Ухвала суду № 29644516, 21.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" лютого 2013 р. м. Київ К-28761/10

К-28761/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Полтавакондитер»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2010

у справі № 2-а-815/10/1670 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Полтавакондитер»

до 1. Державної податкової інспекції у м. Полтаві,

2. Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 397967,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2010 позов задоволено: стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2004 року у сумі 397967,00 грн.; а також витрати зі сплати судового збору у сумі 1700,00 грн.

Висновок суду вмотивований тим, що правомірність декларування позивачем бюджетного відшкодування за вересень 2004 року була підтверджена у судовому порядку, а тому в силу норм частини 1 ст. 72 КАС України та статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон № 168/97-ВР) не повернуті з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування підлягають стягненню на користь позивача.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2010 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, який визначений ст. 99 КАС України, та з огляду на наполягання з боку ДПІ щодо відмови в задоволенні позову з цієї підстави.

У касаційній скарзі ВАТ «Полтавакондитер»просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ДПІ у м. Полтаві просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що позивач подав до ДПІ у м. Полтаві податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2004 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про виплату бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1592047,00 грн.

За наслідками висновків проведеної відповідачем додаткової позапланової документальної перевірки позивача з питання правомірності декларування суми відшкодування податку на додану вартість з бюджету за вересень 2004 року, викладених в акті від 24.11.2004 № 2826/23-2/00382208, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.11.2004 № 0000692305/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2004 року на 791248,00 грн.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.02.2007 у справі № 3/277-17/225, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.02.2008, постанову Господарського суду Полтавської області скасовано частково, позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000692305/0 від 25.11.2004.

15.09.2008 позивач направив на адресу ДПА у Полтавській області вимогу про перерахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 398012.00 грн. за вересень 2004 року на банківський рахунок. У відповідь на це ДПА у Полтавській області листом від 22.10.2008 № 2466/10/15-244 повідомила, що питання відшкодування податку на додану вартість узгоджується з ДПА України та Державним казначейством України і що у випадку узгодження ця сума буде повернута позивачу.

У свою чергу ДПА України листом від 17.10.2008 № 10179/6/10-1216/3421 за результатами розгляду звернення позивача від 16.09.2008 № 1530 повідомила позивача, що обов'язок відшкодувати податок на додану вартість рішенням суду по справі № 3/277-17/225 не встановлено.

За визначенням пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду..

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників..

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 вказаної статті встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Враховуючи доведеність у судовому порядку факту правомірності декларування позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2004 року у сумі 791248,00 грн. при розгляді адміністративної справи № 3/277-17/225, суди попередніх інстанцій дійшли юридично правильного висновку про наявність у позивача права на повернення цієї суми бюджетного відшкодування.

Правильним також є і висновок судів попередніх інстанцій, що при відсутності заяви позивача про зарахування суми бюджетного відшкодування в рахунок сум податкових зобов'язань за наступні податкові звітні періоди зарахування ДПІ невідшкодованих сум в рахунок податкових зобов'язань майбутніх періодів не відповідає нормам пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Дійшовши до спільного висновку про порушення права позивача на отримання бюджетного відшкодування, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, по-різному застосували норми, які встановлюють строк на звернення особи до суду за захистом порушеного права, внаслідок чого дійшли протилежних висновків щодо захисту порушеного права позивача.

Згідно з частиною 1 ст. 99 КАС України у редакції Закону України від 06.07.2005 № 2747-ІУ, чинній станом на 26.02.2010 (дату звернення ВАТ «Полтавакондитер»з адміністративним позовом), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частини 2 та 3 цієї статті).

Статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон № 2181-ІІІ) встановлені строки давності та правила їх застосування.

Так, згідно з підпунктом 15.1.1 цієї статті строк давності в 1095 днів встановлено для визначення податковим органом суми податкового зобов'язання платнику податків. Такий же строк давності встановлено підпунктом 15.2.1 для стягнення податкового боргу, що виник у зв'язку з відмовою платника податків у самостійному погашенні податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, а підпунктом 15.3.1 - для звернення із заявою на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами.

Поряд з цим підпунктом «в»підпункту 18.2.1 ст. 18 цього Закону визначено, що підлягає списанню безнадійний податковий борг, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом.

Оскільки в силу підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону № 2181-ІІІ повноваження податкового органу на стягнення податкового боргу з платника податку (зобов'язання сплатити суму податкового боргу в примусовому порядку) реалізується в порядку звернення до суду з відповідним позовом, а в підпункті «в»підпункту 18.2.1 ст. 18 йдеться про списання будь-якого податкового боргу, норму підпункту 15.2.1 ст. 15 цього Закону слід тлумачити як таку, яка встановлює строк на пред'явлення позову про стягнення податкового боргу (безвідносно до того, у зв'язку із несплатою суми якого податкового зобов'язання (самостійно узгодженої платником податку чи визначеної податковим органом) виник податковий борг). Виходячи з цього, а також з такого принципу адміністративного судочинства, як рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, закріпленого в пункті 3 ст. 7 КАС України, встановлений підпунктом 15.3.1 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ строк також слід вважати строком, протягом якого платник податків має право на повернення надміру сплачених податків або на їх відшкодування, в тому числі і в судовому порядку.

Цей строк з врахуванням правил частин 1 та 3 ст. 99 КАС України є строком звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Оскільки позовні вимоги стосуються стягнення суми бюджетного відшкодування за податковою декларацією за вересень 2004 року, правомірність декларування якої встановлено постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.02.2007, то 1095-тиденний строк на звернення позивача до суду про стягнення цих сум спливає 27.02.2010. Позивач, який звернувся до суду 26.02.2010, не пропустив строк, встановлений підпунктом 15.1.3 пункту 15.1 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ. При цьому початок перебігу зазначеного строку визначається не датою подання декларації, а, як випливає зі змісту норми вказаного підпункту, датою (днем) виникнення права на бюджетне відшкодування надмірно сплаченої суми податку на додану вартість, тобто дата скасування податкового повідомлення-рішення, яким було зменшено заявлену раніше суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Незважаючи на помилковість висновку суду першої інстанції, що звернення платника податків із позовом про стягнення бюджетного відшкодування може мати місце безвідносно до будь-якого строку давності, його висновок про захист порушеного права позивача є правильним.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Полтавакондитер»задовольнити, скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2010, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2010 - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак