Ухвала суду № 29648847, 08.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

08 лютого 2013 р. № 5023/10690/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Демидової А.М.,суддів:Владимиренко С.В., Малетича М.М., Плюшка І.А., Шевчук С.Р.,розглянувши заяву Приватного сільськогосподарського підприємства "Молнія-1",про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 10.10.2012у справі№ 5023/10690/11за позовомПриватного сільськогосподарського підприємства "Молнія-1" доХарківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Українипро визнання недійсним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.02.2012 у справі №5023/10690/11 у позові відмовлено частково; визнано недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.12.2011 № 137-к у справі №2/02-144-11 про зловживання монопольним (домінуючим) положенням з боку Приватного сільськогосподарського підприємства "Молнія-1".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2012 скасовано в частині визнання недійсним рішення; в цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову про визнання недійсним рішення відмовлено; в іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.10.2012 у справі

№5023/10690/11 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 залишено без змін.

Приватне сільськогосподарське підприємство "Молнія-1" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10.10.2012 у справі №5023/10690/11, у якій просить скасувати зазначену постанову та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2012; прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, визнати недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.12.2011 № 137-к.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 12.10.2010 у справі №13/49-10/30, від 08.02.2011 у справі №6/443/08-11/356/09-5/68/10, від 17.11.2009 у справі №5/5/09, від 13.07.2010 у справі №27/88-08-4151-38/401, від 21.09.2010 у справі №10/225-09(П18/1549-09), постанову Верховного Суду України від 25.06.2011, постанову судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України від 09.11.2011, мотивовано неправильним застосуванням судом касаційної інстанції статей 1, 12, 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та пунктів 1.3, 2.1, 5.1, 6.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49-р, а також положень Указу Президента України від 19.08.2008 № 725/2008 "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)", внаслідок чого, як стверджує заявник, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові Вищого господарського суду України від 10.10.2012 у справі №5023/10690/11, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Антимонопольний комітет України). При цьому, суд касаційної інстанції виходив з встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи щодо доведеності відповідачем того факту, що позивач відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" займав монопольне становище на ринку послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв) з часткою 100%. Крім того, позивач не привів у відповідність з Указом Президента України №725/2008 від 19.08.2008 договори оренди землі з власниками земельних часток (паїв) в частині встановлення розміру орендної плати, чим порушив частину 1 статті 13, пункт 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Водночас у постановах від 12.10.2010 у справі №13/49-10/30, від 08.02.2011 у справі №6/443/08-11/356/09-5/68/10, від 17.11.2009 у справі №5/5/09, від 13.07.2010 у справі №27/88-08-4151-38/401, від 21.09.2010 у справі №10/225-09(П18/1549-09), на які посилається заявник, суд касаційної інстанції, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставин справи, дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України, виходячи з того, що:

- відповідачем у прийнятому рішенні не доведено факту зайняття позивачем монопольного (домінуючого) становища на ринку надання послуг з переоформлення документів з одного власника на іншого та обставин, які свідчать про неправильне визначення територіальних (географічних) меж досліджуваного ринку та частки підприємства позивача на ньому (справа №13/49-10/30);

- висновок відповідача про те, що позивач займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з переоформлення складських документів є помилковим, оскільки послуга з переоформлення складських документів не є окремою і не має свого власного ринку в межах території, на якій розташовано зерновий склад та входить до складу всього комплексу послуг, пов'язаних з договором зберігання зерна. Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, на території, на якій розташовано товариство позивача, неможливе знаходження іншого суб'єкта господарювання, який надав би такі ж послуги (справа №6/443/08-11/356/09-5/68/10);

- оспорюване рішення Антимонопольного комітету України прийнято з порушенням конкурентного законодавства, зокрема визначені відповідачем територіальні межі ринку суперечать положенням пункту 6 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку (справа №5/5/09);

- відповідачем не доведено належними доказами того, що змінений тариф на маршруті є завищеним та що за наявності існування значної конкуренції на ринку цей тариф був би нижчим, а також відсутні обставини, які мають значення для встановлення факту зловживання позивачем монопольним становищем на ринку перевезення пасажирів (справа №27/88-08-4151-38/401);

- в діях позивача відсутні ознаки порушення ним саме законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку універсальних послуг поштового зв'язку (справа №10/225-09(П18/1549-09)).

Змістом наведених постанов суду касаційної інстанції спростовуються доводи заявника стосовно неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах з огляду на різні встановлені фактичні обставини у цих справах у порівнянні з постановою, про перегляд якої заявлено.

Крім того, до кола судових рішень, на які може бути здійснене посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України, належать виключно рішення суду касаційної інстанції, ухвалені в порядку розгляду касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій, а тому на постанову Верховного Суду України від 25.06.2011 не може бути здійснене посилання, оскільки останню прийнято згідно з главою 3 розділом V ЦПК України, якою встановлено порядок перегляду судових рішень Верховним Судом України після їх перегляду в касаційному порядку.

Разом з тим, постанова Вищого спеціалізованого суду України від 09.11.2011 не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права з огляду на відмінність предмета позову у даній справі у порівнянні зі справою № 5023/10690/11, у якій заявлено про перегляд постанови, що виключає подібність правовідносин у розумінні статті 11116 ГПК України. Так, у справі № 5023/10690/11 предметом позову є визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України; водночас у постанові Вищого спеціалізованого суду України від 09.11.2011 первісний позов заявлено про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості з орендної плати та штрафних санкцій та зустрічний позов про зобов'язання внести зміни до договору.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному сільськогосподарському підприємству "Молнія-1" у допуску справи №5023/10690/11 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяА. ДемидоваСудді:С. Владимиренко М.Малетич І.Плюшко С.Шевчук

KAСАЦІЯ до ВСУ (08.04 - розгляд)