Ухвала суду № 29644425, 14.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2013 року м. Київ К-23731/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010

у справі № 2а-784/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблі Стиль»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меблі Стиль»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2009 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем проведена планова перевірка діяльності позивача з питань дотримання позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», постанови Правління НБУ № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

За результатами перевірки складений Акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій № 0133/26/57/23/33446484 від 09.10.2008.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.2.6. п.2 Постанови Правління НБУ № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», а саме: несвоєчасне оприбуткування готівки в сумі 31870,05 грн., торгівельна виручка за 19.06.2007 в сумі 14103,02 грн. та за 20.06.2007 в сумі 17767,03 грн. не оприбуткована (не записана) в Книзі обліку розрахункових операцій.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято рішення від 20.10.2008 №0004752330/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 159350,25 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідач вказав абз. 3 п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки», згідно якого за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) у касах готівки застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Відповідно до ч.1 ст. 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно - господарськими санкціями.

Фінансові санкції, передбачені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»належать до адміністративно - господарських санкцій, одним видом з яких є адміністративно -господарський штраф.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно -господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Закінчення будь -якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що порушення вимог ведення касових операцій в національній валюті в Україні було здійснено позивачем протягом 19-20 червня 2007 року, акт про перевірку, яким зафіксовано вчинене порушення, складений 9.10.2008, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем прийнято 20.10.2008.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що штрафні санкції були застосовані відповідачем з порушенням строків встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 у справі № 2а-784/09/2670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 у справі № 2а-784/09/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

С.Е. Острович

О.І. Степашко