Постанова № 29661070, 26.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2013 року № 2а-16720/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міара Компані» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними дій.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Міара Компані» (надалі по тексту також - Позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС (надалі по тексту також - Відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Міара Компані» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.12.2011.-31.01.2012р.;

- визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС по оформленню результатів зустрічної звірки ТОВ «Міара Компані» у формі Акт від 12.09.12р. №3685/22-9/37192413 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2011. -31.01.2012р.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що зустрічна звірка проведена не у спосіб не передбачений діючим законодавством, з порушенням вимог п. 73.5 ст. 75 Податкового кодексу України зі складанням за результатом проведених дій акту невстановленої форми, що містить в собі висновки, які суперечать цілям та завданням проведення звірок, оскільки останні, за змістом положень Податкового Кодексу України, не є перевірками.

У судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його безпідставності на необґрунтованості.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд з підстав, визначених ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що Відповідачем було вчинено дії по проведенню зустрічної звірки щодо наявності господарських відносин у ТОВ «Міара Компані».

В результаті проведених заходів складено акт 12.09.2012 № 3685/22-9/37192413 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Міара Компані», код за ЄДРПОУ 37192413, щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за грудень 2011, січень 2012 року.

Відповідно до п. 73.5. ст. 73 Податкового кодексу України (надалі також - ПКУ) з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 27.12.2010 року «Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» (надалі - Постанова), зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

У разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Із системного аналізу вищезгаданих норм чинного законодавства України, вбачається, що у разі відсутності в податкового органу інформації, яка необхідна для проведення зустрічної звірки, орган державної податкової служби повинен надіслати або вручити представнику суб'єкта господарювання офіційний запит про надання інформації та її документального підтвердження, і у разі отримання від суб'єкта господарювання необхідної інформації орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку, за результатами якої повинна складатися довідка, яка має бути вручена (надіслана) суб'єкту господарювання.

Таким чином, обов'язковою умовою проведення зустрічної звірки є направлення податковим органом платнику податків запиту про подання інформації та її документального підтвердження.

Відповідачем в ході судового розгляду справи не надано жодних доказів скерування на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міара Компані» запиту про витребування інформації, що свідчить про не виконання суб'єктом владних повноважень ст. п. 73.5. ст. 73 ПКУ.

При цьому податковий орган у Акті зазначає, що фактичне місцезнаходження підприємства та його посадових осіб не встановлено. Відповідач зазначає, що за адресою: м. Київ, вул. Бастіонна, д.15, кв.6 підприємство не знаходиться, згідно бази даних «АІС ОР» підприємство має стан - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Водночас, приписами Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків не передбачено звільнення податкового органу від виконання обов'язку з надіслання запиту з підстав наявності у податкового органу інформації щодо відсутності платника податків за податковою адресою.

Відповідно до положень п. 2.1 Наказу ДПА України № 236 від 22.04.2011 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок», для проведення зустрічних звірок відбираються суб'єкти господарювання (контрагенти платника податків), щодо яких виникла необхідність у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків, в тому числі відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

При цьому, в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Міара Компані» не зазначені суб'єкти господарювання (контрагенти платника податків) щодо яких виникла необхідність у зіставленні даних.

Відповідно до п. 2.2 Наказу № 236, необхідність проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання визначається посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби (далі - органи ДПС) за результатами проведеного аналізу даних та встановлених розбіжностей в податкових деклараціях, автоматизованих інформаційних системах органів державної податкової служби України (АІС ДПА України, Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, Єдиний реєстр податкових накладних тощо), а також аналізу податкової інформації та документів, отриманих із внутрішніх (у т. ч. від підрозділів податкової міліції тощо) або зовнішніх джерел (у т. ч. від платників податків), які свідчать (можуть свідчити) про порушення такими платниками податків податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.

Так, правового обґрунтування необхідності проведення зустрічної звірки в акті взагалі не зазначено, що свідчить про невідповідність дій податкового органу нормам чинного законодавства.

Водночас, Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок не передбачено складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки, яким по суті є акт №3685/22-9/37192413 від 12.09.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки Міара Компані».

Крім того, в акті №3685/22-9/37192413 від 12.09.2012р. міститься висновок Відповідача про те, що діяльність Позивача підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, відсутність реального створення правових наслідків, які обумовлюються правочинами, відсутність у ТОВ «Міара Компані» об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за період 01.12.2011 року по 31.01.2012 року, які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України суд прийшов до висновку про те, що такі доводи Відповідача не містять правового обґрунтування та зроблені з перевищенням наданих законом повноважень щодо проведення зустрічних звірок, з огляду про наступне.

Податковим органом не враховано приписів ст. 204 Цивільного кодексу України щодо презумпції правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 234 ЦКУ, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Також, відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається зі змісту акту №3685/22-9/37192413 від 12.09.2012р., Відповідачем не наведено жодних доказів, які стали підставами для висновків під час проведення звірки та які б підтверджували його доводи щодо відсутності у ТОВ «Міара Компані» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, які стали підставою вважати укладені ним правочини фіктивними.

Імперативні приписи чинного податкового законодавства свідчать про те, що актом про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між: ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Одночасно суд звертає увагу на те, що оскільки Відповідачем не досліджувались первинна документація Позивача щодо господарських правовідносин за період з 01.12.11р. по 31.01.12р., то встановлення факту неможливості реального вчинення Позивачем господарських операцій, відображене у акті є необґрунтованим та протиправним.

Таким чином, не зважаючи на те, що Акт від 12.09.12р. №3685/22-9/37192413 містить найменування «про неможливість проведення зустрічної звірки», однак фактично інспекцією звірка була проведена, що підтверджується змістом самого акту, де викладені висновки податкового органу щодо обставин господарської діяльності Позивача.

Чинне податкове законодавство України не надає податковому органу повноважень по здійсненню в рамках проведення зустрічних звірок контролю за додержанням податкового законодавства. Зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, відповідно до п.73.5 ст. 73 ПК України та, відповідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України «Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби». В той час, як функція податкового щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, викладені в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки від 12.09.12р. №3685/22-9/37192413 висновки податкового органу про порушення платником податків вимог ст. 185 ПК України та ст.228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із меж заявленного позову, системного аналізу норм чинного законодавтсва України, суд прийшов до висновку про обгрунтованіть позовних вимог, позаяк Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності вчинення ним дій щодо проведення зустрічної звірки. В той же час, Позивачем доведено факт порушення Відповідачем положень чинного податкового законодавства України, зокрема, норм, що регламентують порядок проведення зустрічних звірок суб'єктів підприємницької діяльності.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України: 2) повинен діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватись встановленої законом процедури форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 128, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС по проведенню зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Міара Компані» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.12.2011.- 31.01.2012р.

У решті позовних вимог відмовити.

Зобов'язати управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 16 грн. 95 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міара Компані» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур