Постанова № 29645948, 19.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/48600/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Таран М. М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2012 року Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2012 рокуу справі№ 2-а-12593/11/2070 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗА-Україна» до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області провизнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення суми,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2012 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки згідно наказу № 268 від 04.03.2011 року, за наслідками якої складений акт № 366/07-004/31632410 від 18.03.2011 року. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.04.2011 року № 0000260700 Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова. В іншій частині позовних вимог відмовлено

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2012 року апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2012 року у справі № 2-а-12593/11/2070 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗА-Україна»з Державного бюджету України заборгованості по податку на додану вартість в сумі 644 740,00 грн. Прийнято нову постанову, якою в цій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗА-Україна»задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗА-Україна»заборгованість з податку на додану вартість в сумі 644 740,00 грн.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач-1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржені постанови в частині визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, прийняти нову постанову про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 75, п. 73.9 ст. 73, п. п. 200.12, 220.15 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами заявника не погоджується, просить залишити скаргу без задоволення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної 18.03.2011 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2010 року складений акт № 366/07-004/31632410 від 18.03.2011 року, у висновках якого встановлено, що у відповідності до пп. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «ВЕЗА-Україна»не має право на отримання бюджетного відшкодування за листопад 2010 року в сумі 644 740,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000260700 від 08.04.2011 року, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 644 740,00 грн.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено що, документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Тобто, підставою проведення перевірки є прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення, яке оформлюється наказом.

Ненадсилання податковим органом обов'язкового письмового запиту, передбаченого пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, може мати наслідком оскарження платником наказу про проведення перевірки.

Оскільки наказ, що став підставою для проведення перевірки, є чинним та не оскаржується позивачем, проведення податковим органом документальної невиїзної перевірки є правомірним.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки згідно наказу № 268 від 04.03.2011 року, за наслідками якої складений акт № 366/07-004/31632410 від 18.03.2011 року, задоволенню не підлягають.

Враховуючи порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень у справі в частині задоволення позову в частині визнання дій протиправним та прийняття нового рішення про відмову в позові в цій частині.

Що стосується решти позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 05.01.2011 року позивачем подано до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 року (вх. № 9000000823); довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (вх. № 9000000816); розрахунок суми бюджетного відшкодування за листопад 2010 року (вх. № 9000000818); заява про повернення суми бюджетного відшкодування за листопад 2010 року (вх. № 9000000817), відповідно до яких сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку, складала 644 740,00 грн.

У зв'язку з поданням зазначених документів, відповідачем-1 проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2010 року по 30.10.2010 року. За результатами перевірки складена довідка № 212/07-004/31632410 від 21.02.2011 року, якою підтверджено нараховане позивачем за листопад 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 644 740,00 грн.

У відповідності до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами першої та апеляційної інстанцій на підставі дослідження наявних у справі доказів встановлено підтвердження достовірності заявлених до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість на загальну суму 644 740,00 грн. і дотримання процедури їх декларування та заявлення до відшкодування.

Враховуючи наведене та недоведеність податковим органом в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України наявності підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2011 року № 0000260700 Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення бюджетного відшкодуванні, суд першої виходив з того, що позивач передчасно заявив вимогу про стягнення бюджетного відшкодування.

Апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про задоволення зазначених вимог, оскільки позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню, є належним способом захисту порушеного права позивача.

Колегія суддів з таким висновком погоджується, враховуючи наступне.

Згідно з п.п. 200.7-200.11 ст. 200 Податковий кодекс України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (п. 200.12. ст. 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 200.13. ст. 200 цього Кодексу на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування або шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку, або шляхом оформлення (випуску) казначейського фінансового векселя (за згодою платника податків) протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Отже, в разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

У зв'язку із залишенням касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду в частині стягнення бюджетної заборгованості -без змін, виконання оскарженого судового рішення у справі підлягає поновленню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2012 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2012 року у справі № 2-а-12593/11/2070 в частині задоволення позову про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки згідно наказу № 268 від 04.03.2011 року, за наслідками якої складений акт № 366/07-004/31632410 від 18.03.2011 року, скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2012 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2012 року у справі № 2-а-12593/11/2070 залишити без змін.

Поновити виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2012 року у справі № 2-а-12593/11/2070.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак