Постанова № 29659516, 21.02.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.13 Справа № 5015/4076/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Дубник О.П. Матущака О.І.

При секретарі судового засідання: Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі -ТзОВ) «Шувар» за № 11-278 від 21.12.2012 року;

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2012 року;

у справі № 5015/4076/12;

за позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» м.Львів;

до відповідача: ТзОВ «Шувар», м. Львів;

про стягнення 1 110,58 грн.

за участю представників:

від позивача: Олійник Л.В. - довіреність № 33 від 10.10.2012 року;

від відповідача: Рудницький О.І. - довіреність б/н від 30.08.2012 року.

ВСТАНОВИВ:

Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до ТзОВ «Шувар» про стягнення 180011,45 грн. основного боргу та 1110,58 грн. - 3% річних.

23.10.2012 року позивачем було подано до суду заяву про зменшення позовних вимог. У зв'язку з проплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 180 011,45 грн. в повному розмірі та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 1 110,58 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.12.2012 року у справі № 5015/4076/12 (суддя Синчук М.М.) позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» задоволено. Суд виніс рішення, яким стягнув з ТзОВ «Шувар» на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 1 110,58 грн. - 3% річних, 3 601,00 грн. судового збору. Також рішенням суду стягнуто з ТзОВ «Шувар» в доход Державного бюджету 21,44 грн. судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням ТзОВ «Шувар» подало апеляційну скаргу № 11-278 від 21.12.2012 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2012 року і припинити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що враховуючи те, що в п. 6.3. договору не міститься положення щодо оплати вартості приєднаного теплового навантаження та строки (терміни) такої оплати відсутні, а позивач жодних вимог про сплату вартості приєднаного теплового навантаження на адресу відповідача не надсилав, тому у позивача не настало право вимоги до відповідача щодо сплати вартості приєднаного теплового навантаження в сумі 168 444,7 грн.

Позивачем не було подано відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2002 року між ТзОВ «Шувар» (споживач) та Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (енергопостачальна організація) було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №3682/А (надалі -договір). Відповідно до умов договору енергопостачальна організація зобов'язалась постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач - отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно п. 2.1. договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води для опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону, для гарячого водопостачання -протягом року відповідно до графіка, затвердженого органами місцевої влади.

Відповідно до п. 6.3. договору споживач зобов'язався до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачувати енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Позивач при зверненні до суду першої інстанції стверджує, що відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті теплової енергії належним чином не виконував. Всупереч вимогам чинного законодавства та умов договору, відповідач допустив заборгованість перед позивачем за період з 01.03.2012 р. по 31.07.2012 р. у розмірі 180 011,45 грн.

Пізніше, позивачем було подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку з проплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 180 011,45 грн. у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного:

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Сторони в договорі погодили, що споживач зобов'язаний до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачувати енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Факт надання позивачем відповідачу послуг теплової енергії в період з березня по серпень 2012 року на суму 180 011,45 грн. не заперечується останнім. При тому, як вже вище було зазначено, відповідач після звернення позивача до суду проплатив суму основного боргу в розмірі 180 011,45 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прстроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем зобов'язання за договором щодо оплати послуг не були виконані належним чином, відтак позовні вимоги про стягнення 1110,28 грн. 3% річних (за період березень 2012 року по липень 2012 року) є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Безпідставними є твердження апелянта про те, що, оскільки в п. 6.3. договору від 01.12.2002 року відсутні положення щодо оплати вартості приєднаного теплового навантаження та строки (терміни) такої оплати, тому у позивача не настало право вимоги до відповідача щодо сплати вартості приєднаного теплового навантаження в сумі 168 444,7 грн.

Згідно ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу

Приєднане теплове навантаження споживача - це навантаження, яке відповідає сумі максимальних теплових потоків на опалення, вентиляцію, кондиціювання, на технічні потреби та середньо-годинних теплових потоків гарячого водопостачання, визначене проектом.

Згідно договору сторони погодили, що енергопостачальна організація зобов'язалась постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач - отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води для опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону, для гарячого водопостачання -протягом року відповідно до графіка, затвердженого органами місцевої влади.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2012 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в Господарський суд Львівської області.

Постанова підписана «22» лютого 2013 року

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Дубник О.П.

суддя Матущак О.І.