Ухвала суду № 29653422, 28.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4986/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

28 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український кольоровий прокат» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український кольоровий прокат» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український кольоровий прокат» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) чпро визнання відсутності компетенції (повноважень) встановлювати актом перевірки №628/22-2/32669001 від 24 вересня 2012 року підстави нікчемності правочину.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року в задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та постановити нову, якою задовольнити вимоги адміністративного позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український кольоровий прокат» зареєстроване Броварською районною державною адміністрацією від 20 листопада 2006 року та перебуває на податковому обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український кольоровий прокат» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Т ЕНД Т УКР», про що складено Акт № 628/22-2/32669001 від 24 вересня 2012 року.

Вказаним актом встановлено порушення позивачем вимог пп. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп.5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року. А також п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. ст. 228, 626, 629, 650, 662 Цивільного Кодексу України.

Зазначені порушені були встановлені на підставі висновку контролюючого органу, що правочин ТОВ «Торговий дім «Український кольоровий прокат» з придбання у ТОВ «Т ЕНД Т УКР» послуг фактично не відбувся та не створив жодних юридичних наслідків, а отже є нікчемним.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийнято податкові повідомлення - рішення від 12 жовтня 2012 року № 0000282202 та № 0000292202, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежами податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств.

Зазначені податкові повідомлення - рішення оскаржено позивачем в судовому порядку. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року по справі № 2а-4987/12/1070 податкові повідомлення-рішення від 12 жовтня 2012 року № 0000282202 та № 0000292202 були визнані протиправними та скасовані.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, наголошував на відсутності у податкового органу компетенції (повноважень) стосовно встановлення в акті перевірки підстав нікчемності вищевказаного правочину.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача стосовно нікчемності укладеного позивачем правочину не є активною поведінкою суб`єкта владних повноважень та їх відображення в акті перевірки само по собі не призводить до жодних юридичних наслідків для платника податків.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством; внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; надання податкових консультацій; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Частиною 1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України (чинний на момент прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень) органи державної податкової служби визначені контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у пп. 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Згідно ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Колегія суддів зазначає, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 3 КАС України визначено, що позивач це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

За приписами статті 104 КАС до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, з наведених процесуальних норм вбачається, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та\або виникнення додаткового обов'язку.

А тому дії суб'єкта владних повноважень є такими що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо вони, по-перше, вчинені з перевищенням визначених законом повноважень, та, по-друге, є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив та стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.

За даним позовом позивачем оскаржуються дії податкової інспекції з встановлення актом перевірки підстав нікчемності правочину, які не відповідають наведеним критеріям. Адже такі дії є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства. Тому самі по собі висновки акта перевірки не створюють для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав.

Судова колегія також зазначає, що оспорювані за цим позовом дії податкового органу не мають самостійного правового значення, оскільки не являють собою остаточне волевиявлення владного суб'єкта; в подальшому з урахуванням вчинених дій податковим органом може бути прийнято рішення стосовно прав та обов'язків позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український кольоровий прокат» залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ст. 254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді І.О. Грибан

О.А. Губська

Повний текст ухвали виготовлений 28 лютого 2013 року

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.