Ухвала суду № 29663808, 28.02.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2012 р.справа № 2а-7956/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Трахт К.О.

за участю представників:

позивача: - Кокін А. Ж. (дов. від 16.11.11)

відповідача: - Ілляшенко В. В. (дов. від 10.01.12 № 125/10/10-16)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року

у справі № 2а-7956/09/0870

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоекспорт-2»

до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області

про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.07.10 № 0000262300/0, № 0000272300/0, від 21.09.10 № 0000262300/1, № 0000272300/1,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоекспорт-2»звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Василівському районі Запорізької області № 0000262300/0 від 14.07.10, № 0000272300/0 від 14.07.10, № 0000262300/1 від 21.09.10 та № 00000272300/1 від 21.09.10.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків відповідача про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1135381 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 898360 грн. через те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "ТК Ольвія" щодо продажу паливно-мастильних матеріалів на адресу ПП ЗАТ "ЗЖРК" на загальну суму податкового зобов'язання 3402758 грн. не підтверджуються за наслідками встановлення нікчемних угод, податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3402758 грн. та валовий доход в сумі 11756667 грн. позивачем задекларовані безпідставно. Фактично правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків та мали реальний характер.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.11.2010 позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (т.5 а.с.175), в якій, посилаючись на те, що суд першої інстанції не надав юридичної оцінки всім наданим доказам, зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що ТОВ "ТК Ольвія" не мала можливості поставити на адресу позивача паливно-мастильні матеріали за відсутності виробничих та технічних можливостей.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Енергоекспорт-2" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ТОВ "ТК "Ольвія" за період з 01.03.2008 по 31.12.2009, за результатами якої складений акт перевірки від 05.07.2010 №124/23/30486896 -т.1 а.с.10.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п. 4.1 ст. 4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" по операціях з придбання товарів у підприємства ТОВ "ТК "Ольвія", в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у загальній сумі 898360 грн., в т.ч. за вересень 2008 року -70737 грн., жовтень 2008 року -104465 грн., листопад 2008 року - 72185 грн., грудень 2008 року -59597 грн., січень 2009 року - 110115 грн., лютий 2009 року -58484 грн., березень 2009 року - 76880 грн., квітень 2009 року -129454 грн., травень 2009 року -85354 грн., червень 2009 року -131092 грн.

В порушення ст.3, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством завищено валові витрати по операціях з придбання паливно-мастильних матеріалів у підприємства ТОВ "ТК "Ольвія", внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 1286870 грн., у т.ч. за 3 квартал 2008 року у сумі -93194 грн., 2008 рік у сумі -390122 грн., 1 квартал 2009 року у сумі -308389 грн., півріччя 2009 року у сумі -742285 грн., 3 квартал 2009 року -743771 грн., 2009 рік в сумі -745259 грн.

Як зазначено в акті перевірки, господарські операції між позивачем та ТОВ "ТК "Ольвія" за період з 01.06.2008 по 31.12.2009 щодо продажу паливно-мастильних матеріалів на адресу ПІІ ЗАТ «ЗЗРК»на загальну суму податкового зобов'язання 3402758,00 грн. не підтверджуються за наслідками встановлення нікчемних угод № 1 від 041.09.2008, № 20 від 01.04.2009 між позивачем та ТОВ "ТК "Ольвія".

Згідно ст.203, п.п.1, 2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України встановлено нікчемний правочин № 1 від 01.06.02008, № 20 від 01.04.2009 між позивачем та ТОВ "ТК "Ольвія" та № 20/680 від 29.12.2008 між позивачем та ПІІ ЗАТ «ЗЗРК».

До такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що в результаті проведеної ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя перевірки ТОВ "ТК "Ольвія" не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у липні-грудні 2009 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ "ТК "Ольвія" та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 ЦК України є нікчемними.

Виходячи з наведеного, відповідачем зазначено, що у ТОВ "ТК "Ольвія" з операцій з підприємствами-постачальниками відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість в розумінні ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", відсутнє право на формування валових витрат в розумінні ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Крім того, операції ТОВ "ТК "Ольвія" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

В ході перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ "ТК Ольвія" до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ "ТК Ольвія" підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ "ТК Ольвія" та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення -рішення від 14.07.2010:

№0000262300/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1347540 грн., в т.ч. 898360,00 грн. -основний платіж, 449180,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції;

№0000272300/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1703071,50 грн., в т.ч. 1135381,00 грн. -основний платіж, 567690,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Означені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За результатами розгляду первинної скарги скарга позивача залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення -без змін. ДПІ у Василівському районі Запорізької області винесені податкові повідомлення - рішення №0000262300/1 від 21.09.2010 та №0000272300/1 від 21.09.2010.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акта перевірки відповідача від 05.07.2010 базуються лише на акті ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 28.05.2010 № 80/23-02/35628392 щодо документальної перевірки ТОВ "ТК "Ольвія". За результатами цього акта ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя не приймала будь-яких податкових повідомлень-рішень щодо донарахування податкових зобов'язань.

Щодо господарських операцій, які відбувалися між позивачем та ТОВ "ТК Ольвія" в рамках договорів поставки №20/680 від 29.12.2008, №1 від 01.09.2008 та договору комісії №20 від 01.04.2009, судом першої інстанції встановлено, що спірні правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Так, на виконання умов договору поставки №1 від 01.09.2008 ТОВ "ТК Ольвія" (постачальник) поставило позивачу обумовлений обсяг паливно-мастильних матеріалів, а позивач оплатив цей товар. На виконання умов договору поставки №20/680 від 29.12.2008 позивач (постачальник) поставив ЗАТ "ЗЗРК" обумовлений обсяг паливно-мастильних матеріалів, а ЗАТ "ЗЗРК" його оплатив. На виконання договору комісії №20 від 01.04.2009 між позивачем (комісіонер) та ТОВ "ТК Ольвія" (комітент) позивачем реалізовано обумовлену кількість мазуту, про що свідчать первинні документи, які відображені в акті перевірки.

Відповідачем не заперечується той факт, що позивачем для підтвердження взаємовідносин з контрагентом -постачальником ТОВ "ТК Ольвія" були надані всі необхідні первинні документи (сторінка 5 акту перевірки від 05.07.2010 -т. 1 а.с.14), проте, як доказ виконання угод ці документи не були прийняті, оскільки відповідачем надана перевага висновкам акту ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 28.05.2010.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу щодо порушення позивачем Законів України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при відображенні в податковому обліку господарських операцій з ТОВ "ТК Ольвія".

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору поставки нафтопродуктів від 01.09.2008 № 1 постачальником ТОВ "ТК Ольвія" в періоді, що перевірявся (вересень 2008 року -грудень 2009 року) на адресу позивача поставлено нафтопродукти (мазут, бензин та дизельне паливо) на загальну суму 19498141,92 грн., в т.ч. ПДВ -3249693,69 грн. що підтверджено видатковими накладними, виписаними ТОВ "ТК Ольвія" податковими накладними.

Транспортування мазуту здійснювалось автомобільним та залізничним транспортом, що підтверджено товарно-транспортними накладними, дорожніми відомостями; транспортування дизпалива - залізничним транспортом, що підтверджено дорожніми відомостями; транспортування бензину та дизпалива на заправні станції позивача -транспортними засобами позивача згідно подорожніх листів, копії яких містяться в матеріалах справи.

Отриманий товар оприбуткований позивачем та використаний в його господарській діяльності шляхом реалізації покупцям, в тому числі ПІІ ЗАТ "ЗЗРК" та кінцевому споживачу через мережу АЗС.

На підставі означених вище первинних документів позивачем у податковому обліку витрати з придбання нафтопродуктів включені до складу валових витрат, податок на додану вартість у складі вартості нафтопродуктів - включений до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "ТК Ольвія".

Вказані обставини відображені в акті перевірки, реальність господарських операцій з поставки нафтопродуктів податковим органом не спростована.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу, яка визначає правові наслідки недійсності правочину, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до пп.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За правилами п.11.2 ст.1 цього ж Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону).

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно абз.1 п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 цього Порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, матеріальні цінності, придбані позивачем у ТОВ "ТК Ольвія", призначалися для використання позивачем у власній господарській діяльності.

На момент укладення та реалізації договору поставки від 01.09.2008 № 1 ТОВ "ТК Ольвія" мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Відповідно до ч.4 ст.91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Таким чином, оскільки на момент здійснення господарських операцій з придбання нафтопродуктів постачальник - ТОВ "ТК Ольвія" цивільної дієздатності та статусу платника податку на додану вартість позбавлений не був, валові витрати та податковий кредит у спірні періоди сформований позивачем на підставі належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, отриманих від особи, яка на момент їх видачі була належним чином зареєстрована платником податку на додану вартість.

Законодавством з питань оподаткування не визначено, що раніше складені платником податку відповідно до закону податкові накладні вважаються такими, що втратили юридичну силу чи є недостовірними внаслідок анулювання реєстрації такої особи як платника податку на додану вартість після видачі таких податкових накладних.

З огляду на викладене, на момент відображення операції з придбання нафтопродуктів у ТОВ позивач діяв у повній відповідності з нормами діючого податкового законодавства.

Факт виконання договору поставки нафтопродуктів (настання реальних правових наслідків, обумовлених вказаним договором) підтверджений наявними в матеріалах справи зазначеними вище документами, виходячи з змісту яких вбачається, що вони в повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до первинних документів, є такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Зазначення в акті перевірки про відсутність будь якої інформації щодо наявності у ТОВ "ТК Ольвія" складських приміщень і транспортних засобів, устаткування, необхідних для виконання договору поставки нафтопродуктів, в даному випадку не впливають на реальність здійснених позивачем господарських операцій в межах укладеного ним договору від 01.09.2008 № 1.

Вказаний вище договір не містить ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фактична реалізація мети, з якою укладений договір поставки від 01.09.2008 № 1 з ТОВ "ТК Ольвія", настання правових наслідків, обумовлених цим договором, підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки відповідача про безпідставне завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціях з придбання товару у ТОВ "ТК Ольвія" є неправомірними.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.11.2010 у справі № 2а-7956/09/0870 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко