Постанова № 29646513, 27.02.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/614/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Неопласт-трейд» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000192250 від 17.01.2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Неопласт-трейд» (надалі по тексту - Позивач або ТОВ «Неопласт-трейд») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі по тексту Відповідач або ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000192250 від 17.01.2013 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Неопласт-трейд» щодо підтвердження взаємовідносин із платниками податків: ТОВ «Таверс», ТОВ «Тала груп», ТОВ «Маркет-Строй» за період 2011 рік», за результатами якої складено акт від 24.09.2012 року № 5624/22-5/35817536, на підставі якого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001652250 від 05.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 417 417,00 грн. (за основним платежем - 308 579,24 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 108 838,19 грн.). За результатами адміністративного оскарження відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000192250 від 17.01.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 364 018,00 грн. (за основним платежем - 308 579,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 55 439,59 грн.). Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечувала в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржуване рішення є законним.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що у період з 11.09.2012 року по 24.09.2012 року згідно п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-У та на підставі наказу від 07.09.2012 року за № 1904, посадовою особою ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС на підставі направлення № 002418/2265 від 07.09.2012 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Неопласт-трейд» щодо підтвердження взаємовідносин із платниками податків: ТОВ «Таверс», ТОВ «Тала груп», ТОВ «Маркет-Строй» за період 2011 рік.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт перевірки від 24.09.2012 року № 5624/22-5/35817536 «Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Неопласт-трейд» щодо підтвердження взаємовідносин із платниками податків: ТОВ «Таверс», ТОВ «Тала груп», ТОВ «Маркет-Строй» за період 2011 рік», відповідно до висновку якого перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 98 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з ПДВ на суму 308579,24 грн. за період лютий-вересень 2011 року (а.с. 9-28 том І).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001652250 від 05.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 417 417,00 грн. (за основним платежем - 308 579,24 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 108 838,19 грн.) (а.с. 29 том І).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в порядку ст. 56 Податкового кодексу України до ДПС в Одеській області.

За результатами розгляду первинної скарги ДПС в Одеській області було винесено рішення № 32665/10/10/-2007 від 03.12.2012 року, яким податкове повідомлення-рішення № 0001652250 від 05.10.2012 року частково скасовано у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ у розмірі 54 418,59 грн. та в цій частині скарга задоволена, а в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а первинна скарга без задоволення.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем були прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000192250 від 17.01.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 364 018,00 грн. (за основним платежем - 308 579,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 55 439,59 грн.) (а.с. 30 том І).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що у періоді, що перевірявся, між ТОВ «Неопласт-трейд» (Покупець) та ТОВ «Тала-Груп» (Продавець) був укладений договір поставки (матеріалів, електротоварів, риболовецьких снастей) № 12 від 01.08.2011 року (а.с. 285 том І).

Також між ТОВ «Неопласт-трейд» (Покупець) та ТОВ «Маркет-Строй Ко» (Продавець), ТОВ «Таверс» (Постачальник) укладені договори № 3 та б/н від 28.01.2011 року на поставку товарів (матеріалів, електротоварів, риболовецьких снастей) (а.с. 284, 286 том І).

Відповідно до ст. 265 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Момент виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст. 664 Цивільного кодексу України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Таким чином, факт отримання товару документально підтверджується наявними первинними бухгалтерськими документами (накладні) та первинними бухгалтерськими документами подальшої реалізації отриманого товару.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначених договорів контрагентами позивача ТОВ «Тала-Груп», ТОВ «Маркет-Строй Ко» та ТОВ «Таверс» протягом періоду, що перевірявся на адресу ТОВ «Неопласт-трейд» були поставлені товари (матеріалів, електротоварів, риболовецьких снастей), а позивач прийняв та оплатив, отримані товари, по яким сума податку на додану вартість склала в загальному розмірі 308 579, 24 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за поставлені товари проводились у безготівковій формі і на момент перевірки дебіторська/кредиторська заборгованість ТОВ «Неопласт-трейд» за отримані товари за розрахунками з ТОВ «Тала-Груп», ТОВ «Маркет-Строй Ко» та ТОВ «Таверс» відсутня.

Про підтвердження поставки товару за вищезазначеними угодами свідчать первинні бухгалтерські документи, а саме видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, реєстри платіжних документів, наявні в матеріалах справи, (а.с. 66-205 том І, 4-108, 122-174 том ІІ).

Отриманий ТОВ «Неопласт-трейд» товар був оприбуткований у встановленому порядку, а саме за отриманий товар позивачем були здійснені розрахунки шляхом безготівкового переказу грошових коштів, операції були відображені у податковому обліку та бухгалтерському обліку ТОВ «Неопласт-трейд» про що свідчать реєстри платіжних документів за 2011 рік; роздруківки по рахунках 631 (кредит) та 36 (дебіт); звіти № 28 (витрати залишок); розгорнуті звіти по рахунку № 28 (витрати та залишок) за операціями з контрагентами позивача за 2011 рік, зокрема з зазначенням дати та грошових сум сплачених ТОВ «Неопласт-трейд» контрагентам (постачальникам товару) - ТОВ «Тала-Груп», ТОВ «Маркет-Строй Ко» та ТОВ «Таверс» (а.с. 66-107, 264-283 том І, 175-182, 211 том ІІ).

Транспортування цього товару власними транспортними засобами підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу марки ГАЗ (вантажний бортовий) товарно-транспортними накладними з додатками (а.с. 2-109 том ІІ).

Таким чином судом встановлено, що позивачем було виконано всі зобов'язання, які покладено Цивільним кодексом України за договором поставки, а саме: прийнято товар та сплачено продавцю грошові кошти, про що свідчать вищезазначені первинні документи.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ «Тала-Груп», ТОВ «Маркет-Строй Ко» та ТОВ «Таверс», включені позивачем до складу податкового кредиту, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних ТОВ «Неопласт-трейд» та включено до декларацій з ПДВ (а.с. 108-257 том І).

Як вбачається з акту перевірки, перевіряючі дійшли висновку про завищення ТОВ «Неопласт-трейд» податкового кредиту на суму 308 579,24 гривень на підставі матеріалів перевірок ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо підприємств ТОВ «Таверс» та ТОВ «Маркет-Строй КО», а також на підставі письмових відповідей наданих податковими органами на запити відповідача відносно ТОВ «Тала-Груп».

У вищевказаних актах податкова інспекція дійшла висновків, що в силу відсутності у ТОВ «Таверс», ТОВ «Маркет-Строй КО», ТОВ «Тала-Груп» технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, операції з придбання товарів (робіт/послуг), - діяльність ТОВ «Таверс», ТОВ «Маркет-Строй КО», ТОВ «Тала-Груп» спрямована на надання податкової вигоди для третіх осіб, шляхом штучного формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок операцій, що не мають реального товарного характеру.

По результатам зазначених перевірок та здійснених запитів встановлено, що в результаті порушення ТОВ «Таверс», ТОВ «Маркет-Строй КО», ТОВ «Тала-Груп» та їх контрагентами податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені позивачем із вказаними контрагентами на поставку товарів мають протиправний характер. А такі правочини, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту та податкових зобов'язань по суті спрямовані на незаконне заволодіння майно держави, протирічять інтересам держави і суспільства, вважається такими, що порушують публічний порядок, а отже згідно з ст.228 ЦК України є нікчемними.

Суд зазначає, що в акті перевірки висновки про відсутність поставок за укладеними ТОВ «Неопласт-трейд» з його контрагентами правочинами ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи.

Недопустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними».

Жодних доказів про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання договорів ТОВ «Неопласт-трейд» та ТОВ «Таверс», ТОВ «Маркет-Строй КО», ТОВ «Тала-Груп», предметів даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених ТОВ «Неопласт-трейд» грошових коштів акт перевірки не містить. При цьому, надані позивачем в ході судового розгляду справи документи підтверджують товарність всіх операцій і правильність податкового обліку ТОВ «Неопласт-трейд».

Відповідно до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого податковий орган посилається як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що за обставин, які склалися визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 02.09.2010 року № К-23029/07.

Податковим органом фактично зроблений висновок, що ТОВ «Таверс», ТОВ «Маркет-Строй КО», ТОВ «Тала-Груп» здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. Податковий орган встановив, що оскільки актами перевірок та наданими відповідями на запити щодо підприємств ТОВ «Таверс», ТОВ «Маркет-Строй КО», ТОВ «Тала-Груп» не підтверджено наявність поставок товарів до покупців, то можна зробити висновок, що ТОВ «Неопласт-трейд» не придбавало товар.

У своїх висновках податковий орган вважає, що постачальники ТОВ «Неопласт-трейд» фактично не здійснювали господарської діяльності, а лише документували операції із товаром.

При цьому, актом перевірки від 24.09.2012 року № 5624/22-5/35817536 не встановлено жодного фактичного порушення вимог норм законодавства, яке б позбавляло ТОВ «Неопласт-трейд» права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Позиція щодо безтоварності угод про поставку товарів ТОВ «Неопласт-трейд» спростовується наявними в матеріалах справи копіями договорів про поставку товару, реєстрами платіжних документів, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, роздруківками по рахунках 631 (кредит) та 36 (дебіт), звітами № 28 (витрати залишок), розгорнутими звітами по рахунку № 28 (витрати та залишок) за операціями з контрагентами позивача за 2011 рік, зокрема з зазначенням дати та грошових сум сплачених ТОВ «Неопласт-трейд» контрагентам (постачальникам товару) - ТОВ «Тала-Груп», ТОВ «Маркет-Строй Ко» та ТОВ «Таверс».

Крім того, виконання зобов'язань за вищезазначеними договорами поставки та фактичне (реальне) здійснення господарських операцій за цими угодами, а також використання отриманого товару у власній господарській діяльності підтверджується також договорами на поставку товарів укладеними ТОВ «Неопласт-трейд» з іншими контрагентами, а також розгорнутим звітом по рахунку № 361 з зазанченням дати, грошових сум та номерів видаткових накладних щодо подальшого використання ТОВ «Неопласт-трейд» отриманого від ТОВ «Таверс», ТОВ «Маркет-Строй КО», ТОВ «Тала-Груп» товару (а.с. 184-193, 211-246 том ІІ).

Тобто усі вищезазначені документи безумовно підтверджують фактичне надання послуг та поставку і передачу у власність товарів.

Таким чином, визнаючи правочини з поставки товарів платників податків нікчемними, податковий орган не аргументував висновок щодо безпідставного формування ТОВ «Неопласт-трейд» відповідними положеннями Податкового кодексу України. При цьому постачальники товарів - ТОВ «Таверс», ТОВ «Маркет-Строй КО», ТОВ «Тала-Груп» склали та належним чином оформили податкові накладні, а придбані товари призначалися для використання у господарській діяльності ТОВ «Неопласт-трейд», проведені операції були підтверджені відповідними бухгалтерськими та податковими документами.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з абз.1 п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зобов'язання за договорами між ТОВ «Неопласт-трейд» та ТОВ «Тала-Груп», ТОВ «Маркет-Строй Ко», ТОВ «Таверс» виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, доводи податкового органу щодо фіктивності підприємницької діяльності, безтоварності господарських операцій, направленості ТОВ «Неопласт-трейд» або ТОВ «Тала-Груп», ТОВ «Маркет-Строй Ко», ТОВ «Таверс» на ухилення від сплати податків, а у зв'язку з цим і нікчемності угод, укладених ТОВ «Неопласт-трейд» з вказаним підприємствами не приймаються як не підтверджені належними та допустимими доказами, і повністю спростовуються матеріалами справи.

Позивач сформував податковий кредит з урахуванням положень ст.198 Податкового кодексу України, який містить заборону включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що ТОВ «Неопласт-трейд» сплатило ціну товарів, зокрема суму податку на додану вартість, отримало податкові накладні від підприємств, що значилися в Єдиному реєстрі підприємств та платників податку на додану вартість. Товари придбані від контрагентів позивача були використані в подальшому позивачем у його власній господарській діяльності. Отже, судом встановлені обставини, які у своїй сукупності свідчать про безумовну дійсність правочинів, фактичність господарських операцій між ТОВ «Неопласт-трейд» та ТОВ «Тала-Груп», ТОВ «Маркет-Строй Ко», ТОВ «Таверс», їх правомірність і прозорість. При цьому, на користь своїх висновків податковий орган не надав жодного доказу і не обґрунтував їх.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

З аналізу ст.2 КАС України випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000192250 від 17.01.2013 року, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Неопласт-трейд» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000192250 від 17.01.2013 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000192250 від 17.01.2013 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 27 лютого 2013 року.

Суддя С.О. Cтефанов