Рішення № 29641928, 28.02.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" лютого 2013 р. Справа № 906/87/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Рупс В.О. - представник за дов. № б/н від 21.12.2012 р.

від відповідача: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Укрпалетсистем" (м.Немирів Немирівський район Вінницька область)

до Публічного акціонерного товариства Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (смт. Першотравневе Овруцький район Житомирська область)

про стягнення 147805,40 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача 147805,40 грн. за неналежне виконання договору №145-1/01 купівлі-продажу нафтопродуктів від 02.01.2010 р., з яких: 140200,00 грн. - основний борг, 2535,28 грн. - пеня, 5070,12 грн. - 30% річних.

Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві; надала клопотання про долучення до матеріалів справи рахунку № 4352 від 22.10.2012 р., відповіді на претензію № 2775 від 20.12.2012 р., пояснення № 262 від 11.02.2013 р. на виконання ухвали господарського суду від 21.01.2013 р., банківські виписки (а. с. 44 - 51).

Відповідач в судове засідання не з'явився; вимоги ухвали господарського суду від 12.02.2013 р. не виконав; копію вказаної ухвали направлено на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в позовній заяві; копія зазначеної ухвали станом на 28.02.2013 р. до господарського суду повернута не була.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

В порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2010 р. між Приватним підприємством "Укрпалетсистем" (продавець/ позивач) та ВАТ Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (покупець/ відповідач) було укладено договір № 145-1/01 купівлі-продажу нафтопродуктів (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю нафтопродукти (товар), а покупець зобов'язався своєчасно прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору ( п. 1.1 договору ) (а. с.16, 17 ).

Товар поставляється покупцю партіями, в кількості і по ціні, зазначеній в додаткових угодах, на умовах EXW (нафтобаза продавця, падалі - пункт поставки), СРТ (пункт призначення покупця), FCA або ін. конкретні умови поставки визначаються сторонами в додатковій угоді ( п. 3.1 договору ). Пунктом 4.1 договору передбачено, що вартість товару зазначається з урахуванням ПДВ, наливу, без або з урахуванням транспортних витрат ( в залежності від умов поставки, обумовлених сторонами ) та погоджується у додаткових угодах. Вартість договору визначається шляхом складання вартості всього поставленого товару протягом терміну дії договору ( п. 4.2 договору ).

Згідно п. 4.3 договору сторонами погоджено, що покупець здійснює 100% попередню оплату товару, якщо інше не передбачено додатковою угодою.

Розрахунки за цим договором здійснюються на підставі виставленого продавцем рахунку в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця (п. 4.4 договору). Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п. 4.5 договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2010 р. за умови повного розрахунку між сторонами (п.9.1. договору).

З наданих до суду вищевказаних додаткових угод не вбачається, що сторонами змінювались умови оплати товару.

Так, у додатковій угоді до договору від 12.04.2012 р., зокрема, вказано, що у зв"язку зі зміною найменування "Покупця" в преамбулі договору, підписах і далі по тексту даного договору замість слів "Відкрите акціонерне товариство Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" читати "Публічне акціонерне товариство Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (а. с. 18).

Відповідно до додаткової угоди від 25.12.2011 р. до вказаного договору, сторонами, зокрема, продовжено термін дії договору № 145-1/01 від 02.01.2010 р. на тих же умовах до 31.12.2012 р., а в частині розрахунків до повного його виконання (а. с.19).

На виконання умов договору, позивачем виставлено відповідачу рахунок № 4352 від 22.10.2012 р. на суму 159200,00 грн. (а. с. 45) та поставлено нафтопродукти на загальну суму 159200,00 грн., що підтверджується накладною на відпуск ПММ № 002-3283 від 22.10.2012 р. та довіреністю № 461 від 22.10.2012 р.( а. с.20, 21 .

Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої йому продукції виконав лише частково у сумі 19000,00 грн., про що свідчить відповідні банківські виписки станом на 28.11.2012 р., 01.11.2012 р., 29.10.2012 р. ( а. с. 49 - 51 ).

У відповіді № 86 від 21.01.2013 р. на претензію № 2775 від 20.12.2012 р. (а. с. 46) відповідачем вказано про визнання суми боргу у розмірі 140200,00 грн. та у зв"язку з тяжким фінансово-економічним становищем запропоновано відстрочити погашення заборгованості по узгодженню.

Судом вказана відповідь розцінена як визнання відповідачем 140200,00 грн. боргу.

Таким чином, станом на день звернення позивача з позовом до суду у відповідача перед позивачем існує заборгованість у сумі 140200,00 грн.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного Кодексу України ( далі - ЦК України ), якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 ст. 538 ЦК України передбачено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Однак ч. 4 ст. 538 ЦК України встановлено, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Згідно з ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а згідно зі ст. ст. 525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Судом враховано також приписи Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", у якому вказано, зокрема, що відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 ЦК України, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України ( див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 9/252-10 ).

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 140200,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 2535,28 грн. - пені та 5070,12 грн. - 30% річних.

Дослідивши договір та додаткові угоди до нього, суд прийшов до висновку про безпідставність заявлення вимог про стягнення пені у розмірі 2535,28 грн., 30% річних у розмірі 5070,12 грн. та необхідність у їх відмові в задоволенні на підставі наступного.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем вказано, зокрема, що п.5.2 договору № 145-1/01 купівлі-продажу нафтопродуктів від 02.01.2010 р. передбачено, що в разі прострочки покупцем строків розстрочки розрахунків, покупець сплачує пеню в розмірі 1% від вартості товару за кожний день прострочення виконання зобов"язання за весь період прострочення та сплати відповідачем 30% річних від простроченої суми.

Дослідивши п. 5.2 договору, судом встановлено, що сторонами погоджено що при здійсненні сторонами розрахунків на умовах відстрочки платежу, в разі прострочки покупцем строків розрахунків, зазначених у додаткових угодах, а також не виконанні умов пункту 2.2.2., 2.2.4. договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 1% від вартості товару за кожен день прострочення виконання зобов"язань за весь період прострочення, 30% річних з простроченої суми, а також відшкодовує інфляційні збитки.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до положень ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Виходячи зі змісту п. 5.2 договору, судом не встановлено підстав для нарахування пені та 30% річних, оскільки сторонами у договорі чітко визначено, що покупець сплачує продавцю пеню та 30 % річних за таких умов:

- при здійсненні сторонами розрахунків на умовах відстрочки платежу, однак, позивачем не надано суду доказів проведення відстрочки платежу;

- в разі прострочки покупцем строків розрахунків, зазначених у додаткових угодах; разом з тим, позивачем не надано суду додаткових угод, які б свідчили про погодження інших строків розрахунків, ніж передбачено у договорі;

- невиконанні умов пункту 2.2.2., 2.2.4. даного договору; в той же час, судом встановлено, що п. 2.2.2., 2.2.4. договору передбачено, що покупець зобов"язаний, зокрема, в момент поставки товару поставити відмітки в товаро-супровідній документації про прийом товару та передати продавцю оригінал належним чином оформленої довіренсті по типовій формі М-2; протягом трьох календарних днів з моменту одержання підписувати та передавати продавцю підписані зі своєї сторони оригінали документів, переданих покупцеві для підписання. Позивачем не заявлено вимогу про невиконання відповідачем умов пунктів 2.2.2., 2.2.4. договору.

Тобто, у п. 5.2. договору вказано інші підстави для застосування пені та 30% річних, ніж вказано позивачем у позовній заяві.

Виходячи з вищевикладеного, на думку суду, у позивача не виникло право на нарахування пені та 30% річних, згідно з п.5.2 договору.

Отже, вимога позивача в частині стягнення пені та 30% річних є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Як визначає ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 140200,00 грн. обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В частині стягнення пені у сумі 2535,28грн. та 30% річних у сумі 5070,12 грн. слід відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Овруцький гірничо - збагачувальний комбінат "Кварцит", 11114, Житомирська область, Овруцький район, смт. Першотравневе, вул. Леніна, 1, ідентифікаційний код 00191879

на користь Приватного підприємства "Укрпалетсистем", 22800, Вінницька область, Немирівський район, м. Немирів, вул. Леніна, 216-А, ідентифікаційний код 32285225

- 140200,00 грн. основного боргу;

- 2804,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28.02.2013 р.

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам