Постанова № 29648905, 26.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р. Справа № 146/10-06/9/5

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Овечкін В.Е. Чернов Є.В. Цвігун В.Л.за участю представників: Пп "Еркер" Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Міністерства оборони України Управління капітального будівництва Міноборони розглянувши касаційну скаргу Косяк О.В. Шекшеєва В.С. Кучма Л.В. Ілюха А.І. Приватного підприємства "Еркер"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.11.2012 рокуу справі№ 146/10-06/9/5 господарського суду Київської областіза позовомЗаступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Управління капітального будівництва Міністерства оборони УкраїнидоПриватного підприємства "Еркер"прозобов'язання вчинити дії, стягнення штрафних санкційВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Київської області від 13.09.2012 (судді Подоляк Ю.В., суддів: Бабкіна В.М., Рябцева О.О.) визнано недійсною додаткову угоду № 4 від 04.08.2006р. до договору на пайову участь в будівництві житла № 227/УПБ-45Д від 14.12.2004р., укладену між Приватним підприємством "Еркер" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Толстого, 36, ідентифікаційний код 24881850), Міністерством оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) та Управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (місто Київ) (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28А, ідентифікаційний код 08228659), а також визнати недійсним додаток № 1 та додаток № 2 до додаткової угоди № 4 від 04.08.2006р. до договору на пайову участь в будівництві житла № 227/УПБ-45Д від 14.12.2004.

Зобов'язано приватне підприємство "Еркер" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Толстого, 36, ідентифікаційний код 24881850) передати Міністерству оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) через Управління капітального будівництва Міністерства оборони України (місто Київ) (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28А, ідентифікаційний код 08228659) згідно договору на пайову участь в будівництві житла № 227/УПБ-45Д від 14.12.2004р., укладеного між Приватним підприємством "Еркер" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Толстого, 36, ідентифікаційний код 24881850), Міністерством оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) та Управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (місто Київ) (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28А, ідентифікаційний код 08228659) квартири загальною площею 1560,26 мІ.

В решті позову відмовлено.

Суд дійшов висновку, що додаткова угода № 4 від 04.08.2006р. до договору на пайову участь в будівництві житла № 227/УПБ-45Д від 14.12.2004 не відповідала на момент її вчинення приписам ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України та абз. 4 ч. 2 ст. 34 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", тому суд визнав її недійсною, як таку, що суперечить законодавству з підстав визначених у ст. 215 ЦК України; оскільки відповідач взяті на себе договірні зобов'язання щодо передачі позивачу 1 через позивача 2 квартир загальною площею 1560,26 мІ - різниця між загальною сумою площ квартир, визначеною договором та загальною суму площ переданих квартир, в строки встановлені договором в повному обсязі не виконав, суд визнав, що позов про зобов'язання відповідача передати позивачу 1 через позивача 2 згідно договору від 14.12.2004р. № 227/УПБ-45Д квартири загальною площею 1560,26 мІ є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Взявши до уваги приписи норм ст.ст.230, 231 ГК України, враховуючи, що сторони в договорі на пайову участь в будівництві житла від 14.12.2004р. № 227/УПБ-45Д за прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо передачі квартир у п. 4.2 договору передбачили інший розмір штрафних санкцій, правові підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України відсутні, тому суд відмовив в задоволенні позову у вказаній частині вимог з огляду на їх безпідставність.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2012 (судді: Сулім В.В., Рєпіна Л.О., Тарасенко К.В.) рішення господарського суду Київської області від 13.09.2012 залишено без зміни.

Приватне підприємство "Еркер" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, в позові відмовити.

Скаржник доводить, що судами не було враховано норми ст.ст. 2, 3, 9, 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення», ст. 188 ГК України, ст. 652 ЦК України щодо можливості зміни вартості ціни квадратного метра житла, оскільки скаржник не вимагав змінити ціну договору, а лише умови договору щодо вартості квадратного метра; позовна вимога про скасування Додаткової угоди № 4 до Договору № 227/УПБ-45Д від 14.12.2004 року, не відповідає нормам чинного законодавства, чинним законодавством не передбачено захист прав у вказаний у клопотанні заступника прокурора спосіб; суд першої інстанції у своєму рішенні вийшов за межі позовних вимог в порушення норм ст. 83 ГПК України, згідно з якою господарський суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Позивачем заявлялось клопотання про скасування додаткової угоди № 4 до Договору, а не про визнання її недійсною.

Вищий господарський суд України, розглянувши матеріали справи, доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням тендерного комітету Міністерства оборони України 02.12.2004, оформленого протоколом № 59, тендерну пропозицію № 11 учасника процедури відкритих торгів - Приватного підприємства "Еркер" при здійсненні закупівель житла для безквартирних військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей в м. Біла Церква по пров. Академічному, 3 та по вул. Гайок, 214 було визнано найкращою та прийнято рішення про акцептування вказаної тендерної пропозиції та укладення з даним учасником процедури відкритих торгів договору про закупівлю квартир.

Між Міністерством оборони України, Управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (місто Київ) та Приватним підприємством "Еркер" був укладений трьохсторонній договір на пайову участь в будівництві житла від 14.12.2004р. № 227/УПБ-45Д (далі -договір), предметом якого відповідно до умов зазначеного договору є зобов'язання відповідача (замовник) збудувати та передати позивачу 1 (пайовик) через позивача 2 (платник) у 117-ти квартирному житловому будинку № 3 в місті Біла Церква Київської області по пров. Академічному в термін до 30.12.2005р. 117 квартир загальною площею 7648,46 мІ, та у 23-х квартирному житловому будинку № 214 в місті Біла Церква Київської області по вул. Гайок в термін до 30.12.2005р. 18 квартир загальною площею 1440,5 мІ (п. 1.1, 1.2 договору та п. 1.3 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 29.12.2005р. до договору).

Відповідно до п. 1.3 договору передача вказаного житла здійснюється пайовику через платника з оформленням акту прийняття-передачі цього житла та реєстрацією права власності, відповідно до чинного законодавства. Адресний перелік квартир, визначних у даному пункті, є невід'ємною частиною договору (додаток № 1 до договору).

Згідно п. 2.1 договору ціна договору складає 17724973,50 грн. з урахуванням ПДВ. Ціна договору складається з розрахунку загальної кількості квадратних метрів площі квартир, що передаються і фіксованої вартості 1950 грн. за 1 мІ. Ціна договору може змінюватися у сторону зменшення, у разі якщо замовник передає меншу кількість загальної площі квартир пайовику через платника. Збільшуватись ціна договору не може.

Відповідно до п. 2.2 договору в редакції додаткової угоди від 31.05.2005р. № 2 до договору пайові внески замовнику вносяться у такому порядку:

-у 2004 році пайовик перераховує через платника 14468680 грн.;

-у 2005 році - 3256293,50 грн. Із них 2370044,82 грн. перераховуються у 5-денний термін з дня підписання даної додаткової угоди, а 886248,68 грн., що становить 5% від загальної вартості договору, перераховується після передачі житла замовником пайовику через платника.

Згідно п. 6.4 договору останній вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного його виконання сторонами.

Додатком № 1 до договору сторони погодили адресний перелік квартир.

Як правильно встановлено судом першої інстанції платник на виконання умов договору здійснив 100% оплату вартості квартир, визначеної договором, що складає ціну договору. Так, на рахунок відповідача в грудні 2004р. було перераховано грошові кошти в сумі 14468680 грн., в червні 2005р. - в сумі 2370044,82 грн. та в серпні 2006р. - в сумі 886340,18 грн., що підтверджується листом Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві від 28.08.2012р. № 09-08/253-11139, листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 29.08.2012р. № 248/1/13/436, платіжними дорученнями та банківськими виписками (наявні в матеріалах справи).

Відповідач на виконання умов договору передав Управлінню капітального будівництва Міністерства Оборони України (місто Київ) 18 квартир загальною площею 1440,5 мІ в житловому будинку № 214 по вул. Гайок в м. Біла Церква, та 92 квартири загальною площею 6088,2 мІ в житловому будинку № 3 по пров. Академічному в м. Біла Церква, про що свідчать відповідно акт передачі житла від 29.12.2005р. та акт прийому-передачі житла від 30.06.2006р. № 141/268, які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Як вбачається з вищевикладеного, відповідач свої договірні зобов'язання щодо передачі Управлінню капітального будівництва Міністерства Оборони України (місто Київ) об'єктів пайової участі - квартир загальною площею 1560,26 мІ у передбачений договором строк не виконав., у зв'язку з чим прокурор звернувся з даним позовом до суду першої інстанції та просив суд зобов'язати відповідача передати позивачу 1 через позивача 2 згідно договору від 14.12.2004р. № 227/УПБ-45Д квартири загальною площею 1560,26 м2.

В свою чергу, як правильно встановлено судом першої інстанції намагаючись змінити умови договору в частині збільшення вартості 1 мІ житла в житловому будинку № 3 по пров. Академічному в м. Біла Церква відповідач звернувся до суду з відповідним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2006р. у справі № 24/270 за позовом Приватного підприємства "Еркер" до Міністерства оборони України та Управління капітального будівництва Міністерства оброни України про зміну умов договору на пайову участь в будівництві житла № 227/УПБ-45Д від 14.12.2004р. було, зокрема, змінено умови зазначеного договору в сторону збільшення вартості 1 мІ житла в житловому будинку № 3 по пров. Академічному в м. Біла Церква з 1950,00 грн. до 2450,00 грн., та відповідно змінено в сторону зменшення загальну площу, що підлягає передачі у вказаному будинку з 7648,46 мІ до 6088,16 м2.

На підставі зазначеного рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2006р. у справі № 24/270 було укладено додаткову угоду № 4 від 04.08.2006р. до договору на пайову участь в будівництві житла № 227/УПБ-45Д від 14.12.2004р., якою сторони змінили умови договору, зокрема, збільшили вартість 1 мІ житла в житловому будинку № 3 по пров. Академічному в м. Біла Церква до 2450 грн. та відповідно зменшили розмір загальної площі, яку Приватне підприємство "Еркер" зобов'язалось передати за договором у вказаному будинку до 6088,16 м2.

Додатками № 1 та № 2 до додаткової угоди № 4 від 04.08.2006р. до договору сторони погодили відповідно адресний перелік квартир у житловому будинку № 214 по вул. Гайок в м. Біла Церква Київської області та адресний перелік квартир у житловому будинку № 3 по пров. Академічному в м. Біла Церква Київської області, які відповідач зобов'язався передати пайовику.

Так, оскільки провадження у даній справі було порушено до підписання додаткової угоду № 4 від 04.08.2006р. до спірного договору та додатків № 1 та № 2 до неї, Київський апеляційний господарський суд не приймає, як належне твердження скаржника, щодо порушення строків позовної давності.

Разом з тим, вказане рішення суду було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2010р. та справу передано на новий розгляд, в подальшому у зазначеній справі Господарським судом міста Києва було прийнято рішення від 29.11.2011р., яке на час вирішення спору у даній справі набрало законної сили, яким в позові відмовлено.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що метою договору на пайову участь в будівництві житла від 14.12.2004р. № 227/УПБ-45Д є забезпечення житлом військовослужбовців Збройних Сил України, яке здійснюється за рахунок Державного бюджету України шляхом пайової участі у спорудженні житлових будинків.

Приймаючи участь у конкурсі, відповідач знав про його умови, свідомо погодився на них та сам запропонував конкретну ціну для одержання перемоги у конкурсі. При цьому, сторони договору домовились, що ціна квадратного метру житла та ціна договору не можуть бути збільшені. Ціна договору складається із розрахунку загальної кількості квадратних метрів площі квартир, що передаються помноженою на фіксовану вартість 1 м2 житла, що виключає можливість збільшення вартості 1 м2 житла, яке будується замовником. Відтак відповідач, як замовник за договором, взяв на себе ризик зміни обставин щодо підвищення складових цін. Подорожчання будматеріалів і робіт, після здійснених їх оплат платником за договором в силу вимог ст. 837 Цивільного кодексу України є виробничим ризиком відповідача, як забудовника, який залежить, зокрема, і від своєчасності освоєння одержаних коштів і не може бути переведений на позивачів - пайовика та платника.

Конкурентний спосіб укладання господарських договорів, відрізняється від загального порядку їх укладання, який визначений ст. 181 Господарського кодексу України. У межах конкурентного способу замовник акцептує тендерну пропозицію, що визнана найкращою за результатами оцінки. За таких обставин, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної пропозиції та не повинні змінюватися після укладання та підписання договору про закупівлю, крім випадків прямо передбачених чинним законодавством.

Наведене випливає зі змісту абз. 4 ч. 2 ст. 34 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", в редакції яка була чинна на час укладання додаткової угоди № 4 від 04.08.2006р. до договору, відповідно до якого умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі, крім випадків зменшення ціни тендерної пропозиції при проведенні торгів із зменшенням ціни (редукціону), та не повинні змінюватися після підписання договору про закупівлю, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Враховуючи те, що зміни до тендерної документації не вносились, волевиявлення сторін зазначеної додаткової угоди не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, оскільки вона укладалась на виконання рішення суду, яке було скасовано суд правомірно дійшов висновку, що додаткова угода № 4 від 04.08.2006 до спірного договору та додатки № 1 та № 2 підлягає визнанню недійсною.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене та враховуючи, що відповідач в порушення умов договору власний обов'язок щодо передачі квартир загальною площею 1560,26 м2 в повному обсязі та у визначені договором строки не виконав, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача передати позивачу 1 через позивача 2 згідно договору від 14.12.2004р. № 227/УПБ-45Д квартири загальною площею 1560,26 м2 є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст.1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна інстанція відхиляє доводи скарги, оскільки доведення підстав для зміни ціни договору значення для предмету доказування у справі не має, виходить за межі касаційного перегляду справи визначені ст.1115, ст.1117 ГПК України; доводи про невідповідність вимоги скасування додаткової угоди способам захисту відхиляються, оскільки вживання терміна "скасування" щодо угоди не змінює суті визначеного законом способу захисту "визнання недійсною" угоди, так як в обох випадках розуміється вимога, яка призводить до оголошення чого-небудь недійсним, незаконним, до його анулювання; з огляду на наведені мотиви суд відхиляє твердження про порушення ст. 83 ГПК України щодо виходу за межі позовних вимог.

Касаційна інстанція в межах перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права до встановлених обставин справи порушення чи неправильного застосування відповідних норм права не вбачає.

З огляду на наведене, підстав для зміни або скасування прийнятого судами попередніх інстанцій оскаржуваного судового рішення не має, у зв'язку з чим скаргу залишається без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2012 та рішення господарського суду Київської області від 13.09.2012 у справі № 146/10-06/9/5 господарського суду Київської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун