Ухвала суду № 29644496, 14.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2013 року м. Київ К-24422/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2010

у справі № 13/637

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адас -Бот»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

третя особа Генеральна прокуратура України Головне управління з розслідування особливо важливих справ

про визнання недійсними податкових повідомлень -рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адас -Бот»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень -рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2009 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2010 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.09.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 24.09.2004 по 01.04.2008. та складено акт № 236-23-2-33150411 від 08.05.08.

Перевіркою виявлені порушення позивачем вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток за перевірений період з 24.09.04 по 31.12.2006 всього на загальну суму 45,875 грн. та пп.7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевірений період з 24.09.2004 по 31.12.2006 на загальну суму 22629 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення -рішення: № 0000142302/0 від 08.05.08 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 18212,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 9 106,00 грн. та № 0000152302/0 від 08.05.08 яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 40 149,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 20074,50 грн.

Відповідно до п.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ч.13 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально -процесуального законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно листа -довідки від 28.04.09 у провадженні Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України перебуває кримінальна справа № 49-2088, порушена за фактом організації злочинної групи, спрямованої на фіктивне підприємництво, підроблення документів, а також в організації умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами легально діючих суб'єктів господарювання, за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч.2 ст.205, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2, ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК України. У ході досудового слідства 01.02.07 проведено обшук, під час якого вилучено реєстраційні, статутні документи ряду фіктивних підприємств. Крім того, у ході обшуку вилучені реєстраційні та статутні документи, а також документи фінансово -господарської діяльності позивача, які досліджуються під час розслідування кримінальної справи. Після отримання висновків експертизи та проведення перевірки слідчим шляхом буде прийнято кінцеве рішення у порядку ст. 97 КПК України та вирішено питання щодо подальшого знаходження вилучених документів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, під час проведення перевірки директором підприємства не були надані установчі документи, документи бухгалтерського та податкового обліку, розрахункові та платіжні документи у зв'язку з тим, що дані документи були вилучені під час виїмки 04.01.2007.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у томі числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь -яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що неправомірне формування податкового кредиту та валових витрат і як наслідок заниження сум податкового зобов'язання мають місце лише у випадку відсутності у платника податку податкової накладної чи відповідного розрахункового документа.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки є необгрунтованими, оскільки відповідні документи не були надані під час перевірки не через їх відсутність, а тому, що вони були вилучені в ході досудового слідства під час розслідування кримінальної справи

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2010 у справі № 13/637 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2010 у справі № 13/637 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

С.Е. Острович

О.І. Степашко