Рішення № 29662662, 20.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/170/2013 20.02.13

За позовом Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів

соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства холдингової

компанії "Київміськбуд"

до Київського обласного військового комісаріату

про стягнення 6650 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Скляр І.М. за довіреністю.

від відповідача : не з'явився

У судовому засіданні 20.02.12 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "ЕКОС" Акціонерного товариства Холдингової компанії "Київміськбуд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського обласного військового комісаріату про стягнення 6650 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання п. 3.1 Договору № 94/1 «Про компенсаційні витрати на утримання житлового фонду дочірнього підприємства "ЕКОС" холдингової компанії «Київміськбуд», внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 6 650 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2013 порушено провадження у справі № 910/170/2013, розгляд справи було призначено на 21.01.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2013 та 04.02.2013 розгляд справи відкладався на 04.02.2013 та 20.02.2013 відповідно у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

В судовому засіданні 20.02.2013 представник позивача підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в жодне судове засідання явку представника не забезпечив, вимоги ухвал суду не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначені в позовній заяві та є юридичною адресою, а саме: 04053, м.Київ, вул. Артема, 59, які були отримані відповідачем, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, наявні в матеріалах справи.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року"(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Суд вважає, що факт повідомлення відповідач про час та місце проведення судового засідання доведений.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідачів суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для вирішення

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/170/2013.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Дочірнім підприємством "Екос" холдингової компанії "Київміськбуд"(Наймодавець) та Київського обласного військового комісаріату (Наймач) укладено Договір № 94/1 від 03.01.2012. про компенсаційні витрати на утримання житлового фонду Дочірнього підприємства "Екос" холдингової компанії "Київміськбуд" на 2012 рік (далі - Договори), відповідно до умов якого (п. 1.1) Наймодавець надає житлові приміщення, що знаходяться на його балансі та утриманні для тимчасового проживання військовослужбовців Наймача та членів їх сімей, а Наймач використовує житлове приміщення за прямим призначенням та компенсує Наймодавцеві витрати на їх утримання, за умовами Договору.

У відповідності до п. 2.2 Договору передбачено, що Наймодавець утримує житлофонд, що знаходиться на його балансі на праві повного господарського відання, та забезпечує належні умови для проживання військовослужбовців Наймача та членів їх сімей відповідно до діючих норм і "Положення про гуртожитки"

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що Наймодавець щомісячно, але не пізніше 10 числа наступного місяця, на підставі письмових повідомлень Наймача робить перерахунки компенсаційних витрат на отримання житлового фонду на звільнених військовослужбовців, про що письмово інформує Наймача. А також у відповідності до умов договору Наймодавець щомісячно, але не пізніше 10 числа наступного місяця виставляє рахунки Наймачу на оплату за проживання військовослужбовців (п. 2.4 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору, сторонами погоджено, що Наймач щомісячно, але не пізніше 10 числа поточного місяця сплачує Наймодавцю собівартість 1 ліжко-місця у гуртожитках, та собівартість одного кв. м загальної площі в будинках для малосімейних, що фактично зайняті військовослужбовцями та членами їх сімей.

При звільненні військовослужбовця, якому надане житлове приміщення згідно з цим Договором, Наймач зобов'язаний в письмовій формі в тижневий термін повідомити про це Наймодавця з метою проведення спільних заходів по відселенню і виключення даного військовослужбовця та членів його сім'ї з розрахунків за даним Договором (п. 3.5 договору).

Одержувати рахунок в Наймодавця є обов'язком Наймача. Не своєчасне отримання Наймачем рахунків у Наймодавця не звільняє його від зобов'язання своєчасно сплати.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем в порушення вимог п. 3.1 Договорів не в повному обсязі виконані взяті на себе зобов'язання, в зв'язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем становить 6 650 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті зобов'язань, викладених у п. 3.1 Договорів в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед Дочірнім підприємством по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" становила 6 650 грн.

З матеріалів справи вбачається, що від відповідача за період з січня 2012 по жовтень 2012 оплата по договору не надходила, що підтверджується поданими банківською виписками.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а також те, що відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "Екос"Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Київського обласного військового комісаріату (04053, м. Київ, вул. Артема, 59, код ЄДРПОУ 07910662) на користь Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" (01021, м. Київ, вул. Мечникова, 20, код ЄДРПОУ 23739162) 6 650 (шість тисяч шістсот п'ятдесят) грн. - заборгованості, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано.

Суддя Ю.В. Цюкало

Повне рішення складено 22.02.2013