Постанова № 29663493, 20.02.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний судП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2013 р. справа №2а-14559/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г.,

при секретарі судового засідання Бондаренко Ю.В.,

за участі сторін:

представника позивача - Савіна О.С.,

представника відповідача - Номировської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0000461521 від 18.12.2012 року. Посилаючись на факти викладені у позовній заяві, позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов, в обґрунтуванні якого зазначив, що відповідач неправомірно нарахував штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на додану вартість в розмірі 1029687,84 грн. за період з 30 січня 2008 року по 30 липня 2012 року з огляду на те, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2010 року по справі 2в-3274/08/2070 позивачу надано розстрочку з плати заборгованості по ПДВ, також Позивач зазначив, що сплата ПДВ відбувалася на підставі договору №3/21 про організацію взаєморозрахунку який був укладений на виконання постанови Кабінету Міністрів України №517 від 11 червня 2012 року. Окрім того позивач посилався на те, що при розрахунку штрафних санкцій відповідач вийшов за межі строків передбачених п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову та просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач, Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби (надалі відповідач) заперечував проти задоволення позову, з підстав викладених в письмових запереченнях, які приєднані до матеріалів справи.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що за висновками податкової перевірки було встановлено, що заборгованість позивача з ПДВ в розмірі 5825380,26 грн., яка виникла за період з 30 січня 2008 року по 30 липня 2012 року була сплачена позивачем лише 29 вересня 2012 року, а отже за весь цей час на неї відповідно до

п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України підлягають нарахуванню штрафні санкції в розмірі 20 відсотків не погашеної суми податкового боргу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство (код ЄДРПОУ 24673063) (далі позивач), зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.04.1997 року за №14741200000000230 та знаходиться на податковому обліку в Ізюмській об'єднаній державній податковій інспекції Харківської області Державної податкової служби з 07.05.1997 року.

11 грудня 2012 року Ізюмською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби була проведена камеральна перевірка Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства з питання своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

За наслідками перевірки було складено акт перевірки №919/1520/24673063 від 11.12.2012 року, згідно висновків якого було встановлено з боку позивача порушення п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно сплачено податок на додану вартість за період з 30 січня 2008 року по 30 липня 2012 року.

На підставі зазначеного висновку, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000461521 від 18.12.2012 року про нарахування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість на суму 1029687,84 грн..

Перевіривши оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Як вбачається з акту перевірки №919/1520/24673063 від 11.12.2012 року та підтверджується матеріалами справи, позивачем подавалися узгоджені податкові декларації з податку на додану вартість за період з 30 січня 2008 року по 30 липня 2012 року відповідно до яких загальна сума податку на додану вартість складала 5825380,26 грн.

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларацiя, розрахунок (далi - податкова декларацiя) - документ, що подається платником податкiв (у тому числi вiдокремленим пiдроздiлом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановленi законом, на пiдставi якого здiйснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свiдчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платникiв податкiв - фiзичних осiб, суми утриманого та/або сплаченого податку .

Згідно приписів п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податкiв зобов'язаний самостiйно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданiй ним податковiй декларацiї, протягом 10 календарних днiв, що настають за останнiм днем вiдповiдного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларацiї, крiм випадкiв, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні, підтверджується матеріалами справи, та не заперечується відповідачем, відповідно до платіжного доручення №21 від 27.09.2012 року, сплата заборгованості з ПДВ в розмірі 5286294,20 грн. здійснено позивачем 27 вересня 2012 року (а.с.24).

Відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разi якщо платник податкiв не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внескiв з податку на прибуток пiдприємств протягом строкiв, визначених цим Кодексом, такий платник податкiв притягується до вiдповiдальностi у виглядi штрафу у таких розмiрах:

- при затримцi до 30 календарних днiв включно, наступних за останнiм днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмiрi 10 вiдсоткiв від погашеної суми податкового боргу;

- при затримцi бiльше 30 календарних днiв, наступних за останнiм днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмiрi 20 вiдсоткiв погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, судом встановлено - у зв'язку з тим, що позивач затримав сплату заборгованості по ПДВ більш ніж на 30 днів - йому були нараховані штрафні санкції в розмірі 20 відсотків від суми заборгованості, а саме сума вищезазначеної штрафної санкції становить 1029687,84 грн.

Однак, суд не може погодитись з висновками відповідача з наступних підстав.

Згідно п.14.1.156. ст.156 Податкового кодексу України податкове зобов'язання це сума коштiв, яку платник податкiв, у тому числi податковий агент, повинен сплатити до вiдповiдного бюджету як податок або збiр на пiдставi, в порядку та строки, визначенi податковим законодавством (у тому числi сума коштiв, визначена платником податкiв у податковому векселi та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.14.1.265 ст.265 Податкового кодексу України штрафна санкцiя (фiнансова санкцiя, штраф) це плата у виглядi фiксованої суми та/або вiдсоткiв, що справляється з платника податкiв у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та iншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючi органи, а також штрафнi санкцiї за порушення у сферi зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

Системний аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що сума штрафних санкцій за приписами Податкового кодексу України є складовою податкового зобов'язання. А відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений ст.102 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крiм випадкiв, визначених пунктом 102.2 цiєї статтi, має право самостiйно визначити суму грошових зобов'язань платника податкiв у випадках, визначених цим Кодексом, не пiзнiше закiнчення 1095 дня, що настає за останнiм днем граничного строку подання податкової декларацiї та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларацiя була надана пiзнiше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податкiв вважається вiльним вiд такого грошового зобов'язання, а спiр стосовно такої декларацiї та/або податкового повiдомлення не пiдлягає розгляду в адмiнiстративному або судовому порядку.

Таким чином, суд зазначає, що податкова перевірка позивача проводилась 11.12.2012 року, з врахуванням положень ст.102 Податкового кодексу України, штрафні санкції за несвоєчасну сплату ПДВ повинні бути нараховані за період 1095 днів тобто з 11 грудня 2009 року по 11 грудня 2012 року.

Відповідно до цього, штрафні санкції за період з 30.01.2008 року по 11.12.2009 року не підлягають нарахуванню, оскільки, вони знаходяться поза межами граничного строку сплати грошових зобов'язань передбаченого п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу №0000461521 від 18.12.2012 року, в частині скасування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість в період з 30.01.2008 року по 11.12.2009 року в розмірі 287742,80 грн. підлягають задоволенню як правомірні, обґрунтовані та законні.

Відповідно до вищевикладеного, судом встановлено, що вимоги позивача про скасування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ПДВ за період з 11.12.2009 року по 11.12.2012 року не підлягають задоволенню відповідно до наступного.

Відповідно до ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку i строки, визначенi цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним i першочерговим стосовно iнших неподаткових обов'язкiв платника податкiв, крiм випадкiв, передбачених законом.

Виконання податкового обов'язку може здiйснюватися платником податкiв самостiйно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Вiдповiдальнiсть за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податкiв, крiм випадкiв, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно приписів п.14.1.156 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштiв, яку платник податкiв, у тому числi податковий агент, повинен сплатити до вiдповiдного бюджету як податок або збiр на пiдставi, в порядку та строки, визначенi податковим законодавством (у тому числi сума коштiв, визначена платником податкiв у податковому векселi та не сплачена в установлений законом строк).

Таким чином діючим законодавством передбачений прямий обов'язок платника податку належним чином та у строк сплачувати свої податкові зобов'язання.

У той же час Податковий кодекс України та інше законодавство не містить будь-яких посилань на можливість відстрочки від сплати податкових зобов'язань у зв'язку з укладанням цивільних угод.

Окрім того для даного виду правовідносин пріоритетними є норми податкового законодавства України.

Таким чином суд вважає, що у задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення - рішення №0000461521 від 18.12.2012 року про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість за період з 11.12.2009 року по 11.12.2012 року на загальну суму 741945,04 грн. слід відмовити.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне звернути увагу на приписи ч.4 ст.70 КАС України, яким зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до статті 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду та надати всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач приймаючи податкове повідомлення-рішення від 18.12.2012 року № 0000461521 за платежем з податку на додану вартість в частині суми у розмірі 741945,04 грн., діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач дійшов невірного висновку щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 18.12.2012 року №0000461521 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 287742,80 грн., у зв'язку з невірним тлумаченням податкового законодавства.

Згідно ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0000461521 від 18.12.2012 року в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 287742.80 грн. (двісті вісімдесят сім тисяч сімсот сорок дві гривні вісімдесят копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства (64303, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Калініна 11, п/р 26004060384996 в ПАТ КБ "ПриватБанк", м. Харків, МФО 351533, код ЄДРПОУ 24673063) судовий збір у розмірі 1073.00 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 27 лютого 2013 року.

Суддя Котеньов О.Г.