суд звертає увагу, що відсутність судового рішення про визнання недійсним правочину не може розглядатися як перешкода для донарахування податкового зобов'язання платнику податків у тому разі, якщо ним не дотримано вимог податкового законодавства. Посилання податкового органу на нікчемність правочину не є необхідною передумовою для розгляду господарських операцій платників податку як таких, що вчинені з порушенням вимог податкового законодавства, якщо тільки відповідні товари (роботи, послуги) платником у постачальників (підрядників) реально не придбавалися.

З огляду на це, наявність належно оформлених документів у позивача, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість", ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є у спірному випадку підставою для врахування їх при визначенні податкового зобов'язання позивачем, оскільки під час судового розгляду справи доведено, що відомості у таких документах щодо господарських операцій не відповідають дійсності.

На думку суду, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що поставка товару (ящиків м'ясо-молочних та картонних, стретч плівки палетної, піддонів для молочної продукції) від ТзОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інвест», ПП «Агробудснаб-2» та ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс» відбулася і використання придбаного товару в господарські діяльності. В свою чергу, податковими перевірками встановлено, що у контрагентів позивача були відсутні необхідні умови для здійснення відповідних поставок, а тому факти реального здійснення задокументованих господарських операцій не знайшли підтвердження.

Отже, наведені вище обставини свідчать про встановлення під час перевірки порушень податкового законодавства з боку позивача - не дотримання умов формування податкового кредиту з ПДВ у серпні 2010 року у сумі 3200,00 грн., у листопаді 2010 року у сумі 16 002,00 грн., у липні 2011 року у сумі 25 002,00 грн.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язання зі сплати податку. Разом з тим, такі доводи позивача до встановлених обставин не мають відношення, оскільки Луцькою ОДПІ встановлено порушення податкового законодавства саме ПП «Вестпрод», а тому щодо нього і донараховано грошові зобов'язання у вигляді основного платежу з ПДВ та штрафних санкцій.

Таким чином, з наведених вище підстав суд вважає, що Луцька ОДПІ довела правомірність податкового повідомлення-рішення від 03 січня 2013 року № 0000012205, в зв'язку з чим позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 71, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Вестпрод» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 січня 2013 року № 0000012205 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 27 лютого 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В. Каленюк