Ухвала суду № 29642174, 11.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2013 р.Справа № 2а-12680/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2012р. по справі № 2а-12680/12/2070

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби, в якому просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача № 0005121710 від 24.10.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 року задоволено адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби № 0005121710 від 24.10.2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів на підставі ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, ОСОБА_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію Зміївської РДА Харківської області від 29.03.2007 р., перебуває на податковому обліку в ДПІ Зміївському районі Харківської області з30.03.2007 р., зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідним свідоцтвом від 16.04.2007 р. № НОМЕР_3.

28.09.2012 р. фахівцем Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 ПК України проведено документальну невиїзну позапланову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Будмашпост" (код ЄДРПОУ 35604078) за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. та з 01.01.2012р. по 30.06.2012 р.

За результатами перевірки складений акт №780/17/НОМЕР_2 від 28.09.2012р., згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1:

- первинні документи на виконання робіт, виписані ТОВ "Будмашпост" є такими, що не відповідають вимогам визначеним ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.1 та п.2 ст.9 Закону України від 16.07.99 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704;

- ст. 185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, а саме, ФОП ОСОБА_1 по взаємовідносинам з ТОВ "Будмашпост" не підтверджено реальність здійснення господарських відносин за перевіряємий період в зв'язку з чим завищено суму податкового кредиту з ПДВ всього на суму 36503 грн., в т.ч. за липень 2011 р. - 6000 грн., серпень 2011 р. - 6000 грн., жовтень 2011 р. - 24503 грн., в результаті чого ФОП ОСОБА_1 занижено суму податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 36503 грн., в т. ч. за липень 2011 р. - 6000 грн., серпень 2011 р. - 6000 грн., жовтень 2011 р. - 24503 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 28.09.2012р. за №780/17/НОМЕР_2 Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення - рішення № 0005121710 від 24.10.2012 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 54754,50 грн., з яких: за основним платежем - 36503 грн., штрафні (фінансові) санкції - 18251,50 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарської операції між позивачем та його контрагентом, ТОВ «Будмашпост» підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Суд мотивував судове рішення тим, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, на момент складання податкових накладних, ТОВ "Будмашпост" був офіційно зареєстрований платником ПДВ та мав право на складання податкових накладних Таким чином суд дійшов висновку про те, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки акту перевірки №780/17/НОМЕР_2 від 28.09.2012р. про порушення позивачем ст. 185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, а саме, ФОП ОСОБА_1 по взаємовідносинам з ТОВ "Будмашпост" не підтверджено реальність здійснення господарських відносин за перевіряємий період в зв'язку з чим завищено суму податкового кредиту з ПДВ всього на суму 36503 грн., в т.ч. за липень 2011 р. - 6000 грн., серпень 2011 р. - 6000 грн., жовтень 2011 р. - 24503 грн.

У свою чергу, твердження про завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Будмашпост" ґрунтувалися відповідачем з посиланням на акт від 13.08.2012 р. № 366/153/35604078 Харківської ОДПІ «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Будмашпост» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень-грудень 2011 р., січень-червень 2012 р.

Відповідач вважав відсутнім факт реального здійснення фінансово-господарських операцій з отримання та перевезення товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем у ТОВ "Будмашпост".

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів /послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується удвох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг) (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із системного аналізу вказаних правових норм, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з ТОВ "Будмашпост".

Так, відповідно до умов договору поставки № 15/07 К від 15.07.2011 року ТОВ "Будмашпост" (Постачальник) зобов'язується передати ФОП ОСОБА_1 (Покупець) по вартості та в строки товар (дизельне паливо), вказаний в накладних, а Покупець зобов'язується оплатити товар.

На виконання угоди № 15/07 К від 15.07.2011 року виписані податкові накладні № 45 від 15.07.2011 року, № 139 від 31.08.2011 року, №5 від 03.10.2011 року, № 44 від 20.10.2011 року, № 54 від 26.10.2011 року (а.с. 47-51) та накладні № 31-08 від 31.08.2011 р., № 245/3 від 15.07.2011 р., № 355-02 від 03.10.2011 р., № 377-02 від 26.10.2011 р., № 372-02 від 20.10.2011 р. (а.с. 37-41).

Загальна суму податку на додану вартість в розмірі 36503 грн. по зазначеним податковим накладним включена до реєстру отриманих податкових накладних за липень, серпень та жовтень 2011 р., що відповідає додатку № 5 по податкової декларації з ПДВ та віднесена до податкового кредиту декларації з ПДВ за липень 2011 р. на суму 6000 грн., за серпень 2011 р. на суму 6000 грн. та жовтень 2011 р. на суму 24503 грн., що не заперечується сторонами.

Також позивачем надані докази транспортування товару (дизельне паливо), а саме: ТОВ "Будмашпост" виписано товарно - транспорті накладні ФОП ОСОБА_1, а саме № 893542 від 15.07.2011 р. № 893549 від 31.08.2011 р., № 893549 від 03.10.2011 р., № 893550 від 20.10.2011 р., № 842973 від 26.ю10.2011 р.(а.с.42-46).

Крім того, ФОП ОСОБА_1 надано подорожні листи вантажних автомобілів, а саме: № 347005 від 15.07.2011 р., № 996767 від 31.08.2011 р. № 996787 від 03.10.2011 р., № 996790 від 20.10.2011 р., № 996768 від 26.10.2011 р.

Відповідно до листа начальника ВДАІ Зміївського РВ ГУМВС України в Харківській області, ФОП ОСОБА_1 отримував в 2011-2012 році свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів 3 класу ООН-1202; 1203 на автомобілі DAF дер. знак НОМЕР_4, п\п НОМЕР_5, та DAF дер. знак НОМЕР_6, п\п НОМЕР_7.

Крім того, відповідно до Ліцензії Міністерства транспорту та зв'язку України серії НОМЕР_8 ФОП ОСОБА_1 має право на внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювались відповідно до умов договору № 15/07 К від 15.07.2011 року, що підтверджується матеріалами справи.

Також позивачем надані докази використання отриманого товару (дизельне паливо) у власній господарській діяльності, про що також свідчать матеріали справи.

Таким чином, господарські операції між позивачем та контрагентом повністю підтверджено належними первинними документами, оформленими у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також податковими накладними, оформленими згідно вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. При цьому, будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено під час перевірки, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської операції з придбання позивачем товару у ТОВ «Будмашпост» за договором поставки № 15/07 К від 15.07.2011 та правомірність віднесення позивачем даних сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Разом із тим, податковим органом зроблено висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Будмашпост» з посиланням на отриманий від Харківської ОДПІ акт від 13.08.2012 р. № 366/153/35604078 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Будмашпост» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень-грудень 2011 р., січень-червень 2012р.», яким встановлено відсутність у ТОВ «Будмашпост» достатньої кількості трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності; вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

З огляду на викладене відповідачем зроблено висновок про те, що первинні документи на поставку товарів, отримані від ТОВ «Будмашпост», а саме: угоди, накладні, податкові накладні, ТТН є такими, що не відповідають вимогам, визначеним ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.1 та п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р за № 168/704.

Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача в акті перевірки позивача №780/17/НОМЕР_2 від 28.09.2012р. на акт Харківської ОДПІ від 13.08.2012 р. № 366/153/35604078 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Будмашпост» не можуть бути взяті до уваги з огляду на наступне.

З системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

При цьому, судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. Таким чином, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Твердження відповідача про відсутність ТОВ «Будмашпост» за місцезнаходженням спростовується фактичними обставинами, встановленими у справі, та не позбавляє правового значення виписані ним податкові накладні та первинні документи по реальній господарській операції.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що контрагент позивача у спірних правовідносинах на час видачі спірних податкової накладної є право - і дієздатною юридичною особою, зареєстрований як платник податку на додану вартість, тобто, у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України мав право на нарахування податку та складання податкової накладної, за якою позивачем віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ.

Колегія суддів зауважує, що податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів на підтвердження належного виконання договору.

Згідно ч. 1 ст. 244 - 2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Так, Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень) зазначено, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову, законність та обґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 р. №2а-12680/12/2070 року відповідає вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2012р. по справі № 2а-12680/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.