Ухвала суду № 29642572, 13.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 р.Справа № 2а-1670/6577/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2012р. по справі № 2а-1670/6577/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський елеватор"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

12.10.2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобинський елеватор" - звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.07.2012 № 0000372301/936 та № 0000382301/937.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський елеватор" задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.07.2012 № 0000372301/936 та № 0000382301/937.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

До суду апеляційної інстанції позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобинський елеватор" зареєстроване 20.02.2006р. державним реєстратором Глобинської районної державної адміністрації у Полтавської області, свідоцтво про державну реєстрацію №15611020000000414 (зміни до засновницьких документів зареєстровані 14.09.2009р. №15611450000000734) перебуває на податковому обліку у відповідача та зареєстрований платником ПДВ 17.03.2006 р.

20.06.2012р. Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобинський елеватор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт від 20.06.2012р. №1858/22-209/34235752.

В акті перевірки податковим органом зафіксовано порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.9, пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. № 283/97-ВР, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за IV кв. 2010р. на загальну суму 11069,00 грн., а також підпункту 7.2.6 пункту 7.2 та підпункту 7.4.1, пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 8855,00 грн. за жовтень 2010 року.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 09.07.2012р.:

- № 0000372301/936, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 13836,25грн., в тому числі 11069,00 грн. - за основним платежем, 2767,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000382301/937, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 11068,75 грн., в тому числі 8855,00 грн. - за основним платежем, 2213,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями відповідача, позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся зі скаргою до Державної податкової служби в Полтавській області.

Рішенням Державної податкової служби в Полтавській області від 30.08.2012 року податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області залишено без змін, скаргу позивача - без задоволення. (а.с. 31-39, 40-47)

06.09.2012 року позивач звернувся з повторною скаргою до Державної податкової служби України, яка рішенням Державної податкової служби від 25.09.2012 року залишена без задоволення, податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області залишено без змін, скаргу позивача - без задоволення. (а.с. 48-56, 57-61)

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями відповідача, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав передбачені законом умови для набуття права на відповідне формування валових витрат, податкового кредиту та визначення сум податків, а також має належне документальне підтвердження. Оскільки, відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, тому суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

06.10.2010 між ТОВ "Глобинський елеватор" та ПП компанія «Агро-Лайф» укладено договір поставки №180, згідно якого останній зобов'язався поставити, а позивач прийняти та оплатити товар українського походження -17,139 тонн сої вартістю 53130,90 грн., в т.ч. ПДВ 8855,15 грн. (а.с.196).

Відповідно до п.2 Договору датою поставки товару вважається дата оформлення зерновим складом у місці постачання складського документа на ім'я покупця. Умови поставки :EXW - франко - елеватор ТОВ "Глобинський елеватор" відповідно до правил "Інкотермс - 2000".

Згідно п.3 оплата товару здійснюється грошовими коштами шляхом сплати або в касу постачальника, або перерахуванням на поточний рахунок постачальника.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано належним чином завірені копії податкової накладної від 06.10.2010р. № 37, видаткової накладної від 06.10.2010р. та складської квитанції АУ № 423481 від 06.10.10р.

За умовами вказаного договору ПП компанія «Агро-Лайф» реалізувало позивачу 17,139 тонн сої, яка зберігалась у зерносховищах ТОВ «Глобинський елеватор» на підставі договору складського зберігання №198-зб від 29.09.2010р., укладеного між ПП компанією «Агро-Лайф» та позивачем.

Оплату за товар проведено відповідно до умов договорів в безготівковій формі.

Як убачається із накладної №11/31 від 04.10.2010р. ПП компанія «Агро-Лайф» транспортним засобом №63-26 завезла до зерносховища ТОВ «Глобинський елеватор» 17,982 тон сої, що оформлено складською квитанцією на зберігання товару АУ№423393.

В подальшому, на виконання договору № П-1653/17/11 від 11.10.2010р. , укладеного між позивачем та ТОВ «Кернел-Трейд» , позивач реалізував останньому вказану продукцію , що оформлено складською квитанцією та підтверджується видатковою та податковою накладною. (а.с.128-130).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334/94-ВР, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Крім того, Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

В силу підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону № 168/97-ВР, для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подана до податкового органу звітність не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

При цьому, платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Крім цього, чинним законодавством не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по придбаним товарам у контрагента, податкова декларація якого не визнана податковою звітністю, за умови, що такий виконавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи позивача та його контрагента за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано, а тому висновки відповідача щодо заниження позивачем податку на прибуток в сумі 11069 грн. та податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду у розмірі 8855 грн. є безпідставними.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 09.07.2012р. № 0000372301/936 та № 0000382301/937 прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2012 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2012р. по справі № 2а-1670/6577/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В.Судді(підпис) (підпис) Русанова В.Б. Рєзнікова С.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.