Ухвала суду № 29644009, 20.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 р.Справа № 2а-1670/6204/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду справу за апеляційною скаргою Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року по справі за позовом дочірнього підприємства «Сміт Юкрейн» до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення, -

В с т а н о в и л а:

У вересні 2012 року позивач, дочірнє підприємство «Сміт Юкрейн» (далі - ДП «Сміт Юкрейн») звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача - Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Полтавської МДПІ) від 12 вересня 2012 року № 0000342301, яким підприємству зменшено бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість у розмірі на 1.594.828 грн., застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо неправомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого при ввезенні на митну територію України орендованого обладнання, що призвело до порушення вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року адміністративний позов ДП «Сміт Юкрейн» задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі Полтавська МДПІ, посилаючись на неналежну правову оцінку судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ДП «Сміт Юкрейн».

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Полтавської МДПІ задоволенню не підлягає, а судове рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у період з 20 серпня 2012 року по 22 серпня 2012 року фахівцями Полтавської МДПІ проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки № 1143/22/33470805 від 17.08.2012 року (далі - Акт перевірки, т 1, а.с. 9-17).

Відповідно до висновків Акту перевірки підприємством-позивачем порушено пункти 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині завищення податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 1.594.827,00 грн.

Причиною виникнення від'ємного значення з ПДВ, на думку податкового органу, став факт проведення позивачем у квітні 2011 року операцій з імпорту бурового обладнання та оренди бурового обладнання з тимчасовим ввезенням на митну територію України (бурових ясів), які згідно чинного законодавства оподатковуються податком за ставкою « 20» та сплачуються митним органам. Податковим органом в ході проведення перевірки було встановлено, що ДП «Сміт Юкрейн» до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року неправомірно віднесено суму ПДВ, сплаченого при ввезенні на митну територію України орендованого обладнаннята та відповідно до даних реєстру податкових накладних ДП «Сміт Юкрейн» встановлено, що до складу податкового кредиту за квітень 2011 року включено тимчасові митні декларації: №002409 від 10.03.11, №003985 від 14.04.11, №004070 від 23.05.08, № 010269 від 11.11.08, №011165 від 05.12.08, №001115 від 16.02.09, №004360 від 25.05.09 які не були зняті з контролю в підрозділі митного органу та в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України, а відповідно відсутні в АРМ «Митниця» у зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок про неправомірність включення до реєстру податкових накладних ДП «Сміт Юкрейн» за квітень 2011 року вищенаведених тимчасових митних декларацій та завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість.

На підставі висновків зазначеного Акта перевірки від 27 серпня 2012 року № 1143/22/33470805 відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12 вересня 2012 року № 0000342301 (т. 1, а.с. 18).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 188 Митного кодексу України (чинному на час виникнення спірних правовідносин) імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

Підпунктами "в", "д" п. 185.1 ст. 185 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт).

З метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем та Сміт Інтернешнл Інк. укладено зовнішньоекономічний контракт (від 20 грудня 2007 року № SU/SI-2007-01, т.1, а.с. 52-94) з приводу імпорту бурового обладнання з тимчасовим ввезенням останнього на митну територію України з метою оренди.

На виконання умов вказаного контракту позивачем ввезено на митну територію України обладнання, що є предметом договору від 20 грудня 2007 року № SU/SI-2007-01, на підставі ВМД (т. 1, а.с. 169-178) здійснено його митне оформлення та сплачено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Суми податку на додану вартість, сплаченого за зовнішньоекономічним контрактом від 20 грудня 2007 року № SU/SI-2007-01 відображені позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (т. 1, а.с. 196-202).

Відповідно до підпункту "г" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до вимог пункту 187.8 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно пункту 198.2 ст. 198 ПК України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем при апеляційному перегляді справи, що позивачем сплачено до бюджету податок на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що ввезення товарів на митну територію України на підставі договору оренди з метою оподаткування прирівнюється до імпорту, а суми податку на додану вартість, сплачені при такому імпорті товарів, включаються до складу податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 201.12 ст. 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Як було встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, позивачем під час здійснення імпорту обладнання за зовнішньоекономічними договорами були надані митні декларації, відповідно до вимог митного законодавства.

Відповідно до ст. 82 Митного кодексу України передбачає, що якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через територію України), такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобов'язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг.

Згідно положень ст. 186 Митного кодексу України, відповідно до вимог якої декларант самостійно визначає митний режим товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення. При цьому тимчасове ввезення (вивезення) - митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування (стаття 204 Митного кодексу України).

З наведеного вбачається, що позивачем були виконані всі вимоги, визначені законодавством для включення сум податку на додану вартість, сплачених при ввезені обладнання на митну територію України, до складу податкового кредиту.

За таких обставин, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що складені позивачем тимчасові митні декларації, відповідно до вимог статті 82 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) можуть вважатись належним оформленням операцій з імпорту товару на митну територію України та, відповідно, дають імпортеру право на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до свого податкового кредиту.

Аналізуючи вищезазначене в його сукупності, з урахуванням положень ч. 2 ст. 71 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в задоволені апеляційної скарги Полтавської МДПІ і залишення оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, без змін.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

Керуючись ст.ст. 108, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 25 лютого 2013 року

Згідно з оригіналом Л.В.Мельнікова