Постанова № 29648952, 25.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2013 р. Справа № 7/070-12

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.К.,суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргуДержавного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.12.2012 р. (головуючий суддя Пономаренко Є.Ю., судді: Дідиченко М.А., Пашкіна С.А.)у справі№ 7/070-12 Господарського суду Київської областіза позовомДержавного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" доПриватно-орендної агрофірми "Україна"простягнення 474.976,56 грн.,за участю представників:позивачаГуденко В.Є.,відповідачаГорєв Р.С., Пархомчук Р.І.,

В С Т А Н О В И В:

Державне сільськогосподарське підприємство "Головний селекційний центр України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою про стягнення з Приватно-орендної агрофірми "Україна" боргу в сумі 467.841,72 грн., 3 % річних у сумі 7.134,84 грн. за договором № 56/2010 від 24.11.2010 р., розірвання даного договору у зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за ним та зобов'язання відповідача звільнити приміщення та територію підприємства позивача.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.11.2012 р. позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Приватно-орендної агрофірми "Україна" на користь Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" 241.186,13 грн. основного боргу, 490,18 грн. 3 % річних, розірвано договір № 56/2010 від 24.11.2010 р. про надання послуг з утримання великої рогатої худоби (ВРХ) та зобов'язано відповідача звільнити приміщення та територію державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2012 р. рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2012 р. у справі № 7/070-12 скасовано, прийнято нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову повністю.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову скасувати, а рішення місцевого суду - залишити в силі.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, зокрема ст.ст. 32, 33, 34 ст. 526 ЦК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Державним сільськогосподарським підприємством "Головний селекційний центр України" як виконавцем та Приватно-орендною агрофірмою "Україна" як замовником 24.11.2010 р. було укладено договір № 56 про надання послуг з утримання ВРХ (далі - договір).

Предметом даного договору (п. 1.1) є правовідносини, за якими виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги, перелічені в п. 2.1 цього договору, що іменуються надалі "послуги", в порядку та на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов'язується провести розрахунок за надані послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Так, за положеннями п. 2.1 договору виконавець зобов'язується надати послуги з утримання та технологічного обслуговування поголів'я ВРХ.

При цьому в п. 2.2 договору визначено, що за результатами фактичних робіт виконавця складається Акт прийому-передачі наданих послуг, в якому вказується обсяг, якість та сума виконаних робіт за погодженими із замовником цінами. Акт підписується обома сторонами і є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.2 договору Акт про надані послуги підписується сторонами до 15-го числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надані послуги.

Відповідно до п. 3.3 договору замовник зобов'язується перераховувати суму, зазначену в Акті про надані послуги, протягом трьох банківських днів з моменту підписання такого акта.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що розрахунок за надані послуги проводиться в грошовій або натуральних формах. Розрахунок у натуральній формі здійснюється продукцією рослинництва або тваринництва.

Обов'язком замовника, згідно з п. 4.2.3 договору, є оплата послуг на умовах та в порядку, зазначеноих в п. 3 цього договору.

У п. 6.1 договору сторони передбачили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Також між державним сільськогосподарським підприємством "Головний селекційний центр України" та Приватно-орендною агрофірмою "Україна" 26.11.2010 р. було укладено додаткову угоду №1 до договору № 56 про надання послуг з утримання ВРХ від 24.11.2010 р., де, зокрема, перелічено поголів'я ВРХ (в кількості 183 голови), яке передається на утримання та технологічне обслуговування.

Відповідач здійснив оплату наданих позивачем послуг на суму 572.109,61 грн.

Крім того, 25.05.2011 р. Приватно-орендною агрофірмою "Україна" на підставі накладної № 47 від 25.05.2011 р. поставлено Державному сільськогосподарському підприємству "Головний селекційний центр України" силос в кількості 540.254 кг вартістю 0,392 грн./кг на загальну суму 253.919,38 грн.

Відповідач звернувся до позивача з листом б/н від 14.06.2011 р., в якому просив провести залік зустрічних однорідних вимог на суму 86.467,42 грн. Залишок вартості отриманого силосу в розмірі 167.451,96 грн. відповідач просив зарахувати в рахунок оплати послуг Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" за утримання ВРХ за договором № 56 від 24.11.2010 р. в майбутньому.

Відповідно до ч. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Судами зроблено обґрунтований висновок про те, що зарахування вищевказаних сум в рахунок оплати за послуги з утримання ВРХ за договором №56 від 24.11.2010 р. не суперечить чинному законодавству та умовам договору.

Крім того, між Державним сільськогосподарським підприємством "Головний селекційний центр України" (первісний боржник за договором), Приватно-орендною агрофірмою "Україна" (новий боржник за договором) та ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго" Переяслав-Хмельницьким ПР (кредитор за договором) були укладені наступні договори про переведення боргу: № 1/26/04/11 від 26.04.2011 р., № 25/05/11 від 25.05.2011 р., договір № 30/06/2011 від 30.06.2011 р., за якими відповідачем було здійснено оплату за електроенергію на загальну суму 33.200,00 грн.

Враховуючи викладене, судами встановлено, що відповідач сплатив позивачу згідно з договором № 56 про надання послуг з утримання ВРХ від 24.11.2010 р. кошти у сумі 859.228,99 грн.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вирішив, що місцевий суд дійшов неправильного висновку про наявність правових передумов стягнення боргу у сумі 241.186,13 грн. та, як наслідок, про наявність підстав розірвання договору, а також звільнення відповідачем приміщень і території позивача.

Апеляційний суд виходив з того, що згідно з п. п. 2.2, 3.2, 3.3 договору початком відліку строку виконання боржником (замовником) свого грошового зобов'язання є день, наступний за днем підписання акта наданих послуг. Проте заборгованість у сумі 241.186,13 грн. утворилася за актами, які не підписано сторонами обопільно.

Таким чином, за висновком апеляційного суду, позивачем не доведено настання строку виконання відповідачем грошового зобов'язання у спірній сумі.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та вважає їх помилковими, виходячи з наступного.

Як встановлено судами, в матеріалах справи наявні акти виконаних робіт, які не були підписані зі сторони відповідача, однак були йому належним чином направлені позивачем.

Місцевим судом встановлено, що 07.06.2012 р. позивач направив на адресу відповідача лист вих. №114 від 06.06.2011 р. разом з актами виконаних робіт з утримання ВРХ за договором №56 від 24.11.2012 р. за період з листопада 2011 року по червень 2012 року з вимогою протягом 5 днів з моменту їх отримання надіслати на поштову адресу позивача підписані примірники.

Відповідачеві 02.08.2012 р. повторно направлено з листом вих. № 127 від 02.08.2012 р. акти виконаних робіт за період з листопада 2010 року по липень 2012 року.

Матеріалами справи не підтверджується, що відповідач здійснював заходи, спрямовані на спонукання позивача до виконання укладеного між ними договору. Зокрема, матеріали справи не містять жодних доказів щодо звернення Приватно-орендної агрофірми "Україна" до суду з відповідним позовом до Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України", доказів надсилання останньому мотивованих претензій щодо неналежного виконання ним своїх зобов'язань за договором з утримання ВРХ.

Місцевим судом також встановлено, що на час розгляду справи поголів'я ВРХ Приватно-орендної агрофірми "Україна" знаходиться на території Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України", а отже, з урахуванням специфіки тваринництва підлягає відповідному утриманню і догляду.

Обставин щодо того, що у період, за який відповідач не підписав вказані вище акти виконання робіт, Приватно-орендна агрофірма "Україна" самостійно або за власний рахунок утримувала худобу, суди попередніх інстанцій не встановили.

Позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 93 від 15.05.2012 р. на суму 617.646,70 грн. з вимогою протягом 10 днів з моменту отримання даної претензії провести повний розрахунок за надані послуги з утримання ВРХ (копія претензії та докази її направлення наявні в матеріалах справи).

Однак вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи п. п. 2.2, 3.2, 3.3 договору, а також відсутність обґрунтованих заперечень відповідача щодо факту надання послуг позивачем та їх обсягу, безпідставну відмову відповідача від підписання актів прийому-передачі, беручи до уваги п. 4.1.2. "Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів", затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 12.12.2007 р. № 1149, місцевий суд підставно встановив, що останнім днем оплати за вищевказаними актами є, відповідно, 14.06.2012 р. та 02.08.2012 р.

З урахуванням наведеного місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 414.325,24 грн. заборгованості за договором № 56 про надання послуг по утриманню ВРХ від 24.11.2010 р. підлягає задоволенню частково у сумі 241.186,13 грн. В іншій частині цієї позовної вимоги, а саме у стягненні 173.139,11 грн. належить відмовити.

Також місцевий суд вірно встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних у сумі 490,18 грн. в порядку ст. 625 ЦК України.

Місцевим судом також встановлено, що відповідно до умов договору № 56 від 24.11.2010 р. про надання послуг по утриманню великої рогатої худоби у редакції Додаткової угоди № 1 від 26.11.2010 р. договір може бути розірваний тільки за взаємною згодою сторін.

При цьому згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з положеннями статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Місцевим судом встановлено, що у зв'язку з неодноразовим порушенням Приватно-орендною агрофірмою "Україна" умов договору № 56 від 24.11.2010 р., а саме несплатою наданих послуг, позивачем було направлено відповідачеві лист вих. № 42 від 02.03.2012 р. з повідомленням про односторонню відмову від виконання зобов'язань з утримання та технологічного обслуговування належного Приватно-орендній агрофірмі "Україна" поголів'я ВРХ з 02.03.2012 р. та з вимогою в термін до 12.03.2012 р. звільнити від майна відповідача територію Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України", а також провести звірку та погашення заборгованості за надані послуги (копія листа та докази його направлення відповідачеві наявні в матеріалах справи).

З листа № 0046 від 22.12.2011 р. вбачається, що Державним сільськогосподарським підприємством "Головний селекційний центр України" було запропоновано розірвати договір № 56 від 24.11.2010 р. у строк через 15 днів з дати отримання такої пропозиції.

Приватно-орендна агрофірма "Україна" у своїй відповіді на вказану пропозицію зазначила, що не має намірів розірвати договір № 56 від 24.11.2010 р. та вважає за доцільне продовжити співпрацю в рамках взаємного виконання.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, сторонами не було досягнуто згоди щодо розірвання договору №56 від 24.11.2010 року.

Як визначено у п. 4 ст. 188 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Місцевим судом встановлено, що істотність порушення відповідачем умов Договору полягає у неналежному виконанні відповідачем своїх обов'язків в частині своєчасної та в повному обсязі оплати наданих послуг за договором, що позбавляє позивача можливості отримати результат співпраці, на який останній розраховував при укладенні договору, а саме отримання плати за надані послуги з утримання та технологічного обслуговування поголів'я ВРХ, що належить відповідачу.

За таких обставин колегія суддів погоджується з місцевим судом, що вимога позивача про розірвання договору є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Місцевим судом встановлено, що послуги щодо утримання та технологічного обслуговування поголів'я ВРХ за Договором № 56/2010 від 24.11.2010 р. надавалися з використанням основних засобів позивача. Станом на момент розгляду справи в суді поголів'я ВРХ, що належить відповідачу знаходиться та території та в приміщеннях позивача.

За таких обставин, враховуючи задоволення позовної вимоги про розірвання договору, відповідно підлягає задоволенню позовна вимога про звільнення приміщення та території Державного підприємства "Головний селекційний центр України".

Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого суду про необґрунтованість клопотання позивача щодо покладення на відповідача витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, послуг аудитора та послуг експерта на загальну суму 62.700,00 грн.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За висновком колегії суддів, місцевий суд повно встановив обставини справи, надав їм вірну юридичну оцінку, встановив часткову підставність доводів позивача та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду - залишенню в силі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 85, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2012 р. скасувати, а рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2012 р. у справі №7/070-12 залишити в силі.

Стягнути з Приватно-орендної агрофірми "Україна" (08440, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Велика Каратуль, вул. Перемоги, буд. 2А, код ЄДРПОУ 03756327) на користь Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" (08401, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Новокиївське шосе, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 00699945) 3.162,96 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєвої О.О. Євсіков