Постанова № 29658820, 27.02.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/491/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представників позивача - Кравцова І.В., Барзія В.В.,

представника відповідача - Решетнік М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентзавод Авангард" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

01 лютого 2013 року позивач ТОВ "Вентзавод Авангард" (далі за текстом - відповідач, підприємство позивача) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Полтаві (далі за текстом - відповідач, податковий, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 14 січня 2013 року № 0000042301, № 0000052301, № 0000062301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що встановлені актом перевірки порушення фактично не мали місця в його господарській діяльності та вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину формування податкового кредиту та витрат на підставі податкових накладних та первинних документів, складених ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "Запоріжпромресурс 2002", ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Кірін", зазначаючи, що первинні документи та податкові накладні, отримані ним на виконання господарсько-правових угод, оформлені належним чином та дають всі правові підстави для включення сум за цими договорами до податкового кредиту та обліку витрат ТОВ "Вентзавод Авангард". Позивач також наголошує, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти свого контрагента на предмет добросовісного виконання останнім податкових зобов'язань.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, дії ДПІ у м. Полтаві вважає правомірними, а спірні податкові повідомлення-рішення - такими, що відповідають чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, що полягає у врахуванні позивачем при формуванні податкового кредиту та витрат господарських операцій з ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "Запоріжпромресурс 2002", ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Кірін", діяльність яких носить ряд ознак фіктивності.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Вентзавод Авангард" 07 березня 2008 року зареєстроване як юридичну особу (ідентифікаційний код 35796705) виконавчим комітетом Полтавської міської ради (свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 789510 (том І а.с. 111)). Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Полтаві.

Відповідачем у період з 10 грудня 2012 року по 14 грудня 2012 року проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року.

За результатами перевірки 25 грудня 2012 року складено акт № 4787/22-6/35796705 (том І а.с. 13-85), в якому, зокрема, зафіксовано порушення позивачем

- підпункту 5,2,1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України та підпункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України та встановлено заниження податку па прибуток всього на 2318815 грн., в тому числі:

за 4 квартал 2010 року на суму 208021,00 грн.,

за 1 квартал 2011 року на суму 162627,00 грн.,

за 2 квартал 2011 року на суму 56305,00 грн.,

за 2-3 квартали 2011 року на суму 198659,00 грн. (в т.ч. за 3 квартал 2011 року на суму 142354,00 грн.),

за 2-4 квартали 2011 року на суму 437441,00 грн. (в т.ч. за 4 квартал 2011 року на суму 238782,00 грн.),

за півріччя 2012 року па суму 492028 грн, (в т.ч. за 2 квартал 2012 року на суму 492028 грн.),

за три квартали 2012 року на суму 1510726,00 грн. (в т.ч. за 3 квартал 2012 року на суму 1018698,00 грн.)

Встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 84712,00 грн., в тому числі:

за І квартал 2011 року в сумі 25774,00 грн.,

за півріччя 2011 року в сумі 58938,00 грн.

- підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України та встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 484164,00 грн., в тому числі:

за 2010 рік на суму 75644,00 грн., в т.ч.:

за жовтень 2010 року в сумі 15027,00 грн.,

за листопад 2010 року в сумі 23698,00 грн.,

за грудень 2010 року в сумі 36919,00 грн.,

за 2011 рік на суму 183112,00 грн., в тому числі:

за лютий 2011 року в сумі 10892,00 грн.,

за квітень 2011 року в сумі 11744,00 грн.,

за травень 2011 року в сумі 5517,00 грн.,

за червень 2011 року в сумі 8009,00 грн.,

за серпень 2011 року в сумі 44036,00 грн.,

за вересень 2011 року в сумі 8534,00 грн.,

за жовтень 2011 року в сумі 94380,00 грн.,

за 2012 рік на суму 225408 грн., в тому числі:

за травень 2012 р. в сумі 81692,00 грн.,

за липень 2012 року в сумі 9404,00 грн.,

за серпень 2012 року в сумі 134312,00 грн.

На підставі акта перевірки від 25 грудня 2012 року № 4787/22-6/35796705 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 14 січня 2013 року № 0000042301, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 2318815,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 429687,75 грн. (том І а.с. 7), № 0000052301, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 484164,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 205091,00 грн. (том І а.с. 8), № 0000062301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 84712,00 грн. (том І а.с. 9).

ТОВ "Вентзавод Авангард", вважаючи висновки, викладені в акті від 25 грудня 2012 року № 4787/22-6/35796705, упередженими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та виходять за межі компетенції відповідача; не погоджуючись із позицією податкового органа щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, вважає спірні податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, протиправними, такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування, обмежують та порушують права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняті без урахування фактичних обставин, з порушенням чинного законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого звернувся до суду з вимогою скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Полтаві від 14 січня 2013 року № 0000042301, № 0000052301, № 0000062301, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для висновків податкового органа, що у свою чергу стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, стали відомості про те, що господарська діяльність контрагентів позивача ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "Запоріжпромресурс 2002", ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Кірін" носить ряд ознак фіктивності, внаслідок чого сформовані за рахунок вказаних підприємств витрати та податковий кредит позивача відповідачем правомірними не визнані.

Між ТОВ "Вентзавод Авангард" (Покупець) та ТОВ "Промспец Консалтинг" (Продавець) 01 жовтня 2010 року укладено договір купівлі-продажу № 1-10 (том І а.с. 125) згідно умов якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, визначені у рахунках-фактурах.

ТОВ "Вентзавод Авангард" (Покупець) та ТОВ "Промтехноопт" (Продавець) 05 липня 2011 року укладено договір купівлі-продажу № 362 (том І а.с. 226) згідно умов якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити електродвигун, договір купівлі-продажу від 03 жовтня 2011 року № 515 (том І а.с. 233) згідно умов якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, визначені у рахунках-фактурах.

ТОВ "Вентзавод Авангард" (Покупець) та ТОВ "Запоріжпромресурс 2002" (Постачальник) укладено договори від 27 лютого 2012 року № 27-02/12 (том І а.с. 244-245), від 18 червня 2012 року № 18-06/12 (том ІІ а.с. 3-4), згідно умов яких Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити товар, визначений специфікаціями, що є невід'ємною частиною зазначеного договору.

Між ТОВ "Вентзавод Авангард" (Покупець) та ТОВ "Інформ-прогрес сервіс" (Продавець) 08 травня 2012 року укладено договір купівлі-продажу № 58 (том ІІ а.с. 10-11) згідно умов якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, визначені специфікаціями або рахунках-фактурах.

ТОВ "Вентзавод Авангард" (Покупець) та ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів" (Продавець) 25 червня 2012 року укладено договір купівлі-продажу № 34 (том ІІ а.с. 98-99) згідно умов якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, визначені специфікаціями або рахунках-фактурах.

Між ТОВ "Вентзавод Авангард" (Покупець) та ТОВ "Кірін" (Продавець) 25 травня 2012 року укладено договір купівлі-продажу № 25 (том ІІ а.с. 105-106) згідно умов якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, визначені специфікаціями або рахунках-фактурах.

На підставі вищевказаних договорів контрагентами позивача ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "Запоріжпромресурс 2002", ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Кірін" здійснено поставку ТМЦ, а позивачем оплачено поставлений товар.

Копіями банківських виписок з розрахункового рахунка позивача, які наявні в матеріалах справи (том ІІ а.с. 131-144), підтверджено, що на підставі рахунків позивач оплатив визначений у цих документах товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунки Продавців/Постачальників, а на підставі накладних та видаткових накладних належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, отримав товарно-матеріальні цінності у своїх контрагентів.

Для документального оформлення угоди з купівлі-продажу ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "Запоріжпромресурс 2002", ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Кірін" складено податкові накладні. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а також враховано при формуванні витрат.

Транспортування товару за вказаними договорами здійснювалось вантажним автотранспортом, що підтверджується належним чином оформленими договорами оренди вантажного автомобіля (том ІІ а.с. 159-161), актами здачі-приймання робіт (надання послуг) до договорів оренди транспортних засобів, нотаріально посвідченою довіреністю, ТТН та подорожніми листами.

Актами приймання-передачі продукції, видатковими накладними, довіреностями на право отримання ТМЦ та оборотно-сальдовими відомостями підтверджено факт прийняття ТМЦ на виконання господарсько-правових договорів від контрагентів позивача.

Судом встановлено, що на підставі договорів оренди (найму) нежитлових приміщень (том ІІ а.с. 166-168) позивач орендував виробничі приміщення у ФОП ОСОБА_4

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами (ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "Запоріжпромресурс 2002", ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Кірін") підтверджується договорами, специфікаціями, накладними, видатковими та податковими накладними, реєстром отриманих та виданих податкових накладних, витягом з книги обліку довіреностей, оборотно-сальдовими відомостями, виписками з розрахункового рахунка позивача, актами приймання-передачі продукції, ТТН, подорожніми листами, в зв'язку із чим наявність наведених доказів суд вважає достатньою підставою для визнання факту придбання ТМЦ у ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "Запоріжпромресурс 2002", ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Кірін" реальним. Судом встановлено, що вищезазначені угоди виконані в повному обсязі, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, підстави для визнання правочинів між вказаними суб'єктами господарювання неправомірними - відсутні.

Посилання податкового органу на наявність актів перевірок відносно контрагентів позивача, в яких встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій за спірний період, спростовуються наявними в матеріалах справи судовими рішеннями (т.4 арк.с. 136-179).

Аналізуючи наявні у справі докази, надані на підтвердження правомірності здійснення господарської діяльності та ведення бухгалтерського обліку позивачем, суд дійшов висновку, що первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаних договорів між позивачем та його контрагентами, що стала підставою для формування витрат позивача, оформлена належним чином, із акта перевірки випливає, що порушень при її оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач використовував придбані у постачальників (продавців) комплектуючі безпосередньо у власній господарській діяльності. Зазначений факт судом оцінюється як логічний та послідовний з урахуванням того, що виробництво промислового холодильного та вентиляційного устаткування (КВЕД-2010 28.25) є одним з основних видів господарської діяльності підприємства позивача (том І а.с. 116).

Судом встановлено, що усі контрагенти позивача на момент укладення договорів та складення податкових накладних значились у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи, оформлені належним чином, з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Таким чином, усі первинні документи складені контрагентами позивача з дотриманням вимог чинного законодавства та дають всі правові підстави для їх використання у бухгалтерському обліку ТОВ "Вентзавод Авангард".

Відповідно до вимог підпункту 14.1.26 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно вимог пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України 138.1. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих товарів є факт реального постачання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання. В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Аналізуючи вищевикладене, та враховуючи факт правомірного отримання позивачем первинних бухгалтерських документів, складених його контрагентами на підтвердження підстав включення до складу податкового кредиту сум, передбачених цими документами, використання придбаного товару в господарській діяльності Позивача та беручи до уваги вимоги статей 138-139 Податкового кодексу України суд погоджується із правомірністю віднесення Позивачем до складу витрат за господарськими операціями з ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "Запоріжпромресурс 2002", ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Кірін" в періоді, охопленому перевіркою.

Суд вважає посилання податкового органу в акті перевірки на нікчемність правочинів, що укладені між ТОВ "Вентзавод Авангард" та ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "Запоріжпромресурс 2002", ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Кірін" неправомірними, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06 листопада 2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено і в суді першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "Запоріжпромресурс 2002", ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Кірін" правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зважаючи на те, що податкові повідомлення-рішення від 14 січня 2013 року № 0000042301, № 0000052301, № 0000062301 є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 січня 2013 року № 0000042301, № 0000052301, № 0000062301.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентзавод Авангард" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 14 січня 2013 року № 0000042301.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 14 січня 2013 року № 0000052301.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 14 січня 2013 року № 0000062301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентзавод Авангард" (ідентифікаційний код 35796705) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 01 березня 2013 року.

Суддя А.О. Чеснокова