Постанова № 29658961, 27.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

27 лютого 2013 року Справа №2а-13502/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

судді: Пісоцької О.В.,

за участю секретаря

судового засідання Тимчук М.Д.,

розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна»доІнспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області провизнання неправомірною та скасування постанови,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» (далі - ТОВ «ДЦ Україна», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області (далі - Інспекція, відповідач), в якому просить визнати неправомірною та скасувати постанову про накладення штрафних санкцій від 14 вересня 2012 року №0021.

В обґрунтування позову зазначено те, що оскаржувана постанова винесена відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства, порушує права позивача, а тому підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник ТОВ «ДЦ Україна» наголошував на порушенні Інспекцією порядку проведення перевірки. Звертав увагу суду на невідповідність висновків перевіряючих осіб дійсності та приписам чинного законодавства. Просив врахувати та наполягав на тому, що під час видання спірної постанови Інспекцією наявні посилання на «додаток №2» до акту перевірки, тоді як такий додаток взагалі не надавався працівникам позивача. Зауважував на тому, що необізнаність представника Інспекції стосовно змісту «додатку №2» до акту перевірки та неможливість його надання під час проведення першого судового засідання, і надання вказаного документу у другому - вказує лише на відсутність такого додатку до акту перевірки і створення його вже під час розгляду справи. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Інспекція стосовно задоволення заявленого позову ТОВ «ДЦ Україна» заперечує, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

У судових засіданнях представник відповідача вказував на те, що посадові особи Інспекції під час проведення перевірки позивача та видання оскаржуваної постанови діяли в межах повноважень та у спосіб, що визначенні чинним законодавством. Просив суд врахувати, що ТОВ «ДЦ Україна» всі рішення Інспекцій оскаржує, проте це вказує лише на небажання останнього сплачувати визначені штрафні санкції. Посилався на невірне тлумачення позивачем ряду нормативних актів та на відсутність у Інспекції обов'язку повідомляти про внесення змін до секторального плану ринкового нагляду, а тому підстави для проведення перевірки позивача є законними. Просив суд врахувати, що «додаток №2» до акту перевірки просто на деякий час загубився, проте спірна постанова приймалась з урахуванням зазначеного документу. Зауважував на тому, що позивачем не доведено неотримання вказаного «додатку №2», а тому відповідні посилання ТОВ «ДЦ Україна» врахуванню не підлягають.

Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 27 лютого 2013 року о 08год. 56хв. у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови про задоволення позову у повному обсязі.

Дослідивши наявні у справі докази, врахувавши пояснення повноважних представників сторін, судом встановлено наступне.

З пояснень представників сторін встановлено, 30 серпня 2012 року відповідачем на підставі направлення №0021 від 29 серпня 2012 року на проведення перевірки, виданого згідно з наказом від 20 червня 2012 року №110, а також на підставі плану роботи на ІІІ квартал 2012 року проведено перевірку характеристик продукції - мийних засобів магазину «Watsons» №10 ТОВ «ДЦ Україна», за результатом якої Інспекцією встановлено порушення пункту 17 Технічного регламенту мийних засобів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 року №717, та складено акт перевірки характеристик продукції від 31 вересня 2012 року №0021 (далі - акт №0021). При цьому, зазначено, що детальний опис виявленого порушення міститься в додатку №2 до акту перевірки.

Водночас, представником позивача перелік мийних засобів, що перевірялись відповідачем, не підтверджено, а стосовно додатку №2 зазначено, що останній з актом перевірки не надавався.

На підставі викладених в акті перевірки висновків відповідачем прийнято постанову від 14 вересня 2012 року №5-44 (далі - постанова №5-44) про накладення штрафних санкцій за порушення вимог пункту 1 частини 3 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» у розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 4250грн.

В матеріалах справи наявні письмове пояснення щодо застосування національного знаку відповідності та інформація до проекту рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 31 серпня 2012 року №0021 (з додатком №1), які відповідачем одержані, відповідно, 07 вересня 2012 року та 14 вересня 2012 року, що підтверджується записами на вказаних документах. Представником відповідача зазначено про неврахування під час видання постанови №5-44 інформації, що містилась в отриманих документах, оскільки це не є обов'язком Інспекції.

Також з матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що національний знак відповідності наявний на товаросупровідній документації до мийних засобів, які ймовірно могли досліджуватись під час перевірки.

Водночас, головними спеціалістами Інспекції під час проведення перевірки не фіксувались виявлені порушення шляхом здійснення фото фіксації, а тому, враховуючи заперечення представника позивача щодо продукції, яка досліджувалась відповідачем, встановити, які мийні засоби перевірялись, не можливо.

Не погоджуючись зі спірною постановою, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення щодо їх задоволення, оцінивши, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору в межах заявлених вимог, суд дійшов наступних висновків.

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлюються Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02 грудня 2010 року №2735-VI (з урахуванням відповідних змін на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон України №2735-VI).

Відповідно до статті 1 Закону України №2735-VI державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Згідно з пунктами 4, 6, 11 частини 1 статті 11 Закону України №2735-VI, з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності: проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування); приймають у випадках та порядку, визначених цим Законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснюють контроль стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень; вживають у порядку, визначеному цим та іншими законами України, заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог цього Закону та встановлених вимог.

Частиною 2 статті 11 Закону України №2735-VI передбачено, що у разі, якщо органи ринкового нагляду здійснюють повноваження, встановлені цим Законом та Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», також через свої територіальні органи, розподіл повноважень між органами ринкового нагляду та їх територіальними органами визначається законодавством.

У підпункті 4.1 Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09 листопада 2011 року №206, Інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів (крім Держспоживінспекції в Автономній Республіці Крим), рекламу в цій сфері та державний ринковий нагляд.

Отже, саме Інспекція як територіальний орган ринкового нагляду має повноваження, визначені статтею 11 Закону України №2735-VI.

У статті 20 Закону України №2735-VI передбачено, що ринковий нагляд здійснюється відповідно до секторальних планів ринкового нагляду, які щорічно затверджуються органами ринкового нагляду відповідно до сфер їх відповідальності. Секторальні плани ринкового нагляду затверджуються відповідними органами ринкового нагляду не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Секторальні плани ринкового нагляду та зміни до них не пізніше трьох робочих днів з дня їх затвердження оприлюднюються шляхом опублікування у друкованому засобі масової інформації відповідного органу ринкового нагляду (у разі його відсутності - у друкованому засобі масової інформації, визначеному цим органом) та шляхом розміщення на офіційному веб-сайті відповідного органу ринкового нагляду, а в разі потреби - також в інший спосіб. Порядок розроблення та перегляду секторальних планів ринкового нагляду, моніторингу та звітування про їх виконання визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, на виконання вимог частини 12 статті 20 Закону України №2735-VI Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2011 року №1410 затверджено Порядок розроблення та перегляду секторальних планів ринкового нагляду, моніторингу та звітування про їх виконання, який визначає механізм розроблення та перегляду секторальних планів ринкового нагляду (далі - секторальні плани), моніторингу та звітування про їх виконання. Вказаний Порядок набрав чинності 23 лютого 2012 року.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України №2735-VI заходами ринкового нагляду є: 1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування); 2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: а) обмеження надання продукції на ринку; б) заборону надання продукції на ринку; в) вилучення продукції з обігу; г) відкликання продукції; 3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; 4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.

Приписи частин 3-5 статті 23 Закону України №2735-VI визначають, що органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції. Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції. Під час таких перевірок перевіряються характеристики лише того виду продукції, що є предметом перевірки. Перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та посвідчень (направлень) на проведення перевірки, що видаються та оформляються відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази та посвідчення (направлення) видаються і оформляються невідкладно.

Частиною 6 статті 23 Закону України №2735-VI закріплено, що перевірка характеристик продукції може бути невиїзною (за місцезнаходженням органу ринкового нагляду) або виїзною. У разі потреби органи ринкового нагляду для перевірки характеристик продукції можуть поєднувати невиїзні та виїзні перевірки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону №2735- VI органи ринкового нагляду проводять перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів планові - згідно із секторальними планами ринкового нагляду, під час якої на початковому етапі перевірки об'єктами перевірки є: а) наявність на продукції Національного знака відповідності (у тому числі ідентифікаційного коду призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення Національного знака відповідності; б) наявність супровідної документації, яка має додаватися до відповідної продукції (зокрема інструкція з користування продукцією), етикетки, маркування, інших позначок, якщо це встановлено нормативно-правовими актами (у тому числі технічними регламентами), та їх відповідність встановленим вимогам; в) наявність декларації про відповідність, якщо згідно з технічним регламентом на відповідний вид продукції продукція при її розповсюдженні має супроводжуватися такою декларацією.

З наведеного вище випливає, що планова перевірка може бути проведена виключно на підставі наявності наступних документів: наказів органів ринкового нагляду та посвідчень (направлень) на проведення перевірки, які видані на підставі секторального плану ринкового нагляду.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що перевірка позивача проводилась на підставі наказу від 20 червня 2012 року №110, прийнятого на підставі плану перевірок з ринкового нагляду на ІІІ квартал 2012 року, а не на підставі секторального плану як того вимагає Закон України №2735-VI. Зазначений наказ виданий до часу затвердження секторального плану Держспоживінспекцією України 26 червня 2012 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для проведення перевірки.

Також, оцінюючи результати перевірки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України №2735- VI Національний знак відповідності - знак, що засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які на неї поширюються. Неналежне застосування Національного знака відповідності - порушення правил застосування і нанесення Національного знака відповідності, встановлених законами України, та виданих відповідно до них інших нормативно-правових актів, у тому числі - технічних регламентів.

Згідно з пунктом 5 Правил застосування національного знака відповідності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року №1599 (в редакції, яка діяла на момент перевірки) (далі - Правила №1599) знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо. Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції.

Суд зауважує на тому, що з аналізу нормативно-правових актів вбачається, що виріб - це одиниця продукції, кількість якої обчислюють у штуках, та яка призначена для виконання певної функції. Тобто, у розумінні Правил застосування Національного знаку відповідності у випадку з мийними засобами виробом може вважатися упаковка з таким засобом.

Вимоги пункту 17 Технічного регламенту мийних засобів, затвердженого 20 серпня 2008 року Постановою Кабінету Міністрів України №717 (далі - Технічний регламент №717), визначають, що Національний знак відповідності згідно з описом і правилами його застосування, затвердженими 29 листопада 2001 року Постановою Кабінету Міністрів України №1599 «Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності», наноситься на мийний засіб, що пройшов оцінку відповідності згідно з цим Технічним регламентом.

З наведеного вбачається, що положення пункту 17 Технічного регламенту №717, вимагаючи нанесення на мийний засіб, що пройшов оцінку відповідності за цим регламентом, національного знаку відповідності, вказує на необхідність застосування вимог спеціального акту, який визначає порядок застосування цього знаку - Правила №1599, - тобто - до спеціального нормативного акту.

Не залишається поза увагою й те, що Правилами №1599 не передбачалась обов'язкова вимога зазначення національного знаку відповідності на виробі, а містилась альтернативна норма щодо місця розташування вказаного знаку.

Як вище встановлено судом, Національний знак відповідності нанесено на товаросупровідну документацію до мийних засобів, що відповідало чинним на момент проведення перевірки положенням Правил №1599.

Враховуючи, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано детального опису вчиненого позивачем порушення, що міститься в додатку №2 до акту №0021, а з наявних у матеріалах справи документів вбачається дотримання позивачем пункту 17 Технічного регламенту №717, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови №5-44.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 44 Закону України №2735-VI до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи висновки суду про відсутність правових підстав для проведення Інспекцією перевірки ТОВ «ДЦ Україна», недоведення відповідачем факту допущення з боку позивача розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, є наявним висновок й про безпідставність видання оскаржуваної постанови та необґрунтованість нарахованої товариству санкції.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі - на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б свідчили про правомірність доводів відповідача та визначали обґрунтованість спірної постанови або про наявність підстав її видання, на розгляд суду не надано.

Водночас, слід зауважити на тому, що здійснення судового захисту особи, чиє право порушено органами державної влади чи місцевого самоврядування внаслідок порушення ними положень Конституції та законів України у спосіб, що відповідає визначеним у законодавстві способам захисту порушеного права, є здійснення судом його повноважень органу судової влади у межах Конституції та законів України.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд, зокрема, може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Стаття 162 Кодексу адміністративного судочинства України визначає повноваження суду при вирішенні справи, за частиною 2 якої, зокрема, передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи положення частини 3 статті 2, статей 11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, межі заявлених позовних вимог та висновки щодо порушення прав та інтересів позивача постановою Інспекції №5-44, суд дійшов висновку про те, що позов ТОВ «ДЦ Україна» підлягає задоволенню з застосуванням зміни способу захисту порушеного права шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області від 14 вересня 2012 року №5-44 про накладення штрафних санкцій.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» (код за ЄДРПОУ 32424255) 110грн. 20 коп. (сто десять гривень 20коп.) витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, з Державного бюджету України через відповідний підрозділ Державної казначейської служби України.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) О.В. Пісоцька

З оригіналом згідно.

Суддя О.В. Пісоцька