Ухвала суду № 29645827, 19.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/49064/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Філіпє'ва В. В. Таран М. М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Укренерготеплоремонт»на постанову та ухвалуХарківського оружного адміністративного суду від 06.04.2011 року Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 рокуу справі№ 2-а-15627/10/2070 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Укренерготеплоремонт»до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області проскасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Харківського оружного адміністративного суду від 06.04.2011 року у справі № 2-а-15627/10/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийнявши нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст. ст. 19, 61 Конституції України, ст. ст. 55, 58 Господарського кодексу України, ст. ст. 80, 202, 215, пп. 7.2.3 п. 7.2, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 9, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з вимогами та доводами заявник не погоджується, просить залишити без змін судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Харківської області планової виїзної перевірки ТОВ ВКФ «Укренерготеплоремонт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по31.03.2010 року складено акт № 1075 /23/22703713 від 29.06.2010 року, яким зафіксовано порушення п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, пп. пп. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2 , пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, які виписані з порушенням діючого законодавства, виданимии ТОВ «Подоліс», які не є звітними податковими та одночасно розрахунковими документами, в розмірі всього 747 327,00 грн., пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 937 159,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняте податкові повідомлення-рішення від 12.07.2010 року № 0000532310/0, яким позивачу нараховані суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість 747 327,00 грн. та 373 663,50 грн. штрафної (фінансової) санкції, № 0000522310/0 яким позивачу нараховані суми податкових зобов'язань з податку на прибуток 937 159,00 грн. та 468 579,50 грн. штрафної (фінансової) санкції.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відтак за своєю правовою суттю належить до кола документів, які визначені законодавцем як первинні.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку і товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

На підставі дослідження наявних доказів, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що факт реальності здійснення поставок товарів по спірним договорам, укладеним ТОВ ВКФ «Укренерготеплоремонт»з ТОВ «Подоліс», не підтверджується матеріалами справи.

Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням того, що поставка мала місце, оскільки обставин щодо реальної можливості виконання обумовлених договором робіт, наявності для цього відповідних ресурсів, умов транспортування товарів не доведено.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту податкові накладні, складені ТОВ «Подоліс», оскільки товар фактично не поставлявся останнім, що свідчить про порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Посилання скаржника на документальне підтвердження отримання послуг від ТОВ «Подоліс», зокрема, на акти приймання виконаних підрядних робіт, колегія суддів відхиляє, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, надавши їм оцінку, дійшли висновку, що вони не можуть бути прийняті до уваги у якості доказів через невідповідність вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено безтоварність спірних операцій, то видаткові та податкові накладні містять відомості, що не відповідають дійсності, через що не можуть слугувати підставою для віднесення вартості товарів до валових витрат і включення їх до податкового кредиту покупця.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень не підлягають задоволенню у зв'язку з їх правомірністю.

Доводи позивача про неправомірні висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо недійсності правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Подоліс», не можуть бути підставою для задоволення касаційної скарги, оскільки в основу судових рішень про відмову в позові був покладений висновок про відсутність реального виконання зазначених договорів, тобто про відсутність господарських операцій, з якими закон пов'язує формування валових витрат та податкового кредиту.

Інші доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Укренерготеплоремонт»залишити без задоволення.

Постанову Харківського оружного адміністративного суду від 06.04.2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 року у справі № 2-а-15627/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак