Ухвала суду № 29644413, 19.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2013 р. м. Київ К-19750/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегія суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Боровий І. М. Шестаков М. А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Львовіна постанову та ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.03.2008 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2009 рокуу справі№ 5/3339-28/383 А (5/3091-12/403)за позовомВідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»доДержавної податкової інспекції у м. Львовіпровизнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Господарського суду Львівської області від 18.03.2008 року у справі № 5/3339-28/383 А (5/3091-12/403), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2009 року, позов задоволено. Визнано нечинним податкові-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Львові від 01.11.2004 року № 1112320/0/21326 та № 1102320/0/21323.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 13, 205, 208 Цивільного кодексу України, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі оскаржені судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у м. Львові документальної перевірки з питань дотримання Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003 року по 01.04.2004 року складено акт № 117/23-2-03349039 від 29.10.2004 року, яким зафіксовано порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у 2003 році на суму 1371,7 тис. грн. та завищення збитків на суму 10026,6 тис. грн.; пп. пп. 7.2.3, 7.2.6, 7.2.8 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ на суму 21 658 472,80 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 1112320/0/21326 від 01.11.2004 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2 743 400,00 грн. (в т. ч. основний платіж 1 371 700,00 грн. та штрафні санкції 1 371 700,00 грн.) та № 1102320/0/21323 від 01.11.2004 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 34 748 946,00 грн. (в т. ч. основний платіж 22 814 473,00 грн. та штрафні санкції 11 934 473,00 грн.)

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у І та ІІ кварталах 2003 року ВАТ «Львівгаз»(покупець) та ДК «Газ України»(продавець) уклали зміни до раніше укладених договорів про зміну вартості отриманого газу, зокрема: І квартал 2003 року - до договору від 28.12.2001 року № 06/01-796-00000001, збільшення вартості газу на суму без ПДВ 4 453 659,71 грн. Збільшення вартості раніше отриманого газу оформлено двома документами, які названі актами дооцінки природного газу, зокрема: акт б/н від 31.01.2003 року на суму збільшення вартості газу 1 428 813,28 грн.; акт № 2 від 13.03.2003 року на суму збільшення вартості газу 3 024 846,43 грн. Аналогічні зміни до угоди та документи були оформлені у II кварталі 2003 року, зокрема зміни до договору про збільшення вартості газу: до договору від 28.12.2002 року № 06/02-796-2117, збільшення вартості газу на суму без ПДВ 2 956 860,21 грн. Збільшення вартості раніше отриманого газу оформлено актом дооцінки природного газу б/н від 02.04.2003 року на вказану суму 2 956 860,21 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій з посиланням на пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», виходили з того, що у зв'язку із зміною вартості отриманого газу, що підтверджується доказами по справі, позивачем понесені додаткові витрати, а тому товариством обґрунтовано включено до складу валових витрат збільшення суми компенсації за раніше придбаний газ від постачальника. Оскільки позивач правомірно відніс до складу валових витрат вартість газу, то відповідно з врахуванням положень пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», отримавши податкові накладні від ДК «Газ України», правомірно відніс суму ПДВ до податкового кредиту.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про зайве включення до складу валових витрат суми 7 410 519,95 грн., а відтак додаткове нарахування суми податку на прибуток в розмірі 1 371 700,00 грн. є безпідставним, а податкове повідомлення-рішення № 1112320/0/21326 від 01.11.2004 року підлягає скасуванню.

ВАТ «Львівгаз»придбав лічильники і по авізо №№ 270, 248, 10, 274, 252 передав філіям Дрогобицькій УЕГГ та Бориславській УЕГГ. З моменту передачі на філію амортизаційні відрахування починають нараховувати філії.

На думку податкового органу, така передача є безоплатно наданими товарами, а тому позивачу донараховано податок на прибуток.

З посиланням на п. 1.23 ст. 1 та пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»суди дійшли висновку, що передача головним підприємством філії, тобто в межах однієї юридичної особи основних фондів, які придбані за рахунок коштів головного підприємства, не підпадає під визначення безоплатно отриманих основних фондів. Тому філіями позивача правомірно нараховувалась амортизація на лічильники, які були придбані головним підприємством, з моменту їх передачі філіям.

В пункті 2.5.1 акта перевірки зазначено, що при реалізації нафтопродуктів ЛФ ДП «Студія Лева-ЗЕД»і ТОВ «НЕЮ «Північне Полісся»та придбанні від даних підприємств векселів ВАТ «Львівгаз»безпідставно включило до податкового кредиту відповідних податкових періодів 2003 року суми ПДВ, нараховані на векселі на загальну суму 19 602 666,68 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач уклав договори міни з ЛФ ДП «Студія Лева-ЗЕД»та ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Північне Полісся», згідно яких одна сторона (позивач) передає товар, а друга простий вексель. Дані векселі за договорами міни були емітовані третьою особою - ПП «Інтерконтракт», а тому при їх придбанні позивачем не проводилися операції з їх випуску чи погашення.

Позивачу були надані податкові накладні №№ 059, 087, Х-597, 635, які оформлені у відповідності з пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Оскільки векселі використані в операціях, не пов'язаних з його емісією та/або погашенням, доводи податкового органу про порушення платником п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підлягають відхиленню.

Отже, включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих на векселі на зазначені вище векселі, є правомірним.

Судами встановлено, що податковим повідомленням-рішенням від 01.11.2004 року № 1102320/0/21323 позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в розмірі 22 814 472 грн., дана сум включає суму ПДВ по дооцінці газу в розмірі 1 482 109,99 грн., суму включену до податкового кредиту по векселях 19 602 666, 68 грн., решту суми в розмірі 1 729 702,33 грн., яка увійшла до податкового повідомлення-рішення податковим органом не обґрунтовано.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи викладене касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Львівської області від 18.03.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2009 року у справі № 5/3339-28/383 А (5/3091-12/403) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак