Ухвала суду № 29644449, 14.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2013 року м. Київ К-3921/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.12.2009

у справі № 2а-14707/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УТН-Восток»

до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УТН-Восток»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька в якому просить скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2009, яке залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.12.2009 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УТН-Восток»задоволено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.12.2009 та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «УТН-Восток»у задоволені позовних вимог. Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що фактичною підставою для нарахування штрафних санкцій позивачу згідно з рішенням податкового органу, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки цього органу, викладені в акті перевірки від 06.05.2009 №1190/05/61/23/32183378 про порушення норм пунктів 6, 12, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР від 06.07.1995 (далі - Закон № 265/95-ВР) щодо встановленого порядку обліку товарних запасів на загальну суму надлишку товарних запасів 512207,49 грн., незабезпечення відповідності грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі, яка зазначена в денному звіті РРО в розмірі 9,56 грн.

За наслідками перевірки господарської одиниці позивача (АЗС № 1, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 5 А т/к) відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.06.2009 №0004412303/1451/23-313/32183378/5696/10 в сумі 1024462,78 грн.

Рішенням ДПА у Донецькій області рішення відповідача скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за здійснення реалізації товару, не облікованого у встановленому порядку, на суму 156567,58 грн., в іншій частині залишено без змін.

Відповідно до пунктів 6, 12, 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення; вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг); забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Висновок податкового органу про порушення позивачем порядку ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання ґрунтується на тому, що первинні документи, які є підставою оприбуткування товарів і підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей (накладні, товарно-транспортні накладні), були відсутні за адресою господарської одиниці позивача, за якою проводилась перевірка.

Вищенаведена норма містить припис для відповідного кола суб'єктів вести облік залишків товарів та вести продаж лише тих товарів, що обліковані у встановленому законом порядку.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що висновок податкового органу про порушення позивачем порядку ведення обліку товарів, незабезпечення відповідності грошових коштів на місці проведення розрахунків, викладений в акті перевірки, обґрунтовується в додатку №1 до акта перевірки, копія якого суду не надана, відсутня в матеріалах справи, крім того відсутні докази її вручення позивачеві для ознайомлення. Матеріали справи не дають можливості з'ясувати яким чином відповідачем було встановлено ціну реалізації товару, яка була базою при обчисленні штрафних санкцій, спосіб встановлення фактів реалізації не облікованого товару, а також на підставі яких первинних документів відповідачем було встановлено відсутність обліку ведення товарних запасів, відсутні і документальні підтвердження інвентаризації коштів у місці проведення розрахунків.

Виходячи з вимог ч.2 ст. 71 КАС України колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що відповідачем не виконано зазначені приписи та не доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.12.2009 у справі № 2а-14707/09/0570 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін. Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.12.2009 у справі № 2а-14707/09/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко