Рішення № 29663535, 26.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р.Справа № 5023/1346/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

розглянувши справу

за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" м. Київ до Харківського обласного КП "Дирекція розвитку інфраструктури території", м. Харків про та зустрічну позовну заяву до про стягнення 16 074 492,03грн. Харківського обласного КП "Дирекція розвитку інфраструктури території", м. Харків ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" м. Київ визнання договору розірваним за участю представників сторін:

позивача - Жорова Л.М., дов. № 260/10 від 14.12.12р.;

відповідача - Закаблуков А.С., дов. № 218 від 08.01.13р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" м. Київ звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 12 473 219,97грн., пеню в сумі 962 533,44 грн., збитки від інфляції в сумі 1 865 135,83грн., 3% річних в сумі 773 602,79грн., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у відзиві на позов (вх. № 3737 від 31.01.13р.) просив відмовити позивачу у стягненні пені у розмірі 962 533,44грн., застосувавши строк позовної давності до цих вимог, зменшити суму інфляційних збитків на суму 1 278 894,51грн. до суми 586 241,32грн., зменшити суму 3% річних на суму 332 774,25грн. до суми 440 828,54грн., відстрочити виконання рішення суду строком на один рік з моменту винесення рішення судом по даній справі.

Однак вподальшому, відповідач надав до суду уточнення до відзиву, поданого 31.01.13р., в якому проти суми основного боргу не заперечує. Проти нарахування збитків інфляції в розмірі 1 865 135,83грн. заперечує, посилаючись на те, що позивач безпідставно завищив суму інфляційних на 422 455,75грн., оскільки у розрахунку, при визначенні остаточної суми збитків від інфляції, позивачем не було розраховано інфляційні з урахуванням періоду дефляції (зміцнення) національної валюти.

Також, представник відповідача просить відмовити позивачу в стягненні пені в розмірі 962 533,44грн., збитків від інфляції в розмірі 1 442 680,08грн. та 3% річних в розмірі 773 602,79грн., посилаючись на їх списання відповідно до ст.2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", та звернувся до суду з клопотанням, в якому просить відстрочити виконання рішення суду в частині стягнення суми основного боргу строком на один рік з моменту винесення рішення судом по даній справі.

Окрім того, представник відповідача звернувся до суду з заявою, в якій просить зупинити провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею іншої справи № 922/660/13-г, посилаючись на те, що предметом розгляду цієї справи є реструктуризація суми основного боргу за договором № 06/10-1482БО-31 по справі № 5023/1346/12.

Розглянувши дане клопотання суд вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Суд зазначає, що у даному випадку по справі № 5023/1346/12 має місце спір про право, встановлення факту наявності або відсутності у відповідача заборгованості перед позивачем, тоді як предметом розгляду у справі № 922/660/13г є можливість реструктуризації цієї заборгованості, що по суті є лише наданням відповідачу можливості відстрочити або розстрочити виконання зобов'язання за договором № 06/10-1482БО-31 по справі № 5023/1346/12.

Окрім того, відповідач взагалі не довів, що саме заборгованість, яка є предметом позову у даній справі є предметом договору реструктуризації у справі № 922/660/13г.

Враховуючи те, що відповідач не довів суду пов'язаність справи № 5023/1346/12 зі справою № 922/660/13-г та неможливість її розгляду до прийняття рішення по справі № 922/660/13-г, суд дійшов висновку, що заява про зупинення провадження у справі є необґрунтованою, безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

Окрім того, відповідач 10.04.12 р. звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просить суд визнати договір № 06/09-1482БО-31 на постачання природного газу для надання послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23.09.09р. розірваним, та покласти на ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" понесені витрати зі сплати судового збору. Однак, 31.01.13р. звернувся до суду із заявою (вх. № 3738), в якій відмовляється від зустрічного позову та просить провадження за даним позовом припинити.

Враховуючи те, що позивач за зустрічним позовом, відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, вправі до прийняття рішення по суті спору відмовитись від позову, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, дана відмова Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" приймається судом, у зв'язку з чим провадження у справі за зустрічним позовом підлягає припиненню на підставі п.4 ст.80 ГПК України

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

23.09.09р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач у справі) та Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території" (відповідач у справі) було укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 06/09-1482БО-31 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу природний газ, за наявності його обсягів, а відповідач прийняти та оплатити за поставлений природний газ в обсязі, зазначеному в ст.2 цього договору.

Відповідно до вимог п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем грошовими коштами в наступному порядку:

- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30(31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином, передавши відповідачу протягом жовтня-грудня 2009р., січня-травня 2010р. природний газ на загальну суму 31 428 331,77грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, наявними в матеріалах справи, підписаними представниками обох сторін.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача за отриманий природний газ грошові кошти в сумі 18 955 111,80 грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 12 473 219,97грн., яка до теперішнього часу є несплаченою.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявність заборгованості в розмірі 12 473 219,97грн. підтверджується наявними доказами у справі, та визнана відповідачем в повному обсязі.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 12 473 219,97грн. за отриманий природний газ, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував відповідачу за період з груденя 2009р. по січень 2012р. збитки від інфляції в розмірі 1 865 135,83грн.

Надаючи правову оцінку в цій частині позовних вимог, суд, перевіривши правомірність нарахування збитків від інфляції за вказаний вище період, дійшов висновку, що позивачем невірно зроблено нарахування інфляційних втрат виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тобто метою такого майнового захисту є компенсація втрат за увесь період користування чужими грошовими коштами, оскільки саме такий період прямо передбачений нормами ст. 625 ЦК України.

Отже, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Таким чином, наданий позивачем розрахунок інфляційних не враховує дефляційні процеси, що мали місце в квітні, травні, червні, липні 2010 року, а також в липні та серпні 2011 року, а вірна сума збитків від інфляції за заявлений позивачем період складає 1 442 680,08грн.

Окрім збитків від інфляції, позивач також нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 773 602,79грн. за період з 11.11.09р. по 06.03.12р., а також, відповідно до п.7.2 договору за несвоєчасну оплату спожитого природного газу пеню в розмірі 962 533,44грн. за період з 06.09.11р. по 06.03.12р.

Дослідивши матеріали справи, надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції, 3% річних та пені не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2.2 ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", підлягає списанню, зокрема, заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.97р. по 01.01.11р., і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Списання заборгованості відповідно до п. 2.5 ст. 2 зазначеного Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.11р. № 894 затверджено Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію. Згідно п.6 зазначеного Порядку, кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника, як голова комісії, та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.11р. "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" було створено комісію з питань списання заборгованості.

30.03.12р. та 28.05.12р. за результатами засідання комісії з питань списання заборгованості Харківського обласного КП "Дирекція розвитку інфраструктури території", м. Харків перед Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" складено протоколи № 3 та № 4, відповідно до яких прийнято рішення про списання кредиторської заборгованості за договором № 06/09-1482БО-31 від 23.09.09р., а саме: пені у сумі 962 533,44грн., інфляційних нарахувань на загальну суму 1 442 680,08грн. та 3 % річних на загальну суму 773 602,79грн. Дані протоколи затверджено 30.03.12р. та 28.05.12р., а отже заборгованість є списаною 30.03.12р. та 28.05.12р.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно статті 605 Цивільного кодексу України зокрема, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, збитків від інфляції та 3% річних слід відмовити.

Доводи позивача про те, що згідно п. 7 постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.11р. "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" заборгованість з штрафних та фінансових санкцій, що є предметом позову у даній справі, повинна визначатися у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання та може бути списана лише на підставі цих договорів, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.11р. "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" заборгованість зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 % річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий газ, спожитий ними у період з 01.01.97р. по 01.01.11р., щодо стягнення яких розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.

Таким чином, пунктом 7 вищевказаної постанови встановлено не порядок списання заборгованості (на що уповноважує Кабінет Міністрів України Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", зокрема п. 2.5 ст. 2), а спосіб визначення розміру заборгованості зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій на підставі договорів про поставку природного газу. Доводи скаржника про обов'язковість укладення договору про списання заборгованості у зв'язку з прямою вказівкою закону є неспроможними, оскільки законом такої вказівки не передбачено, а постановою Кабінету Міністрів України встановлено лише визначення заборгованості у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України (таким договором є договір на поставку газу).

Дана правова позиція також узгоджується з позицією Вищого господарського суду з аналогічної справи, що викладена у постанові від 13.12.2012р. по справі № 5020-676/2011.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку що позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції в сумі 1 865 135,83грн., 3% річних в сумі 773 602,79грн. та пені у розмірі 962 533,44грн. не підлягають задоволенню.

Що стосується зробленої відповідачем заяви про застосування позовної давності та наслідків її спливу до позовних вимог в частині стягнення пені, то вона не підлягає задоволенню, оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Розглянувши клопотання відповідача щодо надання відстрочки виконання рішення суду строком на один рік, суд дійшов висновку про його часткове задоволення з наступних підстав.

Як зазначає відповідач складна економічна ситуація виникла не з вини підприємства, а в зв'язку з збитковістю послуг, що надає підприємство, а саме з послуг теплопостачання, водопостачання та водовідведення, великою різницею між собівартістю теплової енергії та тарифами для населення у 2010, 2011, 2012 роках, що в свою чергу є причиною затримки розрахунку за газ.

Як зазначає відповідач, однією з причин неповного розрахунку з позивачем було невирішення на державному рівні питання відшкодування різниці між тарифами та собівартістю на теплову енергію для населення.

Відповідно до ч. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Враховуючи питання про відстрочку виконання рішення суду, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При вирішенні заяви про відстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.121 ГПК України її задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду.

В даному випадку посилання відповідача на тяжкий фінансовий стан, обумовлений несвоєчасним відшкодуванням державою різниці між тарифами та собівартістю теплової енергії, що виробляється відповідачем та споживається населенням є винятковою обставиною в розумінні ст.121 ГПК України, за наявності якої можливе надання відстрочки виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду на 6 місяців.

Відповідно до ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.11, 509, 526, 530, 598, 605, 610, 612, 625 ЦК України, 173, 174 ГК України, ст.ст.1, 2, 3, 4,12, 33, 43, 44, 49, п.4 ст.80, ст.ст.82-85, ст.121 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.

Стягнути з Харківського обласного Комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території", код ЄДРПОУ 03361721 (61022, м. Харків, Держпром, під'їзд 3, 5 поверх, р/р 260023011273 Перша Харківська філія АКБ "Базис", МФО 351599) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", код ЄДРПОУ 31301827 (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк" м. Київ, МФО 300465) 12 473 219,97грн. основного боргу, 49 956,53грн. судового збору.

Відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців до 26.08.13р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині первісного позову відмовити.

Провадження у справі за зустрічним позовом Харківського обласного Комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання договору розірваним припинити.

Повне рішення складено 27.02.2013 р.

Суддя Лавренюк Т.А.