Постанова № 29647985, 17.12.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/15935/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі Попові А.М.,

за участю

представника позивача не з'явився,

представника відповідача Затєєва Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Сніжнеантрацит» до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 18.10.2012 року № 0001231541,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство «Сніжнеантрацит», звернулось до суду з позовною заявою до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 18.10.2012 року № 0001231541.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог вказав, що 10.10.2012 року податковим органом, за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки Державного підприємства «Сніжнеантрацит» з питань своєчасності сплати податкових зобов'язань плати за землю (земельний податок) за період з 30.09.2008 по 09.10.2012 року, податку на прибуток за період з 19.12.2010 року по 23.08.2012 року, податку на додану вартість за період з 29.08.2011 року по 27.09.2012 року, плати за користування надрами за період з 19.08.2012 року по 27.09.2012 року, збору за спеціальне використання води за період з 20.05.2011 року по 06.09.2012 року, встановлені порушення та складено акт № 11/15-1/31906124.

На підставі акта перевірки 18.10.2012 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001231541, що оскаржується.

Вважає, що висновки акту перевірки про порушення строків сплати податкового боргу не відповідають дійсності, оскільки 26.02.2010 року Державне підприємство «Сніжнеантрацит» користуючись правом наданим п. 5.1 ст. 5 Закону України № 2181 подало до ДПІ у м. Сніжне Донецької області уточнюючий розрахунок, яким зменшило податкові зобов'язання за 2009 рік на суму 3 150 000,00 гривень в зв'язку з виправленням помилки.

Проте, відповідач не врахував зазначені обставини та здійснив нарахування штрафу на неіснуючий податковий борг.

Посилаючись на необґрунтованість висновків акта перевірки, вважає спірне податкове повідомлення-рішення протиправним.

Просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, згідно до якої просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні 12 грудня 2012 року заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у письмових запереченнях № 3370/10/10-012-3 від 07.12.2012 року, просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог в повному обсязі. За змістом наданих заперечень, в обґрунтування незгоди із позовом відповідач визначив, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення прийняте на їх підставі є таким, що прийнято правомірно. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 17 грудня 2012 року надав суду письмові пояснення, згідно до яких визначено, що оскільки на момент подання уточнювального розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 26.02.2010 року № 1808 у ДП «Сніжнеантрацит» обліковувався податковий борг з податку на прибуток, який виник до 2010 року, зазначеним уточнюючим розрахунком було зменшено податковий борг у порядку календарної черговості.

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Позивач,- Державне підприємство «Сніжнеантрацит», - є юридичною особою та згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач,- Торезька об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби, є суб'єктом владних повноважень, правонаступником прав та обов'язків ДПІ у м. Сніжному Донецької області, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

10.10.2012 року податковим органом, за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки Державного підприємства «Сніжнеантрацит», зокрема з питань своєчасності сплати податкових зобов'язань податку на прибуток за період з 19.12.2010 року по 23.08.2012 року, встановлені порушення та складено акт № 11/15-1/31906124 (Далі за текстом,- акт перевірки) (а.с. 7-12).

На підставі акта перевірки 18.10.2012 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001231541, що оскаржується (Далі за текстом,- спірне рішення) (а.с.5).

Спірним рішенням, позивача, на підставі ст. 126 Податкового кодексу України (Далі,- ПКУ) за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, визначеного п.п 57.1 ст. 57 ПКУ у вигляді затримки на 916 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 18625,20 гривень, зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 3725,04 гривень.

Згідно висновків акту перевірки, податковим органом, зокрема встановлено порушення п. 57.1ст. 57 ПКУ у вигляді несвоєчасної сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за період з 19.02.2010 року по 23.08.2012 року (зв. бік а.с. 11).

Згідно описової частини акту перевірки, вищевказаного висновку, податковий орган дійшов у зв'язку із тим, що в рахунок погашення самостійного визначеного грошового зобов'язання визначеного декларацією № 21732 від 09.02.2010 року, взяв до уваги платіжне доручення № 2890 від 23.08.2012 року (зв. бік а.с. 9).

Суд в частині заявлених позовних вимог не погоджується із висновками акту перевірки, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.02.2010 року ДП «Сніжнеантрацит» подало до ДПІ у м. Сніжному декларацію з податку на прибуток підприємства за 2009 рік, якою визначила суму податку до сплати у розмірі 3 150 000,00 гривень (а.с.13-14).

26.02.2010 року ДП «Сніжнеантрацит» подало до ДПІ у м. Сніжному уточнювальний розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок, в якому визначила суму переплати у розмірі 3 150 000,00 гривень (а.с.14).

Судом встановлено, що у обліковій картці платника податків ДП «Сніжнеантрацит» відображено зменшення платником самостійно згідно уточнювального документа № 1808 від 26.02.2010 року на суму 3 150 000,00 гривень за датою 26.02.2012 року.

Пунктом 126.1 ст. 126 ПКУ передбачено у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведених норм Закону є факт несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобов'язання.

Для застосування таких штрафних (фінансових) санкцій за зазначені порушення згідно зі ст. 126 Податкового кодексу України слід визначити погашену суму боргу, а потім, у залежності від кількості днів затримки, розрахувати відповідний відсоток, від погашеної суми боргу. Тому вказана штрафна (фінансова) санкція застосовується виключно після погашення суми боргу або його частини.

Платіжним дорученням № 2890 від 23.08.2012 року було здійснено оплату грошових зобов'язань згідно акту перевірки № 169/10/23-013 від 19.01.2012 року (а.с.19)

Відповідно до п. 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Вказаною нормою Кодексу визначено обов'язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Визначальним, при застосуванні приписів цієї статті є наявність податкового боргу.

Зміст графи «призначення платежу» у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення (у тому числі і посилання на виконання судових рішень), що прямо передбачено п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.

Разом з тим, податковим органом не доведено наявності податкового боргу на погашення якого він спрямовує кошти сплачені платіжним дорученням № 2890 від 23.08.2012 року.

Суд звертає увагу на ту обставину, що позивач, на дату подачі уточнювального розрахунку керувався нормами п.5.1 Закону України № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно до якої визначено, що, - податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Судом встановлено, що позивачем при подачі уточнювального розрахунку не пропущено строки давності, визначені статтею 15 цього Закону.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України № 2181 від 21.12.2000 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно наданих суду письмових пояснень відповідача та облікової картки платника податків ДП «Сніжнеантрацит», судом встановлено, що податковий орган зменшив податковий борг у порядку календарної черговості його виникнення за рахунок уточнювального розрахунку № 1808 від 26.02.2010 року на суму 3 150 000,00 гривень.

Таким чином податковий орган не врахував уточнювальний розрахунок № 1808 від 26.02.2010 року безпідставно залишивши без змін уточнений (зменшений) податковий борг позивача без змін, врахувавши до цього ж його, у якості платіжного документа.

Таким чином, податковий орган, взявши до уваги під час перевірки обставини наявності податкового боргу, які не відповідають дійсності, прийшов до необґрунтованого висновку щодо порушення з боку ДП «Сніжнеантрацит» п. 57.1 ст. 57 ПКУ у вигляді несвоєчасної сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за період з 19.02.2010 року по 23.08.2012 року.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності спірного рішення.

Згідно абз. 2 п. 58.1 ст. 58 ПК України,- податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, як вбачається із наведеної норми, при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.

Згідно п. 55.1. ст. 55 ПК України,- податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Оскільки відповідач не довів суду правомірність підстав нарахування позивачу податкових зобов'язань, суд приходить до висновку про скасування спірного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на те, що позивач у позовних вимогах, зокрема просить визнати протиправним спірне рішення, з метою належного та повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне скасувати спірне рішення.

Оскільки відповідач не довів суду правомірність підстав нарахування позивачу податкових зобов'язань, суд приходить до висновку про скасування спірного рішення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на проведення судової експертизи, підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

Відповідно до ст.94 КАСУ-, суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору відповідно до задоволених вимог на суму 107,30 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов, Державного підприємства «Сніжнеантрацит» до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 18.10.2012 року № 0001231541, - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 18.10.2012 року № 0001231541.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Сніжнеантрацит» судовий збір у розмірі 107,30 (сто сім) гривень 30 коп. шляхом їх безспірного списання із рахунку Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 17 грудня 2012 року.

Повний текст постанови складений 22 грудня 2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.