Рішення № 29646584, 25.02.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.02.2013Справа №5002-33/ 4365-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Плодоовочевий комбінат «Херсон»

(вул. Лесі Українки, 4, смт. Зеленівка, м. Херсон, 73481)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фаворит»

(вул. Субхі, буд. 1Б, м. Сімферополь, АР Крим, 95015)

про стягнення 23 513.98 грн..

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: Сапіга Віталій Вікторович, представник, довіреність № б/н від 04.12.12, ТОВ «Плодоовочевий комбінат «Херсон»;

Від відповідача: Бовикіна Вікторія Вікторівна, представник, довіреність № б/н від 25.01.13, ТОВ «Торговий дім Фаворит»;

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Плодоовочевий комбінат «Херсон» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фаворит» та просить суд стягнути суму у розмірі 23 513.98 грн., а саме - заборгованість у розмірі 17 532.70 грн., пеню у розмірі 2 377.72 грн., штраф у розмірі 1 753.27 грн., 3 % річних у розмірі 1008.73 грн. та інфляційні втрати у розмірі 841.56 грн..

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами поставки товару в частині своєчасної та повної оплати його вартості та повернення тари.

Одночасно, позивач в позовній заяві просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти відповідача, однак, вказане клопотання позивача було залишено судом без розгляду, оскільки протягом розгляду справи воно підтримано останнім не було.

Представник позивача в судовому засіданні 04 лютого 2013 року надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якій він зменшив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з відповідача, а саме просив стягнути 13 132.70 грн., а також збільшив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 1 969.90 грн., штрафу у розмірі 1 313.27 грн., інфляційних втрат у розмірі 919.28 грн. та 3% річних у розмірі 821.42 грн..

Ухвалою господарського суду АР Крим від 04 лютого 2013 року суд прийняв заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Плодоовочевий комбінат «Херсон» про уточнення позовних вимог від 04 лютого 2013 року - до розгляду (а.с. 68-69).

Також вказаною ухвалою суду за клопотанням представників сторін (а.с. 64) в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України було продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів (а.с. 68-69).

Представник позивача позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що вимоги позивача є необґрунтованими, про що зазначив у відзиві на позов (а.с. 47-49).

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

30 червня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Плодоовочевий комбінат «Херсон» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фаворит» (покупець) укладений договір на поставку товару № 301, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити яблучне пюре, асептично упаковане, відповідно до вимог МБТ 5061, ТУ У 46.72.091-95, ГН - 6.6.1.1-130-2006, (далі - товар), упаковане у асептичні мішки та металеві бочки з кришками (а.с. 7).

Відповідно до пункту 1.2 договору загальна кількість товару визначається сторонами за підписаними накладними, які є невід'ємними частинами даного договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору ціна товару складає 2.34 грн. за 1 кг з урахуванням ПДВ.

Загальна сума договору визначається сторонами за підписаними накладними, які є невід'ємними частинами даного договору ( пункт 2.2 договору).

Відповідно до пункту 2.3 договору оплата за товар здійснюється шляхом 100% передоплати шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі в національній валюті України на поточний банківський рахунок продавця.

Відповідно до пункту 3.1 договору поставка товару продавцем здійснюється протягом 3 робочих днів з моменту отримання письмової заявки на виконання пункту 2.3 договору зі складу продавця, який розташований за адресою : м. Херсон, смт. Зеленівка, вул. Л. Українки, 4.

Днем поставки партії товару вважається день поставки товару зі складу продавця (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пункту 3.6 договору продавець поставляє товар у металевих бочках ( з кришкою, яка затягується обручем, замками, гайками та болтами), покупець зобов'язаний повернути за свій рахунок на склад продавця металеві бочки в повному комплекті, протягом 30 календарних днів, з моменту поставки товару. Тара є зворотною. У випадку неповернення (пошкодження, знищення) металевих бочок у повному комплекті, покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість металевих бочок (100.00 грн. за 1 шт.) в повному об'ємі на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 днів, по закінченню 30 денного строку повернення бочок. Ціна та кількість переданих металевих бочок зазначається у витратній накладній.

Згідно з пунктом 5.3 договору за прострочку виконання зобов'язань з оплати товару покупець зобов'язаний сплатити неустойку продавцю у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару (суми недоплати) за кожний день прострочки.

Відповідно до пункту 5.4 договору у випадку порушення строків сплати покупець оплачує продавцю штраф в розмірі 10 % від вартості несплаченого товару.

Сплата неустойки, штрафу не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань за даним договором (пункт 5.5 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2010 року (пункт 8.4 договору).

10 вересня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Плодоовочевий комбінат «Херсон» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фаворит» (покупець) укладений договір на поставку товару № 380, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити томатну пасту натуральну, відповідно до вимог ГОСТ 3343-89 МБТ 5061-89, ДГН ДР-2006 (далі - товар), упаковану у асептичні мішки та металеві бочки з кришками (а.с. 40).

Даний договір за своїм змістом є аналогічним до договору про поставку товару № 301 від 30 червня 2010 року окрім предмету поставки.

На виконання умов зазначених договорів позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 368859.88 грн., що підтверджується видатковими накладними № ПОК-339 від 01 липня 2010 року на суму 30 408.30 грн., № ПОК -468 від 10 вересня 2010 року на суму 86 704.02 грн., № ПОК - 514 від 20 вересня 2010 року на суму 110 627.88 грн., № ПОК -558 від 01 жовтня 2010 року на суму 106 359.00 грн., № ПОК - 584 від 12 жовтня 2010 року на суму 31 800.60 грн. (а.с. 8, 10, 11, 13, 15), який був оплачений відповідачем не у повному обсязі.

Так, позивач в уточнення до позовної заяви зазначив, що за товар, поставлений за видатковими накладними № ПОК-468 від 10 вересня 2010 року, № ПОК - 514 від 20 вересня 2010 року, № ПОК -558 від 01 жовтня 2010 року, № ПОК - 584 від 12 жовтня 2010 року, відповідач розрахувався повністю, тоді як по видатковій накладній № ПОК -339 від 01 липня 2010 року, яка підписана з боку відповідача уповноваженим представником, повноваження якого підтверджується відповідною довіреністю (а.с. 9), відповідач розрахувався частково на суму 25 175.60 грн., у зв'язку з чим за ним склалася заборгованість в сумі 5 232.70 грн..

Крім того, позивач зазначив, що відповідачем всупереч вимог договорів не було повернено йому 79 одиниць тари загальною вартістю 7900.00 грн..

Позивач претензією від 15 березня 2012 року № 1/15-03 звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу, повернення тари або сплати її вартості (а.с. 41), яка була залишена відповідачем поза увагою.

Вказане з'явилося підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Плодоовочевий комбінат «Херсон» із даною позовною заявою до господарського суду АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

За своєю правовою природою спірні договори є договорами поставки, які укладено відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), якій здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним за договорами № 301 від 30 червня 2010 року та № 380 від 10 вересня 2010 року було поставлено товар відповідачу, який був оплачений останнім не в повному обсязі, в результаті чого за ним утворилася заборгованість у сумі 5 232.70 грн., також відповідачем не було повернено позивачу 79 одиниць тари загальною вартістю 7900.00 грн..

Факт поставки товару відповідачу підтверджується видатковою накладною № ПОК -339 від 01 липня 2010 року, яка підписана від імені відповідача його представником, повноваження якого підтверджується відповідною довіреністю (а.с. 8-9).

Отже, судом було встановлено, що залишок вартості несплаченого товару, поставленого позивачем на підставі вищевказаних накладних складає 5 232.70 грн..

Доводи представника відповідача про відсутність у ТОВ «Торговий дім «Фаворит» заборгованості за договором на поставку товару № 301 від 30 червня 2010 року з огляду на наявність переплати по іншим накладним, суд вважає неспроможними, оскільки належними доказами оплати певної накладної є зазначення у платіжному дорученні її реквізитів або реквізитів рахунку, який виставлявся на оплату цієї накладної.

Крім того, позивач поставляв відповідачу товар у зворотній тарі ( металевих бочках), так було передано зворотної тари в кількості 291 одиниць, що підтверджується вищезазначеними накладними, з яких повернуто було 212 одиниць, тоді як 79 одиниць зворотної тари загальною вартістю 7900.00 грн. повернено не було.

Так, представник відповідача заперечував наявність у нього обов'язку оплачувати вартість неповернутої тари, з огляду на те, що в пункті 3.6 договору № 301 під неповерненням розуміється лише пошкодження або знищення тари, тоді як доказів пошкодження або знищення тари відповідачем позивачем суду надано не було.

Однак, суд вважає такі доводи відповідача неспроможними, з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 3.6 договору продавець поставляє товар у металевих бочках (з кришкою, яка затягується обручем, замками, гайками та болтами), покупець зобов'язаний повернути за свій рахунок на склад продавця металеві бочки в повному комплекті, протягом 30 календарних днів, з моменту поставки товару. Тара є зворотною. У випадку неповернення (пошкодження, знищення) металевих бочок у повному комплекті, покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість металевих бочок (100.00 грн. на 1 шт.) в повному об'ємі на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 днів, по закінченню 30 денного строку повернення бочок. Ціна та кількість переданих металевих бочок зазначається у витратній накладній.

Отже, з умов договору вбачається, що сторони передбачили зобов'язання покупця сплатити вартість тари у випадку її неповернення, пошкодження або знищення, а оскільки відповідачем доказів повернення тари (витратних накладних) надано суду не було, слід погодитись із нарахуванням позивачем до стягнення вартості тари згідно пункту 3.6 договору.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду доказів оплати товару та повернення тари в повному обсязі.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає доводи позивача про наявність у відповідача обов'язку оплатити вартість отриманого товару в розмірі 5 232.70 грн. та 7900.00 грн. вартості неповерненої тари обґрунтованими, у зв'язку з чим таки вимоги підлягають задоволенню.

Також, позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 1 969.90 грн. та штраф в сумі 1313.27 грн., інфляційні витрати в розмірі 919.28 грн. та 3 % річних 821.42 грн., нарахованих на суму заборгованості.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Під неустойкою (штрафом або пенею), відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

При цьому, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 по справі № 06/5026/1052/2011 (№ 3-24гс12), а також Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/908/2012 від 13.07.12.

Враховуючи викладене, суд погоджується із наявністю правових підстав для стягнення з відповідача пені та штрафу.

Одночасно, перевіривши розрахунки, проведені позивачем в обґрунтування таких вимог, судом було встановлено, що як пеня, так і штраф були нараховані позивачем не тільки за прострочку виконання відповідачем свого обов'язку щодо своєчасної оплати товару, а й за прострочення термінів, встановлених для повернення пакувальної тари.

Однак, суд не може погодитися із правильністю та законністю такого нарахування з огляду на приписи статті 547 Цивільного кодексу України, за якою правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Так, можливість нарахування пені та штрафу передбачена умовами укладених між сторонами договорів лише за порушення зобов'язання своєчасної оплати вартості товару.

Згідно з пунктами 5.3 та 5.4 договорів за прострочку виконання зобов'язань з оплати товару покупець зобов'язаний сплатити неустойку продавцю у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару (суми недоплати) за кожний день прострочки та у випадку порушення строків сплати покупець оплачує продавцю штраф в розмірі 10 % від вартості несплаченого товару.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки за прострочення обов'язку своєчасного повернення пакувальної тари такими, що задоволенню не підлягають.

Одночасно, судом було перераховано суму неустойки, виходячи з суми заборгованості, що залишилася за відповідачем - 5232.70 грн..

При цьому, судом було встановлено, що позивачем також не було дотримано вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, відповідно до розрахунку, здійсненого судом (а.с. 121), розмір пені за період з 01.01.2012 року по 01.07.2012 року складає 398.31 грн.. В стягненні пені в сумі 1 571.59 грн. слід відмовити.

Штраф, відповідно до умов договорів також повинен бути розрахований виходячи із вартості неоплаченого товару - 5 232.70 грн. наступним чином:

5 232.70 грн. * 10% = 523.27 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає штраф в сумі 523.27 грн., отже в стягненні 790.00 грн. слід відмовити.

Одночасно, позивач просив суд стягнути з відповідача 919.28 грн. - інфляційних втрат та 3% річних в сумі 821.42 грн.

Так, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 821.42 грн., нарахованих на суму заборгованості за період з 01 січня 2011 року по 01 лютого 2013 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, встановив, що розмір 3% річних за період, вказаний у позові, розраховано правильно, складає 821.42 грн. та саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 919.28 грн. за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

Судом був перевірений розрахунок, складений позивачем, та встановлено, що розмір інфляційних втрат за період, вказаний у позові, складає 564.71 грн., що підтверджується розрахунком, складеним судом (а.с. 122), отже саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача. В стягненні 354.57 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору у зв'язку із частковим задоволенням позову покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 28 лютого 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фаворит» (вул. Субхі, буд. 1Б, м. Сімферополь, АР Крим, 95015, р/р 2600016648 у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 324021, ідентифікаційний код 31859504) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Плодоовочевий комбінат «Херсон» (вул. Лесі Українки, 4, смт. Зеленівка, м. Херсон, 73481, р/р 26004000063437 в ПАТ «Укрсоцбанк» м. Одеса, МФО 300023, ідентифікаційний код 33824405) заборгованість в сумі 13 132.70 грн., пеню в сумі 398.31 грн., штраф в сумі 523.27 грн., інфляційні витрати в сумі 564.71 грн., 3 % річних в розмірі 821.43 грн. та 1 368.73 грн. судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України (УДКСУ у м. Сімферополі АРК код ЄДРПОУ 38040558, рахунок № 31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Плодоовочевий комбінат «Херсон» (вул. Лесі Українки, 4, смт. Зеленівка, м. Херсон, 73481, р/р 26004000063437 в ПАТ «Укрсоцбанк» м. Одеса, МФО 300023, ідентифікаційний код 33824405) надміру перерахований судовий збір у сумі 1 453.00 грн., сплачений за платіжним дорученням від 13 лютого 2012 року № 98.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. В стягненні з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фаворит» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Плодоовочевий комбінат «Херсон» пені в сумі 1 571.59 грн., 790.00 грн. штрафу та 354.57 грн. інфляційних витрат - відмовити.

Суддя Ю.А. Радвановська