Ухвала суду № 29643085, 12.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 р.Справа № 2а-6839/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського оружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року по справі за адміністративним позовом фермерського господарства «Альянс» до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В с т а н о в и л а:

У червні 2012 року позивач, фермерське господарство «Альянс» (далі по тексту ФГ «Альянс»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача - Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Зміївському районі) від 19.12.11 року

- № 0000602310, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 30.231,00 грн., з яких за основним платежем 16.073,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -14.158,00 грн.;

- N9 0000612310, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища у розмірі 467.221,56 грн., з яких за основним платежем 373.777,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 93.444,31 грн.;

- № 0000622310, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях на суму 30.383,46 грн., в т.ч. за основним платежем 28.045,35 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2.338,11 грн.

Постановою окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року позовні вимоги ФГ «Альянс» задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ФГ «Альянс».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у праві, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у Зміївському районі проведено планову виїзну перевірку ФГ «Альянс» (код ЄДРПОУ 31374476) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 01.12.2011 року № 1885/23/31374476 (т. 1, а.с.57 - 86).

Перевіркою встановлено, що в порушення п. 4.1 та п. 4.2 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, п. 8-1.2, ч. 2 п.п. 8-1.10, п.п. 8-1.15.1 п. 8-1.15 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ФГ «Альянс» занижено податкові зобов'язання з ПДВ по скорочених деклараціях на 233 грн., завищено податкові зобов'язання по скорочених деклараціях на 181.149 грн., завищено податковий кредит з ПДВ на 168.192,00 грн.

Зокрема перевіркою повноти визначення позивачем податкових зобов'язань з ПДВ по скороченій декларації встановлено їх заниження в сумі 233 грн. за рахунок не включення:

- у жовтні 2009 року 200,15 грн. від обсягу реалізованої ТОВ «Енліль» пшениці,

- в липні 2010 року 33,37 грн. від обсягу реалізованого ТОВ «Актив-Арго» ячменю;

та встановлено їх завищення в сумі 181.149 грн. за рахунок:

- реалізації в березні 2010 року цукру на загальну суму 144.524,50 грн. в тому числі ПДВ 24.087,42 грн., та жому на загальну суму 1.310,40 грн. в тому числі ПДВ на 218,40 грн., отримані в результаті переробки власного цукрового буряку на давальних умовах,

- надання в червні та вересні 2011 року ТОВ «Іскра-Агро» послуг з внесення ґрунтового гербіциду, боронування, посіву технічних культур на загальну суму 889.606,90 грн., в тому числі ПДВ 148.267.82 грн.,

- збору соняшнику на загальну суму 69.363,95 грн. в тому числі ПДВ на 11.560,66 грн.

Перевіркою повноти визначення ФГ «Альянс» податкового кредиту з ПДВ по скороченій декларації встановлено його завищення за рахунок включення до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого за насіння цукрових буряків, витрати на добрива, витрати на засоби захисту рослин, дизпаливо на загальну суму 168.192 грн.

Перевіркою зроблено висновок, що ФГ «Альянс» не мало права на застосування спеціального режиму оподаткування, визначеного статтею 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з тим, що реалізація товарів (цукру, жому), не відповідає видам діяльності за КВЕД, які внесено до свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, та в порушення підпункту 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 ПК України неправомірно включено до податкових зобов'язань з ПДВ нарахований на виконані послуги податок на додану вартість.

Перевіркою повноти визначення ФГ «Альянс» податкових зобов'язань з ПДВ по загальній декларації встановлено їх заниження на загальну суму 184.265 грн., за рахунок не включення до складу податкових зобов'язань загальної декларації податку на додану вартість, нарахованого на вартість реалізованої продукції (цукру, жому), в березні 2010 року на 24.306 грн.; у квітні 2011 року - вартості компенсації залізничного тарифу ЗАТ «УкрАгро НПК» на 130 грн. згідно з актом виконаних робіт № 05-04/11 від 05.04.11; у червні 2011 року на 148.268 грн. та у вересні 2011 року на 11.561 грн. послуг з внесення ґрунтового гербіциду, боронування, посіву технічних культур TOB «Іскра-Агро». Перевіркою повноти визначення податкового кредиту з ПДВ загальній декларації встановлено його заниження на 168.192 грн. за рахунок перенесення у відповідності з пп.8-1.2, ч.2 пп.8-1.10 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» обсягів від реалізації вказаних товарів до податковій декларації з ПДВ, згідно з якою здійснюються розрахунки з бюджетом, а саме, за березень 2010 року в сумі 23.341 грн. (витрати на насіння цукрових буряків, витрати на добрива, витрати на засоби захисту рослин, дизпаливо), за червень 2011 року в сумі 136.193 грн., за вересень 2011 року в сумі 8.658 грн.

Перевіркою правильності нарахування та своєчасності-сплати збору за забруднення - довколишнього природного середовища податковим органом встановлено, що ФГ «Альянс» за 4 квартал 2009 року та 1010 рік задекларовано збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 7.550,24 грн. Перевіркою правильності нарахування та своєчасності сплати екологічного податку встановлено, що ФГ «Альянс» за 3 квартали 2011 року задекларовано екологічного податку в сумі 100,53 гривень. З урахуванням інформації, що міститься у листі Комунальної установи «Зміївська муніципальна екологічна інспекція» від 25.11.11 року № 25/11-01 на запит ДПІ у Зміївському районі від 25.11.11 року № 3464/10/23-075 податковим органом встановлено, що ФГ «Альянс» не має дозволів і лімітів на утворення та розміщення відходів, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Класи небезпеки відходів власником не встановлені. ФГ «Альянс» має розрахунок прогнозованих обсягів скиду, викиду забруднюючих речовин та відходів в довкіллі від 16.01.09 року на 2009 рік в розмірі 5,9568 т. (застосований коефіцієнт 10), який узгоджено муніципальним спеціалізованим центром енергозбереження та екобезпеки і встановлений клас небезпеки відходів - ІV. А порушення п. 4 Постанови Кабінету міністрів України від 01.03.1999 року № 303 «Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища та стягнення цього збору» ФГ «Альянс» класи небезпеки відходів на 2010 та 2011 роки не встановлені. У зв'язку з наведеним, ДПІ у Зміївському районі зроблено висновки про порушення позивачем вимог: 246.3 ст.246, п.249.6 ст.249 ПК України, п."в" ст.17 Закону України від 05.03.98 87/98-ВР «Про відходи», а саме: занижено грошові зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2009 - 2010 роки на суму 373.777,25 грн., з екологічного податку за період 1-3 квартали 2011 року на суму 28.045,35 гривень.

На підставі наведених висновків Акту перевірки та рішення про відхилення скарги ФГ «Альянс» відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.12.11 року: № 0000602310 (т. 1, а.с. 93); № 0000612310 (т. 1, а.с.94); № 0000622310 (т. 1, а.с.95).

Задовольняючи позовні вимоги ФГ «Альянс» в частині касування оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 19.12.11р. № 0000602310, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 30.231,00 грн., з яких за основним платежем 16.073,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 14.158,00 грн. суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сплачено податок на додану вартість (ПДВ) за спеціальним режимом оподаткування.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване повідомлення-рішення відповідача від 19.12.11р. № 0000602310 його було прийнято на підставі висновків акту перевірки від 01.12.11 року № 1885/23/31374476 про порушення позивачем п. 4.1 та 4.2. ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, п. 812, ч. 2 п.п. 81.10, п.п. 81.15.1 п. 81.15 ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 209.15.1 та п.п. 209.15.2, п. 209.15 ст. 209 ПК України.

Так, в Акті перевірки зазначається, що ФГ «Альянс» порушено положення Закону України «Про податок на додану вартість» та ПК України, внаслідок неправильного формування позивачем, у спірний період, податкового кредиту та податкових зобов'язань як за скороченою декларацією так і за загальною декларацією з ПДВ.

Положеннями п.8-1.1 ст.8-1 Закону України, від 03.04.1997, № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), - резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із п.8-1.6. Закону № 168/97-ВР сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до п.8-1.10 ст. 8 Закону № 168/97-ВР для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному податковому органі за правилами та у строки, що визначені статтею 9 цього Закону для реєстрації платників податку на додану вартість.

У свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства.

Тобто, платник податку може застосовувати спеціальний режими оподаткування виключно до тих видів діяльності, які входять до вказаного у свідоцтві переліку, оскільки право платника на такий порядок оподаткування підтверджується вказаним свідоцтвом.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що головною метою діяльності ФГ «Альянс» є отримання прибутку шляхом виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, реалізації та здійснення інших видів діяльності (т. 1, а.с.98 - 101). Основними видами діяльності підприємства за КВЕД згідно довідки статистики № 5702 є: 01.11.0-вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва; 01.21.0 - розведення великої рогатої худоби; 51.21.0 - оптова торгівля зерном та кормами для тварин; 52.11.0 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом; 01.41.0 - надання послуг у рослинництві; 60.24.1 діяльність автомобільного вантажного транспорту (т. 1, а.с. 97).

Зі свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість ФГ «Альянс» з 01.01.2009 року має наступний перелік видів діяльності сільськогосподарського підприємства: 01.11.0 - вирощування зернових та технічних культур; 01.41.0 - надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту; 01.21.0 - розведення великої рогатої худоби (т. 1, а.с.104)

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану по операціях з поставки сільськогосподарських товарів (послуг), то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню.

Відповідно до абзацу четвертого п.п. 1.2 п. 1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість (далі по тексту - Порядку №166) платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (стаття 81 Закону №168/97-ВР) суми податку на додану вартість, нараховані сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), повністю залишаються у розпорядженні таких сільськогосподарських підприємств для відшкодування сум податку, сплачених (нарахованих) постачальникам на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку таких сум податку - для інших виробничих цілей, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

Тобто, платник податку, який обрав спеціальний режим оподаткування має право та зобов'язаний подавати повну та скорочену податкові декларації з податку на додану вартість до першої з яких включати показники податкового зобов'язання та податкового кредиту, що сформовані за наслідками його діяльності не пов'язаної зі спеціальним режимом оподаткування, а до другої - що стосуються спеціального режиму.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач з 2009 року використовує земельні ділянки, розміщені на території Таранівської сільради Харківської області та В. Гомільшанської сільради Харківської області для вирощування сільськогосподарської продукції, що підтверджується довідками про кількісний склад земельної ділянки та розподіл її по угіддям № 01-15/642 від 02.03.2011 та № 01-15/643 від 02.03.2011 року Управління Держкомзему у Зміївському районі Харківської області, і позивач використовує сільськогосподарські угіддя площею 3.425,3620 га та 59,5998 га (т. 1, а.с. 107-108)

Крім того, з довідки № 40 від 26.01.2010 року виданої Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» Харківської регіональної філії Зміївського районного відділу, вбачається що за ФГ «Альянс» в державному реєстрі земель знаходяться договори оренди земельних ділянок на території Великогомільшанської сільської ради в кількості 2 шт., на загальну площу (рілля) 61,6544 га (т. 1, а.с.109)

З довідки відділу Держкомзему у Нововодолазькому районі Харківської області № 492 від 01.03.2011 року вбачається, що ФГ «Альянс» згідно договорів оренди з фізичними особами в кількості 182 шт. 1.146,5562 га - рілля користується земельними угіддями на території Мелихівської сільської ради Харківської області (т. 1, а.с.110).

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, що вирощена на земельних ділянках Таранівської, В.Гомільшанської, Мелихівської сільських рад сільськогосподарська продукція поставлялась позивачем після державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, які є чинними, недійсними не визнавались, достроково не розірвані, дія їх не зупинена, а тому позивач у відповідності до вимог чинного законодавства мав право зараховувати суму доходу, отриманого від реалізації продукції, вирощеної на зазначених земельних ділянках, під час розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції.

Відповідно до п. 8-1.2 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 209.2 ст. 209 ПК України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Для визначення об'єкта оподаткування під сільськогосподарськими товарами положення пункту 81.7 статті 81 вищевказаного Закону та п. 209.7 ст. 209 ПК України розуміють товари, зазначені у групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються) безпосередньо платником податку-суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником. Так само, до сільськогосподарської продукції (товарів) для цілей визначення платника фіксованого сільськогосподарського податку за правилами глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України відповідно пп. 14.1.234 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу віднесені продукти обробки та переробки зазначених вище товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що спірна сільськогосподарська продукція є продукцією власного виробництва позивача, факти придбання позивачем сільськогосподарської продукції у інших юридичних або фізичних осіб відсутні.

З наданих до матеріалів справи копій договорів, актів виконаних сільськогосподарських робіт, податкових та видаткових накладних, договору №3 від 07.09.2011 року (т. 1, а.с. 128-129) встановлено, що позивач, як виробник сільськогосподарської продукції, виконував сільськогосподарські роботи та продавав сільськогосподарську продукцію тільки власного виробництва, які визнаються Законом сільськогосподарськими.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач мав право сплачувати податок на додану вартість за спеціальним режимом оподаткування, а отже правомірно подавав до ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС щомісячно дві податкові декларації з податку на додану вартість (т. 1, а.с. 199 - 250; т. 2, а.с. 2 - 43): декларацію (скорочену) № 1 - за результатами операцій із поставки сільськогосподарських товарів/послуг; декларацію (загальну) № 2 - за результатами операцій із поставки продукції не власного виробництва.

Окрім наведеного, погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ФГ «Альянс» в частинах скасування податкового повідомленням-рішенням від 19.12.11 року № 0000612310, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: інші збори за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 467.221,56 грн., та податкового повідомленням-рішення від 19.12.11 року № 0000612310, яким ФГ «Альянс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях у розмірі 30383,46 грн. за податковим повідомленням-рішення від 19.12.2011 року № 0000612310, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки позивача від 01.12.11 року № 1885/23/31374476 підставою для визначення ФГ «Альянс» грошового зобов'язання за платежем: збір за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 467.221,56 грн. та грошового зобов'язання за платежем: надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях у розмірі 30.383,46 грн., є встановлення відповідачем факту порушення позивачем положень п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року № 303 «Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища та стягнення цього збору», п. «в» ст. 17 Закону України «Про відходи», п. 249.6 ст. 249, п. 246.3 ст. 246 ПК України. При цьому відповідач зазначає про те, що позивачем в порушення вищенаведених положень не було встановлено ліміти та класи небезпеки відходів на 2010 та 2011 роки.

Колегія суддів зазначає, що ліміти на утворення та розміщення відходів визначені Порядком розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 1218 (далі - Порядок № 1218). Відповідно до цього Порядку ліміт на розміщення відходів - це обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий органами Мінекоресурсів на місцях, а подналімітне розміщення відходів - виявлений у власника обсяг відходів, на які у нього немає дозволу на розміщення і які підлягають обов'язковому розміщенню за окремим дозволом органів Мінекоресурсів на місцях.

У 2010 році єдиний порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища визначався Інструкцією про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999 року № 162/379.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Інструкцією про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999 року № 162/379 (чинній на момент виникнення спірних правовідносин), - платниками збору є суб'єкти господарювання незалежно від форм власності, юридичні особи, що не здійснюють господарської (підприємницької) діяльності; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, постійні представництва нерезидентів, які зареєстровані в Україні, або нерезиденти, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Згідно п. в) ст. 17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Відповідно до п. 5.3 Інструкції ліміти на утворення та розміщення відходів розробляються, затверджуються і переглядаються в порядку, затвердженому Порядком № 1218.

В пункті 4 Порядку № 1218 встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року № 303 (далі по тексту - Порядок № 303), який діяв у 2009 та 2010 роках, зазначено, що суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платника збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів.

Відповідно до п. 7 Порядку № 1218 власникам відходів, які здійснюють лише їх розміщення, затверджується ліміт на розміщення відходів.

В п. 21 зазначеного вище Порядку визначено, що контроль за правильністю визначення лімітів на утворення та розміщення відходів. їх дотриманням здійснюють органи Мінекоресурсів на місцях.

В п. 14 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року № 303 передбачено, що контроль за дотриманням лімітів скидів та розміщення відходів здійснюється Держекоінспекцією, органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, спеціальними підрозділами Мінприроди (аналогічні положення містяться у п. 8.1 ст. 8 Інструкції).

Контроль за своєчасністю та повнотою сплати збору здійснюється органами державної податкової служби, які згідно з планом перевірок залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та спеціальних підрозділів Мінприроди для перевірки правильності визначення платниками збору фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення, про що зазначено у п. 8.2 ст. 8 Інструкції, п. 15 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору.

Відповідно до п. 240.1 ст. 240 ПК України платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання); утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені); тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Відповідно до п. 249.6 ст. 249 ПК України суми податку, який справляється за розміщення відходів, обчислюються платниками самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, ставок податку та коригуючих коефіцієнтів за відповідною формулою.

В п. 250.12 ст. 250 ПК України, передбачено, що органи державної податкової служби залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що контроль за правильністю визначення лімітів на утворення та розміщення відходів, їх дотриманням здійснюється Держекоінспекцією, органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, спеціальними підрозділами Мінприроди. Органи державної податкової служби здійснюють лише контроль за своєчасністю та повнотою сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища (екологічного податку).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до вимог зазначених вище нормативних актів розробив та у встановленому законодавцем порядку затвердив ліміти на розміщення відходів та визначив класи відходів.

У позивача наявні затвердженні Муніципальним спеціалізованим центром енергозбереження та екобезпеки: розрахунок прогнозованих обсягів скиду, викиду забруднюючих речовин та відходів в довкіллі в 2009 році; розрахунок прогнозованих обсягів викиду забруднюючих речовин та відходів в довкіллі в 2010 році; базовий розрахунок планових обсягів викиду забруднюючих речовин та розміщення відходів в довкіллі при справлянні екологічного податку в 2011 році (т. 2, а.с. 122-124).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про невідповідність висновків відповідача про порушення позивачем положень п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року № 303 «Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища та стягнення цього збору», п. «в» ст. 17 Закону України «Про відходи», п. 249.6 ст. 249. п. 246.3 ст. 246 Податкового кодексу України, внаслідок не встановлення лімітів розміщення відходів та класів небезпеки відходів дійсним обставинам справи.

Крім того, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, зазначає що відповідачем в порушення положень Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору та Податкового кодексу України перевірку позивача щодо повноти декларування та своєчасної сплати до бюджету збору за забруднення навколишнього природного середовища та екологічного податку, було проведено без залучення відповідного органу влади з питань охорони навколишнього природного середовища, та з перевищенням повноважень визначено об'єкт оподаткування збором за забруднення навколишнього природного середовища та екологічним податком.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення оскаржуваного судового рішення відповідно до положень ст. 200 КАС України без змін, а апеляційної скарги ДПІ у Зміївському районі - без задоволення.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Харківського оружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлений і підписаний 18 лютого 2013 року.

Згідно з оригіналом Л.В. Мельнікова