Постанова № 29653136, 25.01.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2013 року Справа № 1170/2а-3856/12

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М. розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,Ї

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Кіровоградобленерго» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач) з вимогою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.11.2012 року №0001520225 та №0001530225.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі висновку акта перевірки, яким встановлено порушення позивачем п.138.2, п.138.4 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 3705 грн., у тому числі за 2-й квартал 2011 року на суму 777 грн. та за 3-й квартал 2011 року на суму 2928 грн., а також п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 3222 грн., в тому числі за червень 2011 року у сумі 676 грн., за липень 2011 року у сумі 1680 грн., за серпень 2011 року у сумі 698 грн., за вересень 2011 року у сумі 168 грн.

Так в акті перевірки зазначено, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та до витрат, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_1 на підставі нікчемного правочину.

З даними твердженнями позивач не погоджується, оскільки господарські операції між позивачем та контрагентом - ФОП ОСОБА_1 мали реальний характер, підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, а податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

В судове засідання представник позивача не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, до суду надійшла заява про розгляд справи в письмовому проваджені.

Представник відповідача подав заперечення проти адміністративного позову, в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою позивача встановлено, що господарські операції позивача з контрагентом - ФОП ОСОБА_1 не мали реального характеру, так як укладений правочин є нікчемним. Тому, винесені за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення, прийняті згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

ПАТ «Кіровоградобленерго» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради. Види діяльності за КВЕД: розподілення електроенергії, виробництво електроенергії, торгівля електроенергією, будівництво житлових і нежитлових будівель, неспеціалізована оптова торгівля, професійно-технічна освіта, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (а.с. 25-26).

На підставі наказу №1665 від 26.09.2012 року Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Кіровоградобленерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) за період з 01.06.2011 року по 31.08.2011 року, результати якої оформлено актом №150/22-5/23226362 від 18.10.2012 року (а.с. 11-24).

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини між позивачем та його контрагентом здійснено без мети настання реальних наслідків. Отже зазначений правочин є нікчемними і не створює юридичних наслідків. Такий правочин по суті вчинявся з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентом-постачальником, який не виконував своїх зобов'язань.

На підставі висновків викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0001520225 від 01 лютого 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4496 грн., в тому числі за основним платежем 3222 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1274 грн. (а.с. 8);

- податкове повідомлення-рішення №0001530225 від 01 лютого 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3705 грн.

Суд, не погоджується з висновками відповідача з огляду на наступні обставини.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Крім того, відповідно до п.п.134.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно п.135.2 ст.135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, зміст вказаних норм Податкового кодексу України вказує на те, що однією з необхідних умов для віднесення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей до валових витрат, є наявність первинних документів, які підтверджують факт отримання доходу, який виник у зв'язку з подальшою реалізацією товарно-матеріальних цінностей.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підтвердження реальності виконаних робіт позивачем надано копії податкових та видаткових накладних, копії платіжних доручень, копії подорожніх листів.

Зазначені первинні документи надавались позивачем під час перевірки, в акті перевірки не зазначено про невідповідність первинної документації вимогам законодавства.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивачем правомірно сформовано валові витрати у спірному періоді фінансово-господарських операціях, а також, позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості товарів (робіт, послуг) по даних взаємовідносинах.

Суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю ФОП ОСОБА_1 є нікчемними.

Так, станом на час укладення позивачем з даними контрагентами договорів та їх виконання, останні були зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та на час здійснення господарських операцій з позивачем, були платниками податку на додану вартість, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

У відповідності з вимогами частин 2, 3 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки Кіровоградської ОДПІ, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст..203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно ст.216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладені позивачем правочини з зазначеними контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 чт.627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що укладені позивачем договори, укладено з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та до валових витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про неправомірність прийняття Кіровоградською ОДПІ податкових повідомлень-рішень від 01.11.2012 року №0001520225 та №0001530225.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати 107,30 грн., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС від 01.11.2012 р. № 0001520225 та № 0001530225.

Присудити з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 107,30 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Притула К.М.