Рішення № 29655249, 01.03.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1044/1379/12 Головуючий у І інстанції Кіхтенко С.О. Провадження № 22-ц/780/993/13 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.Категорія 46 01.03.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

28 лютого 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

при секретарі: Баліну П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 18 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - служба у справах дітей Богуславської районної державної адміністрації Київської області, Москаленківська сільська рада Богуславського району Київської області, про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання їхньої спільної дитини - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з нею, мотивуючи вимоги тим, що після розірвання шлюбу у 2012 році відповідач без її відома забрав дитину і переїхав проживати з нею до своїх батьків в АДРЕСА_1 В подальшому ОСОБА_3 забрав з їхньої спільної квартири в м. Богуславі всі речі сина і почав перешкоджати позивачу спілкуватись з ним та займатись його вихованням. Натомість позивач має роботу, самостійний дохід і постійне місце проживання, спиртні напої не вживає, за місцем роботи і проживання характеризується позитивно, в зв»язку з чим, зважаючи на те, що проживання дитини саме з матір»ю для дитини є найбільш прийнятним, просила суд задовольнити її позов та визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з нею.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 18 грудня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, котрий був розірваний рішенням Богуславського районного суду Київської області від 04 квітня 2012 року (а.с.5).

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження (а.с.6), який проживає разом з відповідачем ОСОБА_3 за місцем проживання батьків останнього в АДРЕСА_1

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що по справі встановлено виняткові обставини, які компрометують позивача та вказують на її неналежне ставлення до виконання батьківських обов»язків, що є підставою до визначення місця проживання дитини не з нею, а з відповідачем, однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спор між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов»язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров»я та інші обставини, що мають істотне значення.

Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 12 червня 1998 року № 6 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім»ю», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (зокрема, в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, ґрунтуючись на рівності прав та обов»язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини від 20.11.1959 року малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір»ю.

Всупереч принципів Декларації прав дитини суд першої інстанції ухвалив рішення за відсутності даних, які б свідчили про наявність виключних обставин, передбачених принципом 6 Декларації та які могли б бути підставою для визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, а не з матір»ю.

Так, посилання суду на наявність обставин, які компрометують позивача ОСОБА_2 та вказують на її неналежне ставлення до виконання батьківських обов»язків, не підтверджуються жодними доказами, в зв»язку з чим необґрунтованим є висновок суду про те, що позивач веде аморальний спосіб життя, який може зашкодити розвитку дитини.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 житлом забезпечена, за місцем проживання характеризується позитивно і до відповідальності за неналежне виконання батьківських обов»язків не притягувалася.

Розпорядження Богуславської районної державної адміністрації Київської області від 05.06.2012 року за № 300 про визначення місця проживання малолітньої дитини сторін з батьком ОСОБА_3 та висновок органу опіки та піклування Москаленківської сільської ради від 17.12.2012 року за №200 про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за місцем проживання батька, для суду наперед встановленої сили не мають і оцінюються в сукупності з іншими доказами, при цьому колегія суддів вважає, що вони не можуть бути підставою для відмови в позові, оскільки при їх складанні відповідними органами не повністю були враховані дані про особу матері дитини, яка не були присутня при ухваленні вищевказаних рішень, а також не було звернуто увагу на відсутність виключних обставин, які можуть бути єдиною підставою для розлучення малолітньої дитини зі своєю матір»ю.

Враховуючи викладене, колегія суддів, оцінюючи в якості доказів розпорядження Богуславської районної державної адміністрації Київської області від 05.06.2012 року за № 300 про визначення місця проживання малолітньої дитини сторін з батьком ОСОБА_3 та висновок органу опіки та піклування Москаленківської сільської ради від 17.12.2012 року за №200 про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4, за місцем проживання батька, дійшла висновку, що вони не спростовують законності та обґрунтованості вимог позивача та відхиляє їх як такі, що суперечать принципам Декларації прав дитини від 20.11.1959 року.

На підставі викладеного апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а рішення суду про відмову в позові - скасуванню, з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позову з підстав, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Богуславського районного суду Київської області від 18 грудня 2012 року - скасувати та ухвалити по справі нове рішення.

Позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, з матір»ю ОСОБА_2.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: