Ухвала суду № 2964935, 28.05.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

28 травня2008 року                                                                                     м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

суддів :   Бутенка В.І.(доповідач),

Лиски Т.О.,

Панченка О.І.,

Сороки М.О.,

Штульмана І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Закритого акціонерного товариства "Сільськогосподарське племінне птахівниче господарство "Чорнобаївське" до Білозерського відділення Голопристанської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та зобов’язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2006 року Закрите акціонерне товариство "Сільськогосподарське племінне птахівниче господарство "Чорнобаївське" (далі – ЗАТ "Чорнобаївське") звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просило визнати нечинними в зв'язку з невідповідністю вимогам податкового законодавства прийняті Білозерським відділенням Голопристанської міжрайонної державної податкової інспекції (правонаступником якої є Білозерська державна податкова інспекція) податкове повідомлення-рішення №0000172304/0 від 16.03.2006р. про зменшення заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 223513 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 16.03.2006р. №0000162304/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11819,00  грн., в тому  числі  9821,00  грн.   основного  платежу  та   1998,00  грн.   штрафні (фінансові) санкції.

Крім того, позивач просив спонукати відповідача надати висновок територіальному органу Державного казначейства на відшкодування податку на додану вартість.

Постановою господарського суду Херсонської області від 15 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 15 вересня 2006 року, позов задоволено частково.

Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 16.03.2006р. № 0000172304/0 та № 0000162304/0.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ДПІ у Білозерському районі Херсонської області, яка є правонаступником Білозерського відділення Голопристанської МДПІ, просить скасувати вказані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову ЗАТ СПП "Чорнобаївське" у задоволенні позову.

При цьому податкова інспекція посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Позивач в запереченнях на цю касаційну скаргу посилається на необґрунтованість викладених в скарзі доводів і просить відмовити в її задоволенні.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

безсторонньо (неупереджено);

добросовісно;

розсудливо;

з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судами при розгляді даної справи було повно і всебічно встановлено фактичні обставини справи, надано їм належну правову оцінку та у відповідності із вимогами матеріального і процесуального права вирішено цей спір.

Так, з матеріалів справи видно, щов період з 28.02.2006 року по 04.03.2006 року, фахівцями Білозерського відділення Голопристанської МДПІ проведена позапланова документальна перевірка ЗАТ "Чорнобаївське" з питань правомірності відшкодування з бюджету податку на додану вартість, заявленого у грудні 2005року, за результатами якої складено акт № 30/23/21307398 від 09.03.2006р.

Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту по загальній декларації в сумі 233334,00 грн., що призвело до несплати податку на додану вартість за листопад місяць 2005р. в сумі 338,00 грн., за грудень місяць 2005р. в сумі 9493,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування по декларації за грудень місяць 2005р. в сумі 223513,00 грн.

Так, ЗАТ "Чорнобаївське" було укладено договір підряду № 28-10/05 від 28.10.2005р. на виконання робіт з реконструкції птахофабрики з Приватним підприємством "Промбуддеталь", м. Київ, на загальну суму 1.400.000,00 грн., в т. ч. ПДВ 233.333,33 грн.

Позивачем проведено оплату за будівельні роботи пташників, згідно акта приймання виконаних робіт КБ-2 від 30.11.2005р., за рахунок кредитних коштів Комерційного банку "Фінансова ініціатива". Згідно податкової накладної ПП «Промбуддеталь» № 628 від 31.11.2005р., ПДВ в сумі 233.334,40 грн. в листопаді місяці 2005р. віднесено до податкового кредиту загальної декларації.

Позиція податкового органу мотивована тим, що основними критеріями, за якими визначається застосування норм п. п. 11.21, 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР, є віднесення підприємства до сільськогосподарських товаровиробників, незалежно від організаційної форми і форми власності,  та питома вага суми, одержаної ним від продажу продукції.

Позивач, в розумінні вищезазначеного Закону, являється сільськогосподарським товаровиробником.

Розподіл даних за податковими зобов'язаннями та податковим кредитом між загальною та спеціальною податковими деклараціями має відбуватись відповідно до питомої ваги за ознакою пов'язаності певних господарських операцій з сільськогосподарським виробництвом.

Уклавши договір підряду № 28-10/05 від 28.10.2005р., позивач мав діяти виключно у відповідності з п. 11.21, п. 11.29 статті 11 Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР та Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. N 271 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 р. N 374).

Отже, податок на додану вартість з вартості основних засобів, які використовуються для операцій, що підпадають під дію п. 11.21, п. 11.29 статті 11 Закону України N 168/97-ВР, відображаються в розділі II "податковий кредит" скороченої декларації з податку на додану вартість і до податкового кредиту загальної декларації ці суми не включаються.

На підставі акта перевірки № 30/23/21307398, керівником Голопристанської МДПІ Херсонської області 16.03.2006р. прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000162304/0 та № 0000172304/0, відповідно.

Згідно з пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-ІІІ (далі – Закон України від 21 грудня 2000 року N 2181-ІІІ), відповідно до п. 11.21, п. 11.29 ст. 11, пп. 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі – Закон України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР). ЗАТ "Чорнобаївське" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11.819,00  грн., в тому  числі  9821,00  грн.   основного  платежу  та   1998,00  грн.   штрафні (фінансові) санкції; також зменшено суму бюджетного відшкодування у картці особового рахунку платника податків за грудень місяць 2005р. в сумі 223.513,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що операції підприємства з модернізації, реконструювання та поліпшення основних фондів не пов'язані з операціями, оподаткування яких має відбуватися у спеціальному режимі, встановленому п. п. 11.21, 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно з п. 11.21 Закону України "Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР ( дію пункту 11.21 статті 11 продовжено до 01.01.2007 року згідно із Законом N 2987-ІУ від 18.10.2005р.) сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

У відповідності з п. 11.29 Закону від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР ( дію пункту 11.29 статті 11 продовжено до 01.01.2007 року згідно із Законом N 2987-ІУ від 18.10.2005 ) зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

За змістом п. 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України 30.05.1997 N 166, чинний в редакції наказу від 15.06.2005р. N 213, декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР ) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

Таким чином, сільськогосподарський товаровиробник подає до податкового органу три види податкових декларацій з податку на додану вартість:

№ 1 - (скорочена) спеціальна декларація з податку на додану вартість, в якій відображаються операції з реалізації молока, худоби, птиці, вовни;

№ 2 - (скорочена) спеціальна декларація з податку на додану вартість, в якій відображаються операції з реалізації товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою;

 № 3 - загальна декларація з податку на додану вартість.

Механізм  акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва  визначений Порядком акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. N 271 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 р. N 374).

Розчеплення (розподіл) податкового кредиту за ознакою пов'язаності певних господарських операцій з сільськогосподарським товарним виробництвом  законодавчо не передбачений.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, в даному випадку підприємством реконструйовано основні засоби.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, в редакції Закону N 2505-ІУ від 25.03.2005р., податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 7.5.1 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.2.6 - податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності з пп. 7.4.5 вказаного Закону - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, здійснена оплата за реконструкцію основних фондів, підтверджена податковою накладною, є підставою для віднесення сум до складу податкового кредиту загальної декларації.

Згідно  п.п. 7.7.1 Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

З наведеного вбачається, що судами обґрунтовано визнано помилковим висновок податкового органу про те, що податок на додану вартість з вартості реконструкції (будівництва, спорудження) основних засобів, які використовуються для операцій, що підпадають під дію п. 11.21, п. 11.29 статті 11 Закону N 168/97-ВР, відображаються в розділі II "податковий кредит" скороченої декларації з податку на додану вартість і до податкового кредиту загальної декларації не включаються.

З дотриманням вимог закону судами також визнано помилковими висновки контролюючого органу  про порушення позивачем приписів пп. 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР, оскільки вчинені ним операції не є такими, які звільнені від оподаткування, або операціями, які не є об'єктом оподаткування.

За таких обставин місцевий суд у відповідності із наведеними правовими нормами визнав такими, що не відповідають вимогам закону податкові повідомлення-рішення Голопристанської МДПІ Херсонської області № 0000162304/0 та № 0000172304/0 від 16.03.2006р.,  з чим погодився і суд апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують і при ухваленні оскаржуваних судових рішень порушень норм матеріального та процесуального права ними допущено не було.

За правилами ч.3 ст. 2201, ч.1 ст.224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 221,  223,  224, 230 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Херсонської області від 15 травня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 15 вересня 2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

С у д д і :