Постанова № 29648876, 27.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2013 р. Справа № 15/122-11/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Жукової Л.В., Студенця В.І.,розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій"на постанову та на рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 року господарського суду Київської області від 17.10.2012 рокуу справі господарського судуКиївської областіза позовомдочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанія "Нафтогаз України"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій"простягнення 31 638,97 грн.в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Мандригеля Р.С., Ткаченко Р.М.,- відповідача:Маринка В.М.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2011 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" про стягнення 31 638,97 грн. заборгованості за договором поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/08-1089 ТЕ-17 від 29.09.2008 року.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Київської області від 17.10.2012 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "БДК "Меркурій" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 23704,39 грн. основної заборгованості, 1 839,27 грн. пені, 4 459,63 грн. інфляційних збитків, 1635,68 грн. 3% річних та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 року зазначене рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів мотивовані обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ТОВ "БДК "Меркурій" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 року та рішення господарського суду Київської області від 17.10.2012 року скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у позові.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.02.2013 року розгляд касаційної скарги призначено слуханням на 20.02.2013 року. В судовому засіданні Вищого господарського суду України, яке відбулось 20.02.2013 року оголошувалась перерва до 27.02.2013 року.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 29.09.2008 року між Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" (покупець) укладено договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/08-1089ТЕ-17, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору.

Відповідно до п. 1.3. договору газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що постачальник передає покупцю в період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року природний газ в обсязі до 214, 0 тис. куб. м.

Згідно з пунктом 11.1 договору, останній набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє, в частині поставки газу, з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року (відповідно до укладених додаткових угод № 2, 3 до договору), в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за природний газ проводиться відповідачем плановими платежами до 10, 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Взяті на себе зобов'язання постачальник виконав повністю, що підтверджується актами передачі-приймання природного газу та передав у власність відповідачу у період з жовтня 2008 року по червень 2009 року природний газ на загальну суму 433 958, 71 грн. Відповідачем лише частково виконано свій обов'язок по оплаті природного газу та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 410 254, 32 грн., внаслідок чого, у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 23 704,39 грн. яка є предметом позовних вимог.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов оплати за газ та послуги з його транспортування, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судами встановлено, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати у визначений договором строк вартості отриманого природного газу, позивачем, відповідно до п.7.2 договору, нараховано 1839,00 грн. пені, за період з 28.04.2011 року по 28.10.2011 року, 3% річних у сумі 1635,68 грн. за період з 11.09.2009 року по 28.10.2011 року та інфляційні втрати у сумі 4459,63 грн. з період з вересня 2009 року по вересень 2011 року, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Відповідно до ст.ст.2.1.1, 2.2 цього Закону, підлягають списанню заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 01 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом, а також заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.97 по 01.01.11, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Тобто, за переконанням колегії суддів, зі змісту наведених положень вбачається, що учасником процедури списання заборгованості, зокрема, за спожитий природний газ, є підприємства, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, або здійснюються постачання природного газу за регульованим тарифом.

Судами було встановлено, що протягом спірного періоду, відповідач не отримував ліценцію у встановленому порядку на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, відповідно з чим, суд дійшов висновку про те, що відповідач не є учасником процедури списання заборгованості за спожитий природний газ, встановленої Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Поряд цим, судами не було прийнято до уваги те, що отриманий відповідачем природний газ використовувався ним у спірний період для потреб котельні з метою надання саме послуг з теплопостачання та підігріву води за регульованим тарифом, що підтверджується рішенням виконкому Броварської міської ради Київської області від 14.08.2007 року №409 про затвердження відповідачу тарифів, а також договорами №667/503 та №668/503 від 23.08.2011 року, відповідно до яких, відповідачу з Державного бюджету України було відшкодовано вартість різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася ним населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що були затверджені відповідачу.

За таких обставин, сфера дії Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" розповсюджується на правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі.

Постановою Кабінету міністрів України від 08.08.11 №894 затверджено "Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію", який визначає процедуру списання заборгованості за природний газ, у тому числі і заборгованості із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій.

Згідно з ч.2 п.1 цього Порядку, його дія поширюється на підприємства незалежно від форми власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні компанії "Газ України", "Укртрансгаз", "Укргазвидобування", а також Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" і державне підприємство "Енергоринок".

Відповідно умов п.6 Порядку, для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Як встановлено судами, під час попереднього розгляду справи, відповідач на підставі, в порядку та у спосіб, визначений Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та постановою Кабінету міністрів України "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію", утворив на підставі наказу №41 від 01.09.201 року відповідну комісію, яка відповідно до протоколів №2 від 26.09.2011 року та №3 від 10.11.2011 року вирішила списати несплачену заборгованість перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" за спожитий природний газ, а саме: 23704,41 грн. - основний борг, 1839,27 грн. - пеня, 1635,68 грн. - 3% річних та 4459,63 грн. - інфляційні втрати. Зазначені протоколи комісії затверджені головою комісії (директором відповідача) та підписані ним 26.09.2011 року та 10.11.2011 року, відповідно.

За приписами п.8 Порядку, учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження зазначеного в пункті 6 цього Порядку протоколу, але не пізніше 31 грудня 2011 року кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості.

На виконання вказаного пункту, відповідач листами №10/1046 від 28.10.2011 №10/1067 від 10.11.2011 року направив на адресу позивача інформацію про суми списаної заборгованості, які останнім отримані, що ним не заперечується.

Згідно з частиною 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.605 ЦК України, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

За таких обставин, спірна заборгованість є списаною. При цьому, за переконанням колегії суддів, суди попередніх судових інстанцій дійшли помилкового висновку, що відсутність у відповідача ліцензії на господарську діяльність, обов'язковість отримання якої передбачена Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", позбавляє права відповідача списати заборгованість у порядку, передбаченому Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", оскільки цей Закон та постанова Кабінету міністрів України від 08.08.11 №894 "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" не ставлять право господарюючого суб'єкта на списання заборгованості в залежність від наявності у нього ліцензії на діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування її магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії.

Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, оскаржувані рішення є такими, що прийняті при невірному застосуванню норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія вважає за необхідне їх скасувати та, не направляючи справу на новий судовий розгляд, оскільки всі фактичні обставини у справі були з'ясовані судами під час розгляду справи, вважає за можливе прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 року та рішення господарського суду Київської області від 17.10.2012 року у справі №15/122-11/14 скасувати. Прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

Стягнути з дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 31301827) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" (код ЄДРПОУ 03391260) 805,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги. Видати наказ.

Доручити господарському суду Київської області видати відповідні накази, згідно із ст. 122 ГПК України.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Л.В. Жукова

В.І. Студенець